11.4. Виробнича стратегія

Визначення виробничих стратегій пов’язано з швидкістю та масштабами змін, які слід здійснити на підприємстві. Найважливішими параметрами, які треба враховувати при визначенні виробничих стратегій, є:

• обсяги продукції, які необхідно забезпечити (тобто виробничі потужності та виробничий потенціал);

• розриви між наявними та потрібними характеристиками виробничих процесів;

• масштаби виробничого потенціалу, рівень його гнучкості (інерційні характеристики);

• швидкість перетворень виробництва та адаптації необхідних інновацій (продуктів, матеріалів, технологій, форм і методів організації тощо) до реальних умов діяльності підприємства з метою забезпечення його існування в довгостроковій перспективі;

• досягнення певних рівнів витрат на виробництво та створення певного обсягу доданої вартості.

Виробничі стратегії формуються з урахуванням таких основних чинників (вони нерідко відіграють роль обмежень):

• обсяги капітальних вкладень, потрібних для здійснення перетворень у виробничому процесі;

• час, необхідний для своєчасного переходу до випуску нової продукції;

• оцінка відносної споживчої вартості існуючої та нової продукції;

• цінові стратегії, сформовані для різних продуктово-товарних стратегій;

• техніко-організаційний рівень виробництва та рівень конкурентоспроможності виробничого потенціалу;

• інноваційна здатність управлінського персоналу;

• рівень впливу складових середовища прямого впливу (конкуренти) на витратно-часові параметри виробничих стратегій.

Виробничі стратегії цілком органічно переходять умовний кордон, що відокремлюють їх від операційних стратегій. Іншими словами, виробничі стратегії конкретизуються в операційних стратегіях. Характеристика стратегій виробництва підприємств світового рівня має наступний вигляд:

Таблиця 11.4

Характеристика стратегій і тактик виробництва

Спрямованість стратегії	Зміст тактики
Виробничі процеси: Поєднання вартості продажів з низькими витратами. Проектування матеріальних потоків за операціями. Підтримує розвиток спеціального та унікального за ефективністю обладнання. Комбінування масового, серійного та дрібного виробництва. Впровадження інвестування за критеріями отримання прибутку.	Розробка виробничих розкладів: Гнучкі графіки роботи. Графіки Гантта. Диспетчерування. Постачання «just in time» (JIT) Управління запасами: Мінімізація вкладення у запаси. Використання JIT- методів мінімізації. Впровадження циклічної розрахунково- фізичної інвентаризації замість річної.
Якість: Якість як основа конкурентноздатності. Досягнення якості через менеджмент, а не через засоби контролю. Впровадження моніторингу якості. Розробка різноманітних систем управління якістю.	Тактики якості: Якість - це основа у взаємовідносинах з постачальниками. Балансування якості та ціни. Впровадження міжнародних стандартів і систем оцінювання. Взаємодія зі споживачами.
Розвиток виробничих потужностей: Інвестування за ринковими критеріями. Первинність технології (як роботи) перед технікою (засоби праці). Орієнтація на “гнучкість” виробництва.	Використання потужностей: Організація групових робочих місць. Розробка виробничих розкладів. Гнучке завантаження потужностей. Завантаження вільних потужностей “зовнішніми” замовленнями.
Лідерства по витратах: Націлення на збереження ресурсів. Оптимізація витрат. Мінімізація витрат на стадії проектування та технологічної підготовки виробництва нової продукції.	Зниження собівартості: Зменшення матеріаломісткості. Використання ефекту масштабу. Використання кривої досвіду. Балансування між зниженням витрат і диференціацією продукції.

Загальні конкурентні стратегії підприємства, за М. Портером, можуть бути реалізовані на основі розробки відповідних виробничих стратегій (дивіться табл. 11.5).[4, c.368]

Таблиця 11.5