Питання:

1. Розрахуйте прибуток кожної з п'яти дочірніх компаній BLP. (Так як BLP - бельгійська фірма, виконуйте розрахунок у євро, національній валюті Бельгії з 2002 р.). Чи є серед них збиткові? Виходячи з вищевказаної інформації, чи будете ви рекомендувати закриття підприємств, що терплять збитки? Чому?

2. Припустимо, у кожній дочірній компанії витрати на конвертацію валюти при розрахунках з постачальниками становлять 1% від суми транзакції. Розробіть стратегію зниження цих витрат для корпорації BLP у цілому. Припустимо, реалізація вашої стратегії буде обходитися BLP в €400 на місяць. Чи треба фірмі приймати ваш підхід?

3. Якщо Великобританія вирішить приєднатися до європейського ринку єдиної валюти й перейде на євро, як це позначиться на BLP? Як це відіб'ється на перевагах і недоліках стратегії, розробленої вами для зниження витрат BLP на конвертацію валюти?

Ситуація для аналізу 2 Як маленька фірма пливе по хвилях валютного ринку

Перше, що Кім Рейнолдс робить щоранку, це зустрічається з топ-менеджерами заводу й довідується, чи все в порядку з виробництвом. На другому місці в нього стоїть вивчення свіжих даних світових ринків валют на предмет того, чи усе нормально з обмінними курсами.

Цю звичку Рейнолдс завів по необхідності: два роки тому з ряду причин, але в першу чергу через різкий ріст курсу долара, він, президент Markel Corp., сімейної фірми по виробництву труб, у себе вдома, у Філадельфії, був змушений скоротити свою зарплату на 40% і витратити заощадження, щоб оплатити навчання двох своїх дочок у школі. Тепер, коли Рейнолдс переглядає підготовлений секретарем звіт про зміну курсів валют, він бачить там падіння долара - і ріст євро, завдяки чому зможе цього року покласти собі в кишеню додаткові півмільйону доларів.

Для трейдерів ріст і падіння обмінних курсів - це можливість робити швидкі гроші. Для урядів це - референдуми з питань національної економіки. Для корпоративних гігантів - правда життя, невід'ємний атрибут міжнародного виробництва. Але мале підприємство із глобальними амбіціями не може не приймати близько до серця коливання світових валютних ринків, сукупний обсяг яких становить $1,2 трлн. у день.

Markel, що випускає труби з покриттям на зразок тефлонового й ізольовані проводи, що використаються у виробництві автомобілів, побутової техніки й систем очищення води, стала поставляти свою продукцію на експорт у середині 1980-х рр., коли Рейнолдсу подзвонив представник однієї німецької фірми й поцікавився щодо однієї із самих ходових труб: «Was ist das "AR500"».

Тепер склад готової продукції переповнений картонними пакунками із трубами цієї марки, призначеними для відправлення в Эрингхаузен, німецькому виробникові автомобільних деталей W.H. Kuster Gmb, ящиками з іншими трубами, що відправляються в Fico Triad SA з м. Рубай, Іспанія, і дерев'яними котушками із проводами для Simco Japan Inc. з Кобе. Раз у тиждень фірма відправляє 40-футовий контейнер на склад у Великобританії, Іспанії або Голландії. Цього року вона очікує, що 40% від її прибутку у розмірі $26 млн. надійдуть із-за кордону, головним чином з Європи.

«Ми вказуємо ціни, виходячи з фіксованих курсів (обміну валюти), і беремо всі прибутки та збитки у зв'язку зі зміною курсу на себе», - говорить Шерил Джолли, менеджер по експорту, спостерігаючи за зважуванням коробок, призначених для відправлення у Німеччину.

Для того щоб захистити себе й свою фірму, ніяк не пов'язану з однойменною страховою компанією, чиї акції є в обігу на нью-йоркській фондовій біржі, Рейнолдс розробив стратегію бізнесу, з якої вони можуть існувати, причому непогано, навіть за умови того, що ключовий елемент прибутковості фірми їй зовсім непідконтрольний.

Стратегія складається із чотирьох частин: призначати покупцям відносно стабільні ціни в їхніх валютах, щоб збільшувати частку ринку за кордоном; користуватися «форвардними» валютними ринками, щоб забезпечити собі стабільність доходів протягом найближчих декількох місяців; підвищувати ефективність, щоб пережити часи, коли валютні операції не обіцяють нічого доброго; робити ставку на те, що ситуація буде змінюватися на краще.

«Якщо стратегія не виправдовує себе, її завжди можна змінити, - говорить К. Рейнолдс, якому зараз 52 роки, і в нього в активі Гарвардська ступінь МВА. - Правда, я від своєї стратегії відмовлятися не збираюся. Ми намагаємося розвивати нишевий бізнес там, де є можливість надати покупцям унікальний продукт».

Рейнолдс упевнений у тому, що його політика встановлення цін в іноземній валюті, головним чином у євро, допомогла йому завоювати 70% світового ринку високоефективних тефлонових устроїв, що забезпечують чітку роботу автомобільної педалі газу й механізму перемикання передач.

Але це також означає, що Markel укладає договори, оплата за якими надходить через місяці й навіть роки, коли вартість євро в доларовому вираженні може виявитися набагато нижче, ніж на момент заключення угоди.

Щоб мінімізувати невизначеність у періоді, рівним декільком місяцям, фінансовий директор Markel Джеймс Гобан купує форвардні контракти, користуючись послугами питтсбургскої PNC Financial Services Group. Markel зобов'язується перелічити банку, скажемо, €50 000 за чотири місяці, а банк гарантує виплатити фірмі певну суму в доларах не залежно від того, як зміниться обмінний курс.

Якщо Гобан бачить, що долар буде рости, він може хеджирувати форвардним контрактом увесь очікуваний потік доходів у євро. Коли ж долар іде вниз, Гобан хеджирує, скажімо, 50% і сподівається на те, що, підвергаючи частину виторгу, що залишилася, валютному ризику, він більше виграє, чим програє.

Надії ці виправдуються не завжди. У цьому місяці, наприклад, Markel повинна перерахувати PNC €50 000 за контрактом, купленому фірмою на початку січня. Банк виплатить по $1,05 за євро, або $52 500. Якби Гобан почекав, Markel могла б продати свої євро за поточним курсом, $1,08, і заробити додаткові $1500. «Ми не займаємося зароблянням грошей на обміні своєї валюти, - говорить Дж. Гобан. - Ми просто намагаємося управляти своїми ризиками».

Була ситуація й гірше. У 1998 р. Markel уклала угоду з німецькою Kustem і установила ціну виходячи з того, що на даний момент євро буде коштувати $1,18 - трішки більш того курсу, що був установлений на момент офіційного введення європейської валюти в обіг на початку 1999 р. «Немає слів, - говорить Рейнолдс. - Коли вводили євро, ніхто не знав, що він відразу звалиться.»

А курс євро звалився, досягши 26 жовтня 2000 р. мінімальної оцінки в 82 цента. Це означало, що кожен євро, отриманий фірмою за відвантажену продукцію, коштував у доларах набагато менше, ніж вона розраховувала. Фінансисти Markel підрахували, що в сумі за 2000 й 2001 р. фірма втратила на цьому $625 000. Обидва роки фірма закінчувала зі збитком.

У 2001 р. зарплата семи старших менеджерів Markel була скорочена на 10%. Жоден з 63 співробітників, які одержують фіксовану платню, не одержав збільшення. (Робітники, які входили до профспілки й одержували за п'ятирічним контрактом погодинну оплату, не постраждали.) Не було й річних премій, що звичайно рівняються двох-тритижневій заробітній платі, а власники фірми - сам Рейнолдс, його зять і свекор - не одержали дивідендів.

Валютна погроза змусила Markel працювати ефективніше. Це спричинило необхідність вкладати гроші в нове обладнання, навіть незважаючи на те, що фірма зазнавала збитків. У 2001 р. компанія придбала за $250 000 новий экструдер, що відрізняється меншим часом простою, завдяки чому за зміну він видає на 25% більше труб. Менеджери на 6% скоротили відходи виробництва проводів для високотемпературних датчиків кисню, ще одного ходового товару в автомобільній промисловості.

Загалом, Рейнолдс і його команда пережили погані часи й тепер готуються до гарного.

Більшість поточних угод Markel були укладені розраховуючи на те, що курс євро буде лежати в межах від 90 до 95 центів. Але насправді він уже становить $1,08, благо тому посприяли зовнішньоторговельний дефіцит США, неспокійний стан американських фінансових ринків і перспективи війни в Іраку. На Markel пролився дійсний грошовий дощ. Керівництво фірми вважає, що якщо євро залишиться на рівні $1,05-1,07, а британський фунт стерлінгів як і раніше буде дорівнює приблизно $1,60, Markel цього року на одній тільки різниці курсів заробить від $400 000 до $500 000.

«Це найкращий сценарій, але навіть у цьому випадку ми не компенсуємо збитки двох попереднього років», - говорить К. Рейнолдс.

В азартних іграх з валютою є й переможці, і ті що програли, однак Рейнолдс вимагає, щоб багаторічні контракти на поставку сировини з Японії укладалися в доларах. Це означає, що в міру слабшання долара японський постачальник буде заробляти менше ієн.

«Це, - говорить Рейнолдс, - його проблема».