- •Демографія
- •Дніпропетровська державна фінансова академія
- •Демографія
- •6.030505 «Управління персоналом та економіка праці»
- •Передмова
- •Модуль 1. Демографія як наука. Світові демографічні проблеми
- •2. Предмет та задачі демографії.
- •3. Демографія як система демографічних наук.
- •4. Методи демографії.
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 2
- •Населення світу за регіонами
- •Список країн світу, відсортований за населенням на 2006-2009 роки
- •2. Структура населення. Показники співвідношення статей. Вікові групи та контингенти. Статевовікові піраміди.
- •Структура населення деяких регіонів світу за статтю
- •Структура зайнятості населення різних країн світу
- •3. Історія переписів населення у світі.
- •4. Переписи населення, їх і основні принципи проведення. Програма перепису населення, її основні розділи і питання.
- •Розробка Основа
- •Використання даних, отриманих за результатами переписів населення має кілька напрямків.
- •5. Всеукраїнський перепис населення 5 грудня 2001 року
- •Перелік ознак Всеукраїнського перепису населення 2001 року для домогосподарств
- •Перелік ознак Всеукраїнського перепису населення 2001 року
- •Показники вікової структури найчисленніших етнічних груп населення України, 2001 р.
- •Співвідношення чоловіків і жінок в Україні за віковими групами за даними переписів населення, що відбулись у 1959-2001 рр.
- •Віковий склад населення України за даними переписів населення 1959-2001 рр., %
- •Кількість населення в Україні у віці 100 років і більше
- •Рівень зайнятості населення працездатного віку в Україні станом на 5 грудня 2001 року
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 3-4
- •2. Природний рух населення.
- •Відтворення населення світу (згідно з даними оон, 2003р.)
- •Природний рух населення деяких країн світу на кінець хх – початок ххі ст. (на 1000 чоловік).
- •3. Механічний рух населення.
- •4. Міграційні процеси в Україні.
- •Розподіл жителів України за місцем народження, % (за переписами 1989 та 2001 рр.).
- •Перша хвиля
- •Друга хвиля
- •Третя хвиля
- •Четверта хвиля
- •Східна діаспора
- •Західна діаспора
- •Українська діаспора (2009 рік)
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль іі. Основні демографічні проблеми сучасного людства лекція 5
- •Тема 4: Антропогенна криза, її симптоми та прогнози. Основні демографічні проблеми сучасного людства
- •Причини деградації земель в різних регіонах світу
- •2. Демографічний перехід від екстенсивного до інтенсивного типу відтворення населення як результат соціального прогресу.
- •3. Тенденції відтворення населення у світі. Демографічне старіння населення.
- •Співвідношення найважливіших показників якості життя в країнах різного типу, на кінець хх – початок ххі століття
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 6
- •Тема 5: Народжуваність і методи статистичного дослідження, динаміка і структура. Демографічний вибух. План
- •1. Демографічне поняття народжуваності. Фактори та показники народжуваності.
- •Коефіцієнти множинної кореляції, отримані за методом примусового включення показників (ступінь впливу факторних ознак на сумарний коефіцієнт народжуваності)
- •2. Тенденції рівня народжуваності у світі і регіонах. Демографічний перехід та демографічна революція.
- •Загальний коефіцієнт народжуваності у 1985 – 2000-х pp.
- •Причини:
- •3. Репродуктивна поведінка: поняття та структура. Дослідження репродуктивного населення.
- •4. Проблеми репродуктивної поведінки в Україні.
- •Питання для самоконтролю
- •Лекція 7
- •Тема 6: Проблема «старіння» людства. Смертність населення: методи статистичного дослідження, динаміка і структура План
- •1. Демографічне поняття смертності. Середнє очікування протяжності життя.
- •Вибірковий перелік професійних захворювань
- •2. Тенденції та фактори рівня смертності і середньої протяжності життя у світі.
- •3. Проблема старіння людства.
- •Вікова структура, %
- •4. Проблема старіння населення в Україні
- •Питання для самоконтролю
- •Змістовий модуль ііі.
- •Основні елементи політики народонаселення:
- •2. Історія демографічної політики.
- •3. Сучасна регіональна демографічна політика у світі. Діяльність оон і інших міжнародних організацій в області народонаселення.
- •11 Липня відзначається Всесвітній день народонаселення, який з'явився у календарі оон у 1989 році.
- •4. Концепція демографічної політики і основні напрямки регулювання демографічних процесів в Україні в сучасних умовах.
- •Основні напрями державної демографічної політики в Україні:
- •Питання для самоконтролю
- •Які основні елементи складають політику народонаселення?
- •Лекція 9
- •Тема 8: Порівняльна характеристика темпів приросту. Прогнозування розвитку народонаселення в Україні. Шлюб і сім’я. Міграція населення. План
- •1. Роль демографічного прогнозування у соціальному і економічному розвитку. Демографічні прогнози оон.
- •Прогнозоване зростання чисельності населення світу
- •Населення Євросоюзу в 2020 році. Прогноз Євростату
- •2. Тенденції демографічного розвитку України (структура населення за шлюбним і сімейним станом, народжуваність, смертність, старіння населення, міграція населення).
- •Кількість чоловіків і жінок у віці 16 років і старші, які перебувають у зареєстрованому або незареєстрованому шлюбі, в Україні за даними переписів населення, %
- •Народжуваність в Україні
- •Прогноз основних параметрів режиму смертності населення України до 2026 р.
- •Основні параметри демографічного прогнозу, тис. Осіб на початок року
- •V. Очікувані тенденції міграцій населення
- •Питання для самоконтролю
- •Список використаної літератури Основна література
- •Додаткова література
- •Електронні ресурси
- •Демографія
V. Очікувані тенденції міграцій населення
Впродовж трансформаційного періоду міграційні процеси зазнали суттєвих змін. Внаслідок розпаду Радянського Союзу, поглиблення економічної кризи, зниження рівня життя населення значно знизився рівень міграційної мобільності (стаціонарної міграції). Після значного зростання міграційного приросту у 1991-1992 рр. до найбільшого за повоєнні часи рівня (+5,5%), відбувся надзвичайно різкий спад, а в останні роки сальдо зовнішніх міграцій є невеликим за розміром і від’ємним. Оскільки серед мігрантів переважають представники найбільш продуктивних у дітородному та економічному відношенні вікових груп населення, опосередковані втрати перевищують прямі.
Низький рівень оплати праці, особливо в еквіваленті до іншої валюти, значне безробіття перетворюють трудову міграцію на основний засіб забезпечення прийнятого рівня життя значної частини населення країни. Трудові міграційні поїздки до країн СНД, Західної і Центральної Європи стали поширеним явищем: їх обсяги, за найбільш вірогідними оцінками, становлять близько 2 млн. осіб у середньорічному обчисленні, при цьому за сприяння офіційних посередників за кордоном працевлаштоване близько 40 тис. осіб.
Більшість громадян України у країнах-реципієнтах приховує свої справжні наміри і, по суті, перебуває там на нелегальному становищі. Наслідком цього стає їх соціальна незахищеність, залежність від роботодавців і посередників. Висококваліфіковані українські спеціалісти часто працюють не за спеціальністю, займаються некваліфікованою роботою, що призводить до зниження їх професійного рівня.
Основна маса вибулих з України не має наміру повертатися. Еміграція за межі колишнього СРСР характеризується масштабним «відпливом мізків». На тлі зменшення інтенсивності стаціонарних міграцій значного поширення набули зовнішня трудова міграція, рух біженців, транзит нелегальних мігрантів.
Тривалість перебування на роботі за кордоном становить, як правило, від двох тижнів до кількох років, у середньому – близько 6 місяців. Таким чином, пропозиція робочої сили громадянами України за межами держави становить 5 відсотків загальної її кількості.
Основною тенденцією внутрішнього обміну населення є переміщення осіб до столиці. Починаючи з 1995 року Київ є єдиним регіоном України, де спостерігається стабільне додатне, зростаюче сальдо міграції; на нього припадає майже дві третини загального обсягу міграційних втрат регіонів-реципієнтів.
Дослідження з еміграційних процесів свідчать: кілька хвиль еміграції громадян України привели до того, що у даний момент поза межами України проживає 11 млн. осіб українського походження. Західна діаспора налічує приблизно 2 млн. українців, що проживають у Канаді, США, Австралії, країнах Південної Америки і Європі. Східна діаспора налічує близько 8 млн. українців, що проживають у Росії та інших країнах СНД.
До факторів, що посилюють загрозливість різкого скорочення кількості населення в Україні, належить посилення конкуренції за трудові ресурси між європейськими країнами, особливо тими, що переживають подібні до української демографічні проблеми – старіння населення і загальне скорочення його чисельності. Вже сьогодні в таких країнах працюють спеціальні програми для залучення населення працездатного віку на постійне місце проживання з подальшим працевлаштуванням, або на тимчасову роботу з перспективою отримання посвідки на проживання.
Зокрема, в Росії з лютого 2007 року впроваджено державну програму сприяння добровільному переселенню в РФ співвітчизників (термін «співвітчизники» трактується широко і поширюється на всіх громадян колишнього СРСР, які близькі до Росії за культурою, мовою і традиціями), що проживають за кордоном, а також працює спрощений порядок отримання громадянства РФ для громадян колишнього СРСР. З початку 2006 року українці, які легально працюють в Чехії, мають право на прискорене (2,5 року замість 10) отримання громадянства в межах пілотного проекту «Активний вибір кваліфікованих іноземних робітників». З 20 липня 2007 року уряд Польщі спростив правила працевлаштування для громадян Росії, України і Білорусії, знявши будь-які обмеження на роботу за трудовою візою протягом 3 місяців. Легально працюючі громадяни цих країн мають ті самі трудові і соціальні права, що і громадяни приймаючої сторони – мінімальний рівень заробітної плати, оплату лікарняного, обслуговування у державних медичних закладах. В найближчих планах Євросоюзу – введення так званої «блакитної карти» – права на вільне пересування країнами ЄС з метою працевлаштування для громадян країн, які не є членами ЄС.
Міграційні процеси піддаються регулюванню значно ліпше, ніж складові природного руху. За умови збереження існуючих тенденцій соціально-економічного розвитку України сальдо міграцій населення стабілізується на рівні, близькому до сучасного. В разі стійкого підвищення рівня та якості життя населення обсяг вибуття з України поступово зменшуватиметься внаслідок пом’якшення дії факторів, що стимулюють від’їзд, та завдяки розширенню можливостей здійснення зворотної трудової міграції без зміни місця проживання.
Згідно з песимістичним прогнозом за умови збереження наявних тенденцій соціально-економічного розвитку України кількість іммігрантів з пострадянських країн залишатиметься сталою, як і масштаби виїзду до цих держав. Виїзд до Росії та Білорусі дещо зростатиме. Загальне сальдо міграцій населення стабілізується на рівні, близькому до сучасного.
За оптимістичним варіантом прогнозу, протягом 2005-2015 рр. можлива інтенсифікація повернення етнічних українців та раніше депортованих за національною ознакою з країн колишнього СРСР. Щорічна кількість вибулих до економічно розвинених країн поступово зменшуватиметься:
- по-перше, через вичерпання етнічної складової цього потоку;
- по-друге, внаслідок пом'якшення дії чинників, які стимулюють від'їзд;
- по-третє, завдяки розширенню можливостей здійснення зворотної трудової міграції до цих країн без зміни місця проживання.
Підвищення рівня життя населення зробить Україну привабливою для мігрантів з різних регіонів світу, у першу чергу, з афроазійських держав.
Сумарна кількість прибулих до України перевищить чисельність вибулих уже всередині цього десятиліття. Сальдо міграцій населення може стати додатним вже через кілька років, далі воно постійно зростатиме і досягне до 2015 року 50 тис. осіб на рік та 55-60 тис. осіб у 2026 р., а коефіцієнт інтенсивності міграцій зросте з теперішніх 2,8% до 3,0-3,8%.
Рис. 39. Прогноз сальдо міграцій населення, тис. осіб