2.7.2. Система допусків і посадок для конічних з'єднань

Конічне з'єднання в порівнянні з циліндричним має пре-имущества: можна регулювати величину чи зазору натягу відносним зсувом деталей уздовж осі; при нерухомому з'єднанні з натягом можлива часте розбирання і зборка складальних одиниць (вузлів); конічні з’єднання забезпечують гарне центрування деталей і герметичність.

Основні параметри конусів приведені на мал. 2.33.

Кут /2 між утворюючої конуса і віссю називаєтьсякутом нахилу, а кут—кутом конуса. Відношення різниці D - d до довжини конуса L дорівнює 2tg/2 і називаєтьсяконусностьюС.

.

Ухил i=C/2 =tg/2.Основна площина – площина поперечного перетину конуса, у якій задають номінальний діаметр конуса (D чи d).Базова площина- площина, що служить для визначення положення основної площини (чи даного конуса щодо конуса, що сполучається з ним,).

Базорасстояние конусаZ_e, Z_i– осьова відстань між основною і базовою площинами відповідно для зовнішнього і внутрішнього конусів.

Для конусів установлюють допуски: діаметра конуса в будь-якому перетині Т_D, у заданому перетині Т_DS;кута конуса АТ, форми конуса (допуск круглости Т_FRі допуск прямолінійності утворюючої Т_FL).

Допуски конусів деталей нормують двома способами:

1) спільним нормуванням усіх видів допусків допуском діаметра

Т_D, однаковим у будь-якому поперечному перерізі конуса; цей допуск обмежує не тільки відхилення діаметра, але і відхилення кута і форми конуса, якщо ці відхилення не обмежені меншими допусками;

2) роздільним нормуванням кожного виду допусків:Т_DS - допуск у заданому перетині конуса - за ДСТ 25307-82, АТ (у кутових АТ_чи лінійних АТ_D одиницях) - за ДСТ 8908 - 81, Т_FRі Т_FL- за ДСТ 24643-81.

По способі фіксації осьового розташування конусів посадки, що сполучаються, підрозділяють:

1) шляхом сполучення конструктивних елементів конусів (базових площин) (мал. 2.34, а); при цьому способі фіксації можливе одержання посадок із зазором, перехідних і з натягом;

2) по заданій осьовій відстані Z_pf між базовими площинами (мал. 2.34, б); при цьому способі фіксації можливе одержання посадок із зазором, перехідних і з натягом;

3) по заданому осьовому зсуві E_конусів від їхнього початкового положення (мал. 2.34, в); при цьому способі фіксації забезпечується одержання посадок із зазором і з натягом;

4) по заданому зусиллю запресовування F_S,прикладеному в початковому положенні конусів, що сполучаються, (мал.2.34, г); при цьому способі фіксації можливе одержання посадок з натягом.

а) б) в) г)

Рис. 2.34. Способи фіксації осьового розташування конусів, що сполучаються:

1 - базові площини; 2 - початкове положення; 3 - кінцеве положення

У посадках з фіксацією шляхом сполучення конструктивних елементів і по заданій осьовій відстані між базовими площинами (див. мал.2.34, а і б) допуски конусів переважно нормувати 1-м способом, оскільки в цих посадках величини чи зазорів натягів залежать від граничних відхилень діаметрів конусів, що сполучаються. У посадках з фіксацією по заданому осьовому чи зсуві по заданому зусиллю запресовування (див. мал. 2.34, в и г)допуски конусів переважно нормувати 2-м способом, тому що в цих посадках величини чи зазорів натягів визначаються умовами зборки. На нерівномірність чи зазорів натягів і на довжину контакту оказы-вают вплив тільки допуски кута і форми конуса, допуски діаметра впливають на базорасстояние з'єднання

На мал. 2.35 представлені ескізи конічного з'єднання, а також зовнішнього і внутрішнього конусів з допусками, проставленими по

ДСТ 2.320 - 82.

Докладний розрахунок співвідношення між допусками діаметра, кута і форми конуса, а також граничних базорасстояний конічних з'єднань приведений у ДСТ 25307 - 82 і в [10].