2. Кошторис установ соціально-культурної сфери, його зміст, порядок складання, розгляду та затвердження. Загальний та спеціальний фонди кошторису. План асигнувань із загального фонду бюджету установи.

Кошторис бюджетної установи – це основний плановий документ, який підтверджує повноваження щодо отримання доходів та здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання своїхфункцій та досягнення цілей, визначених бюджетною програмою на відповідний рік.

Кошторис має дві складові:

• загальний фонд, який містить обсяг надходжень у вигляді фінансуванні із бюджету (державного, місцевого) та розподіл видатків за кодами економічної класифікації на виконання бюджетною установою основних функцій;

• спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень від послуг, які надаються, бюджетною установою за основною діяльністю на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів,пов'язаних з використанням установою основних функцій.

Форма кошторису затверджується Міністерством фінансів України.

До кошторису бюджетної установи складається помісячний план асигнувань – помісячний розподіл видатків, затверджена у кошторисі за загальним фондом за скороченою формою економічної класифікації.

План асигнувань є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з кошторисом.

Разом з кошторисом затверджується штатний розпис за загальним і спеціальним фондом.

Кошториси складаються бюджетними установами на підставі лімітних довідок доведених вищестоящими розпорядниками бюджетних коштів.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування – це документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл. Лімітна довідка складається у розрізі видатків споживання і видатків розвитку, як за загальним фондом, так і за спеціальним фондом, та за відповідним кодом програмної класифікації видатків.

Лімітною довідкою встановлюється термін, до якого повинні подати бюджетні установи проекти кошторисів на затвердження.

До лімітної довідки додається витяг з річного розпису асигнувань Державного бюджету України на відповідний рік, який містить послідуючі показники:

• код програмної класифікації видатків, її назву;

• код доходу за спеціальним фондом;

• код економічної класифікації видатків, їх назва за якими затверджені асигнування;

• показники асигнувань за загальним та спеціальним фондом окремо і разом;

• показники асигнувань по реалізації державних програм, не віднесених до заходів розвитку (поточні видатки);

• показники капітальних трансфертів.

Складені кошториси, плани асигнувань, штатні розписи підписуються керівником і головним бухгалтером відповідної установи, закладу, скріплюється гербовою печаткою.

Затвердження кошторисів, планів асигнувань, штатних розписів бюджетних установ здійснюються вищестоящі розпорядники бюджетних установ (І, ІІ ступеня) в особі їх керівників із зазначенням дати. Підпис скріпляється гербовою печаткою. Для здійснення контролю за відповідністю затверджених асигнувань визначених у кошторисах, органи Державного казначейства здійснюють реєстрацію планів асигнувань розпорядників вищого рівня у розрізі розпорядників нижчого рівня. У разі невідповідності кошторисів і планів асигнувань витягові, органи Державного казначейства таки кошториси не реєструють і повертають розпорядникам на перезатвердження зазначених документів згідно з витягом.

Здійснення видатків установ без затверджених у встановленому порядку кошторисів планів асигнувань припиняється через 30 календарних днів після затвердження річного розпису асигнувань Державного бюджету України на відповідний бюджетний рік.

У разі, коли розпис бюджету на наступний рік не затверджено у гл. 7 ст. 44 Бюджетного Кодексу України визначено, що до затвердження розпису Державного бюджету України Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис Державного бюджету України на відповідний період, частими це І квартал поточного року. Обсяг помісячних асигнувань у тимчасовому розписі затверджується не більше 1/12 затверджених обсягів у минулому році.