Рішення

1. При обертовому валі і постійно діючій силі Fr внутрішнє кільце навантажене циркуляційної, а зовнішнє - місцевої навантаженнями.

2. Інтенсивність навантаження

де k₁ = 1; k₂ = 1,6; k₃ = 1. [10]; b = b-2r = 15 – 4 = 11мм.

3.При Р_r = 873 кН/м по [10] для вала вибираємо поле допуску k6, для отвору в корпусі поле допуску Н7.

4.Схеми полів допусків приведені на мал.2.29..

5. За ДСТ 3325 - 85* приймаємо допуски круглости, профілю поздовжнього перетину, торцевого биття і шорсткість вала й отвору.

6. Для довжини ділянки вала під підшипник призначаємо незазначені граничні відхилення по "середньому" класі точності (ДСТ 25670-83).

Ескізи підшипникового вузла, вала й отвору приведені на мал.2.30.

Умовні позначки підшипників. Система умовних позначок шарико- і роликопідшипників установлена ДСТ 3189 - 89. Умовна позначка підшипника дає повне представлення про його габаритні розміри, конструкцію, точності виготовлення, термообробці, величині зазору і т.п..

Рис. 2.30. Ескізи підшипникового вузла, вала й отвору

Х ХХ Х Х ХХ

Внутрішній діаметр

Рис. 2.31. Схема умовної

позначки підшипника

качения

Підшипника

Серія діаметрів

Тип підшипника

Конструктивний різновид

Серія ширин і висот

Повна умовна позначка підшипника складається з основного і до-полнительного.

Основна умовна позначка містить у собі сім цифр (мал. 2.31).

Прикладумовної позначки підшипника роликового дворядних з короткими циліндричними роликами типу 182000 (з конічним отвором внутрішнього кільця з бортами на внутрішнім кільці), серії діаметрів 1, серії ширин 3 з d = 100 мм, D = 150 мм, В=37 мм:

Підшипник 3182120 ДСТ 7634 - 75*.

Приклад умовної позначки підшипника з урахуванням його точності. Підшипник позначений А 125 - 205, де А - категорія; 1 - ряд моменту тертя; 2 - група радіального зазору; 5 - клас точності. У позначенні А 25 - 205 - немає вимог по моменті тертя. У позначенні А 5 - 205 - немає вимог по моменті тертя і по радіальному зазорі

2.7. Допуски на кутові розміри. Взаємозамінність конічних з'єднань

Усі нормальні кути, застосовувані при конструюванні, можна розподіляти на три групи: 1) нормальні кути загального призначення (найбільше розповсюджені); 2) нормальні кути спеціального призначення (у стандартизованих спеціальних деталях); 3) спеціальні кути (кути, розміри яких зв'язані розрахунковими залежностями з іншими прийнятими розмірами і який не можна округлити до нормальних кутів; кути, обумовлені специфічними експлуатаційними чи технологічними вимогами). Розміри кутів 1-й групи приведені в ДСТ 8908 - 81 і ДСТ 8593 - 81. Розміри кутів 2-й групи - у [10].

2.7.1. Допуски кутових розмірів

Допуски кутових розмірів призначають за ДСТ 8908 - 81. Допуски уг-лов AT (від англ. Angle toleranc - допуск кута) повинні призначатися в зависи-мости від номінальної довжини L1 меншої сторони кута. Допуск кута може виражатися: 1) у кутових одиницях радіанної і градусної мір АТ_(точне значення) і АТ_(округлене значення допуску в градусній мері (мал. 2.32, а і б); 2) довжиною противолежащего відрізка на перпендиляре до сторони кута на відстані L₁від вершини (цей відрізок приблизно дорівнює дузі з радіусом L₁) АТ_h(мал. 2.32); 3) допуском на різницю діаметрів у двох перетинах конуса на відстані L між ними АТ_D(мал. 2,32, б).

Допуски кутів конусів з конусностью не більш 1:3 повинні призначатися в залежності від номінальної довжини конуса L (різниця між довжиною конуса й утворюючої в цьому випадку не більш 2%). При більшої конусности допуски призначаються в залежності довжини утворюючої конусаL₁. Зв'язок між допусками в кутових і лінійних одиницях виражається наступною формулою:

АТ_h= АТ_L₁10^-3,

де АТ_hвиражається в мкм; АТ_- в мкрад;L₁- в мм.

Для малих кутів (С 1 : 3) АТ_DАТ_h.

Для конусів з конусностью більш 1:3 значення АТ_D визначають по формулі

АТ_D= АТ_hcos/2,

де - номинальный угол конуса.

Для допусків кутів установлено 17 ступенів точності. Ступеня точності вище 1-ої - 01 і 0 - перспективні (для вимірювальних пристроїв вищої точності); 1 - 5 - для калібрів; 5 - 7 - для сполучень.