Кількість чоловіків і жінок у віці 16 років і старші, які перебувають у зареєстрованому або незареєстрованому шлюбі, в Україні за даними переписів населення, %

За даними переписів відповідних років	На 1000 осіб відповідної статі*
	Чоловіки				Жінки
	Міські поселення та сільська місцевість	Міські поселення	Сільська місцевість	Місто у % до села	Міські поселення та сільська місцевість	Міські поселення	Сільська місцевість	Місто у % до села
1926	678	637	689	92,5	613	563	625	90,1
1939	702	683	714	95,7	603	595	609	97,7
1959	704	696	712	97,8	518	545	496	109,9
1970	751	727	784	92,7	585	597	570	104,7
1979	744	733	761	96,3	588	599	572	104,7
1989	743	736	758	97,1	606	612	594	103,0
2001	663	646	700	92,3	552	539	578	93,3
2001 у % до 1970	88,3	88,9	89,3	99,6	94,4	88,8	101,4	87,6
2001 у % до 1989	89,2	87,8	92,3	95,1	91,1	88,1	97,3	90,5

* Згідно з самовизначеністю осіб щодо шлюбного стану у переписах населення враховуються зареєстровані і незареєстровані шлюби; у 2001 р. вони вперше враховувались окремо.

На тлі відносної стійкості показників шлюбного стану населення після 1959 р. (межа повоєнних років) у міжпереписний період 1989 – 2001 рр. відбулось таке зменшення кількості осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 років і старші, у розрахунку на 1000 осіб:

- для всього населення – у чоловіків від 743 до 663, у жінок від 606 до 552;

- для міських жителів – відповідно від 736 до 646 та від 612 до 539;

- для сільських жителів – у чоловіків від 758 до 700, у жінок від 594 до 578.

Згадувані показники у міських жінок у перехідний період не досягли їх рівня навіть для перших повоєнних років після Другої Світової війни – 539 у 2001 р. порівняно з 545 у 1959 р. Загибель чоловіків на війні і різке порушення статевих пропорцій у ті часи спричинили напругу на «шлюбному ринку» стосовно добору шлюбної пари для жінок, особливо в селах. Шлюбна ситуація перших повоєнних років завдала значних збитків шлюбному стану жінок, що зумовило структурні деформації шлюбного складу населення України в цілому.

Труднощі перехідного періоду завдали шлюбній структурі не менш значних кількісних збитків. За даними перепису населення 2001 р. інтегральні показники кількості осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 років і старші, за весь період після 1959 р. у чоловіків були найнижчими в міських і сільських поселеннях України. Що стосується жінок, то найнижчим цей показник був лише у містах; в селах він лишався вищим його значення для 60-70-их років, проте порівняно з 1989 р. теж зменшився. З огляду на багатомірне загальносоціальне значення шлюбного складу населення у контексті якісної оцінки його деформації, ушкодження і збитки можуть розглядатись більш вагомими, враховуючи пролонговану дію деформуючих наслідків.

Рис. 34. Розподіл чоловіків за шлюбним станом за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року

Рис. 35. Розподіл жінок за шлюбним станом за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року

Сім’я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Несприятлива демографічна ситуація в Україні і, насамперед, різке зменшення народжуваності пов`язані із загостренням проблем функціонування сім`ї як осередку відтворення населення, зниженням її демографічного потенціалу.

Поглибилася деформація шлюбно-сімейних процесів, започаткованих ще у 1960-х роках. Поширилися такі явища, як:

• відкладання шлюбів і народження дітей;

• безшлюбне материнство;

• соціальне сирітство (покинуті батьками діти);

• зменшення кількості зареєстрованих шлюбів;

• збільшення кількості розлучень та вдів.

Навіть у 2003, коли показники шлюбності зросли, кількість зареєстрованих шлюбів була в 1,3 рази меншою, ніж у 1989 році; 28,6 відсотка дітей, народжених жінками молодше 20 років, є позашлюбними, 17 відсотків сімей з дітьми – неповними (у містах – 19,3 відсотків).

Спостерігається масове поширення бездітності та однодітності: дві третини сімей мають лише одну дитину.

Середня кількість членів у сім`ї практично не змінюється з 1989 року і становить 3,2 особи (у містах – 3,1, селах – 3,4).

Загострюються проблеми матеріального утримання і виховання дітей у сім`ях, особливо молодих, багатодітних та неповних, з несприятливим морально-психологічним мікрокліматом.

Причини загострення проблем формування та розвитку сімей:

• глобальні процеси індустріального розвитку та урбанізації;

• поступове звільнення сім`ї від виконання виробничої функції;

• відокремлення дорослих одружених дітей від батьків, зумовлене економічними, культурними, психологічними факторами, спричинили формування тенденції до поширення сімей, які складаються з шлюбної пари і дітей.

Однак поряд з цим зберігається практика спільного проживання дорослих дітей та одного із самотніх батьків подружжя, що пов`язано як із шлюбно-сімейними традиціями, так і з проблемами з житлом, низьким рівнем пенсійного забезпечення, розвитку інфраструктури та сервісу для людей похилого віку.

Практично не впливає на багатодітність такий економічний фактор, як потреба в робочих руках для селянських господарств та матеріальному забезпеченні в старості.

Масове залучення жінок у суспільне виробництво, необхідність у задоволенні їх освітніх, професійних та громадських інтересів зумовили малодітність та бездітність. Унаслідок цього протягом останніх 10-15 років дітородна ситуація в українських сім`ях значно погіршилася.

Стрімке зниження рівня життя і утворення глибокого розриву між його стандартами та реальним рівнем призвели до того, що 80 відсотків молодих подружніх пар віддає перевагу не дводітності, а створенню умов для забезпечення належного рівня доходів, близько двох третин – наявності окремої квартири.

Перспективи змін шлюбно-сімейної ситуації:

• на противагу європейським стандартам в Україні протягом певного часу ще переважатимуть зареєстровані шлюби. Поширення офіційно не оформлених шлюбно-сімейних відносин відбуватиметься переважно у формі випробувального періоду перед реєстрацією шлюбу та створення сім`ї;

• до 2015 року очікується стабілізація ситуації із шлюбністю на рівні 6-8 проміле, розлучуваності – 3,5 – 4. Унаслідок зменшення кількості зареєстрованих і поширення незареєстрованих шлюбів немає підстав сподіватися на досягнення високого рівня шлюбності у найближчий період;

• загальна кількість сімей зменшиться з 13,5 у 2001 році до 12,4 млн. на початок 2015 року. Середня кількість членів сім`ї становитиме 3 – 3,1 особи, зокрема у селах – 3,4 – 3,5 особи;

• у містах поширюватиметься однодітність, оскільки зростання вимог до стандартів життя не сприятиме реалізації бажаної орієнтації на дводітну сім`ю. Наявність особистого господарства у сільських жителів стимулюватиме збільшення 2 – 3-дітних сімей. Проте для відродження середньодітної сім’ї потрібен тривалий період, можливо, не одне покоління.

ІІ. Демографічні перспективи України.

Основною причиною загострення демографічної кризи в Україні є зниження до критичного рівня народжуваності. Сучасний її стан такий, що забезпечується лише половина потрібного для відтворення населення, тобто для заміни покоління батьків тією ж кількістю покоління дітей. Україна перетнула межу зниження народжуваності, за якою відбувається вже незворотне руйнування демографічного потенціалу, що призвело до втрати сприятливих умов для відновлення 50-мільойонної чисельності населення. Сумарний показник народжуваності зменшився з 1,9 дитини в 1989 році до 1,1 у 2001 році. Зростання сумарного коефіцієнта народжуваності у 2002-2003 роках (до 1,2 дитини в розрахунку на 1 жінку в 2003 році) зумовлено народженнями, відкладеними під час гострої економічної кризи.

Спостерігається погіршення репродуктивного здоров`я населення. Так, майже 68 відсотків пологів відбувається з ускладненням. За даними обстежень, питома вага безплідних становить близько 7 відсотків жінок дітородного віку, тобто майже 870 тис. подружніх пар є безплідними через захворювання жінок.

Офіційна статистика абортів в Україні значно відрізняється від дійсного стану речей, але й за цією статистикою Україна посідає одне з перших місць за кількістю абортів у світі. В Україні реєструють приблизно 50-60 випадків переривання вагітності за допомогою абортів на тисячу жінок, що складає близько одного мільйона абортів.

Таблиця 26.