Модуль 1

Змістовий модуль 1. Принципи та завдання бюджетного планування

Тема 1. Порядок і принципи фінансування установ соціально-культурної сфери План

1. Зміст, принципи та завдання бюджетного планування. Мотоди планування. Фінансове забезпечення соціально-культурних послуг. Склад видатків бюджетів на соціально-культурні установи та заходи.

2. Кошторис установ соціально-культурної сфери, його зміст, порядок складання, розгляду та затвердження. Загальний та спеціальний фонди кошторису. План асигнувань із загального фонду бюджету установи.

3. Бюджетні призначення, бюджетні зобов’язання та бюджетні асигнування. Розпорядники коштів бюджету, їх права та обов’язки.

1. Зміст, принципи та завдання бюджетного планування. Мотоди планування. Фінансове забезпечення соціально-культурних послуг. Склад видатків бюджетів на соціально-культурні установи та заходи

Термін «Бюджетне планування» означає науково-обгрунтований процес визначення джерел і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного і соціального розвитку.

Завдання бюджетного планування:

- забезпечити необхідні макроекономічні пропозиції розвитку держави;

- сприяти найбільш ефективному використанню бюджетних коштів галузями народного господарства;

- забезпечити мінімальний рівень соціальних потреб;

- передбачити в системі здійснення бюджетних платежів, можливість прозорого бюджетного контролю.

Принципи бюджетного планування:

• наукова обгрунтованість;

• оптимальна збалансованість між доходами і видатками державного бюджету;

• директивний характер бюджетних виплат;

• цілісність, яка передбачає єдність поточних і прогнозних показників;

• демократичність.

Методи бюджетного планування:

Метод коефіцієнтів – базується на застосуванні відповідних коефіцієнтів до показників, які були досягнуті в минулий період, та відображають зміни, що передбачаються в плановому періоді. По суті це планування «від досягнутого». Яке не стимулює звільнення резервів і не сприяє економії бюджетних коштів.

Нормативний метод – за основу беруться нормативи, які регламентують види надходжень і видатків.

Нормативний метод планування видатків – фіксує мінімальну припустиму величину економічної ефективності використання різного роду ресурсів, тобто суспільно виправданий розмір їх витрат для досягнення найбільшого економічного ефекту. Нормативний метод в цьому досконаліший ніж метод коефіцієнтів.

Недоліком нормативного методу планування вважають відсутність узгодженності бюджетних зобов’язань, що зумовленні нормативами.з реальними можливостями бюджетної системи щодо фінансування віжповідних витрат.

Однак саме нормативи свідчать про бажаний рівень споживання суспільних благ.

При формуванні нормативів слід виходити із науково-обгрунтованих показників, з побажань і запитів бюджетних установ, з висловлювань представників демократії.

Крім того з огляду змін умов соціально-економічного розвитку держави, рівень нормативів має переглядатись на законодавчому рівні.

Єдиний методологічний підхід до формування норм і нормативів дає можливість встановити оптимальне співвідношення між обсягами бюджетів усіх рівнів, недопущення бюджетної дискримінації.

Балансовий метод – дає змогу досягнути збалансованості між джерелами надходжень і видатків за їх видами, а також провести розподіл величини фінансових ресурсів держави між міністерствами, відомствами відповідно до прогнозуваних потреб. Його призначення полягає в тому, щоб уникнути диспропорцій між доходами і витратами на всіх рівнях бюджетного планування.

Програмно цільовий метод – передбачає складання і виконання бюджету в розрізі бюджетних програм.

Планування в установах та соціально-культурних закладах програмно-цільовим методом повинно грунтуватися на таких основних принципах:

- кожна програма базується на кошторисі витрат, який формується за кодами економічної класифікації витрат;

- програми прикріплюються даними про показники продуктивності, показники ефективності та інші;

- програми оцінюються з точки зору ефективності витрат до початку їх виконання і в кінці за результативними показниками;

- розпорядникам бюджетних коштів доводять на початку бюджетного року програмні показники, цілі та завдання, які необхідно досягнути у поточному році при виконанні детальних кошторисів;

- координування доходів і видатків з тим, щоб можна було виявити зміну доходів і їхній вплив на видатки.

Складання бюджетів за програмно-цільовим методом можна розглядати, як засіб вираження фінансової та програмної політики держави на підтримку окремих галузів народного господарства, соціальної сфери в тому числі охорони здоров’я освіти та науки, культури, фізичного виховання і спорту, соціального захисту малозабезпеченного населення.

У традиційному бюджеті видатки часто планувались «на виріст», «від досягнутого», внаслідок чого спостерігалось нераціональне використання бюджетних коштів; у бюджеті за програмами обчислюється загальнавартість виконання даного завдання і можна показати реалізації певної програми.

Програмно-цільовий метод дає можливість обчислити показники ефективності реалізації окремих завдань, сприяє ефективностірозподілу і використання бюджетних коштів, встановлення пріоритетів і визначенню доцільності окремих видатків бюджету.

На законодавчому рівні застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі передбачено гл. 4 ст. 20 Бюджетного Кодексу України.

Активне впровадження програмно-цільового методу в бюджетному процесі на сьогодні включає в себе такий важливий елемент, як середньострокове бюджетне планування, тобто встановлення пріоритетів, стратигічних цілей, завдань, які спрямовані не тільки на раціональне, а й ефективне використання бюджетних коштів.

Пріоритети визначаються наприклад згідно з Постановою Верховної Ради України «Про основні напрями бюджетної політики на 2011 рік» від 04.06.2010р. №2318-17.

Ними повині стати:

- стимулювання сталої економічної і соціальної розбудови держави;

- надання послуг для задоволення суспільних потреб виходячи з принципу забезпечення їх надання з урахуванням реальних державних ресурсів;

- поступове підвищення соціальних стандартів;

- концентрація ресурсів бюджету на використані пріоритетних державних цільових програм.

Ефективність та результативність використання бюджетних коштів оцінюється відповідно до результативних показників бюджетної програми, які встановлені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002р. №538-р «Про схвалення концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі» та наказами Міністерства фінансів:

- «Про запровадження результативних показників, що характеризують виконання бюджетних програм» (від 08.08.2002р. №621);

- «Про паспорти бюджетних програм» (від 29.12.2002р. №1098);

- «Про результативні показники бюджетної програми» (від 27.10.2009р. № 1252).

Відповідно до зазначених нормативних актів, результативні показники бюджетної програми поділяються на такі групи:

- затрат;

- продукту;

- ефективності;

- якості.

Видатки, які передбачають на утримання соціально-культурнихустановах закладів складаються із поточних і капітальних видатків до складу поточних відносяться: зарплата, нарахування, придбання матеріалів, запасів, витрати на інші послуги сторонніх організацій, комунальні послуги, витрати на відрядження. Згідно з Законом про Державний бюджет України визначені пріоритетні видатки, або видатки по захищеним статтям це заробітна плата, нарахування медикаменти харчування, стипендія та витрати на оплату комунальних послуг.

До складу капітальних відносяться: придбання основного капіталу; предметів довгострокові користування, будівництво, капітальний ремонт, реконструкція, придбання землі, капітальні трансферти.