Анатомія опорно-рухового апарата. 1,2,3 модуль мед

1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 2122.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – СанктПетербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.

Тема 14. Очна ямка, її стінки. Кісткова основа порожнини носа. Кісткове піднебіння. Аномалії розвитку. Скронева, підскронева, крилопіднебінна ямки черепа, їх сполучення, клінічне значення.

Кількість годин - 2

1.Актуальність теми. Знання будови кісткового піднебіння та ямок черепа необхідне лікарям усіх спеціальностей, особливо оторіноларингологам, невропатологам, нейрохірургам, педіатрам, травматологам, стоматологам для розуміння розвитку етапів захворювань у клінічній практиці. Запальні процеси в приносових пазухах розповсюджуються через певні анатомічні утвори на тверду оболону головного мозку, судинно-нервові пучки. Чітке уявлення про просторове розташування кісток, які утворюють стінки носової порожнини та орбіти, дає можливість добре орієнтуватись при травмах черепа, органа зору, оперативному видалені сторонніх тіл та вад.

2.Навчальні цілі. Вивчити стінки очної ямки, носової порожнини, скроневої, крило-піднебінної, підскроневої ямки. Знати вміст ямок та їх сполучення з анатомічними утворами черепа. Знати будову кісткової частини піднебіння. Оволодіти технікою читання рентгенограм черепа та вміти виявити на них норму, аномалію, патологічний процес. Вміти відрізнити череп дорослої людини від новонародженого.

3.Базовий рівень знань та вмінь:

-з курсу біології: філогенез кісткової системи;

-з курсу анатомії: знати відділи скелету черепа, розвиток кісток черепа;

-для подальшого вивчення тем: орган зору.

Зміст теми заняття. В черепі розрізняють вертикальну норму (norma verticаlis), або склепіння (calvаria), базилярну норму (norma basildris), або внутрішню основу черепа (basis crаnii interna) та зовнішню основу черепа

(basis crаnii externa), лицеву норму (norma facialis), латеральну норму (norma lateralis) і потиличну норму (norma occipitalis).

Основні анатомічні утвори латеральної норми черепа:

1.Вискова ямка - fossa temporalis. Вискова ямка медіально утворена висковою поверхнею лобової кістки, висковою поверхнею великого крила клиноподібної кістки і висковою поверхнею лускової частини вискової кістки. Латерально вискова ямка обмежена виличною дугою, спереду - виличною кісткою. Вискова ямка відділяється підвисковим гребенем від підвискової ямки.

2.Підвискова ямка - fossa infratemporalisl Підвискова ямка утворена нижньою частиною підвискової поверхні великого крила клиноподібної кістки, спереду обмежена підвисковою поверхнею верхньої щелепи, латерально-

виличною дугою та гілкою нижньої щелепи, медіально - латеральною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної кістки. Підвискова ямка з'єднується:

а) зі середньою черепною ямкою через овальний та остистий отвори; б) з орбітою через нижню орбітальну щілину (fissura orbitаlis inferior);

в) з крилопіднебінною ямкою через криловерхньощелепну щілину (fissura pterygomaxillaris).

3. Крилопіднебінна ямка - fossa pterygopalatina. Крилопіднебінна ямка має чотири стінки: передня стінка утворена горбом верхньої щелепи та підвисковою поверхнею верхньої щелепи; медіальна стінка - перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки; задня стінка - переважно верхньою частиною латеральної пластинки крилоподібного відростка клиноподібної кістки; верхня стінка - верхньощелепною поверхнею великого крила клиноподібної кістки. Крилопіднебінна ямка сполучається:

а) з ротовою порожниною через великий та малі піднебінні канали; б) з носовою порожниною через клинопіднебінний отвір; в) з орбітою через нижню орбітальну щілину; г) зі середньою черепною ямкою через круглий отвір;

д) з рваним отвором через крилоподібний канал; є) з підвисковою ямкою через криловерхньощелепну щілину.

Основні анатомічні утвори лицевої норми череп:

1. Орбіта – orbita. Вхід в орбіту - аditus orbitae Розрізняють чотири стінки орбіти: верхня стінка - утворена орбітальною частиною лобової кістки і малим крилом клиноподібної кістки; нижня стінка - утворена орбітальною поверхнею верхньої щелепи і виличною кісткою; ззаду – орбітальним відростком піднебінної кістки; медіальна стінка - утворена лобовим відростком верхньої щелепи, слізною кісткою, орбітальною пластинкою решітчастої кістки і тілом клиноподібної кістки; латеральна стінка - утворена орбітальною поверхнею великого крила клиноподібної кістки і виличною кісткою.

Орбіта з'єднується:

1)через носослізний канал (canаlis nasolacrimalis) з носовою порожниною;

2)через підорбітальний канал з ікловою ямкою;

3)через нижню орбітальну щілину з підвисковою та крилопіднебінною ямками;

4)через зоровий канал і верхню орбітальну щілину зі середньою черепною ямкою;

5)через задній решітчастий отвір з носовою порожниною;

6)через передній решітчастий отвір з передньою черепною ямкою;

7)через виличний канал з висковою ямкою.

2. Носова порожнина - cаvitas nasi. Носова порожнина має вхідний отвір - грушоподібний отвір (apertura piriformis) і два вихідні отвори - хоани. Носова порожнина розділена кістковою носовою перегородкою (septum nasi) на дві половини. Кісткова носова перегородка утворена перпендикулярною пластинкою решітчастої кістки та лемешем.

Стінки носової порожнини: верхня стінка - утворена носовими кістками, носовою частиною лобової кістки, решітчастою пластинкою решітчастої кістки і тілом клиноподібної кістки; нижня стінка - утворена кістковим піднебінням (кісткове піднебіння утворене піднебінними відростками верхніх щелеп та горизонтальними пластинками піднебінних кісток); латеральна стінка - утворена носовою кісткою, лобовим відростком верхньої щелепи, слізною кісткою, носовою поверхнею верхньої щелепи, лабіринтом решітчастої кістки, перпендикулярною пластинкою піднебінної кістки, медіальною пластинкою крилоподібного відростка клиноподібної, кістки, нижньою носовою раковиною.

Три парні носові раковини (верхня, середня і нижня) розділяють носову порожнину на носові ходи:

1)нижній носовий хід (meatus nasi inferior) – знаходиться між кістковим піднебінням і нижньою носовою раковиною, тобто під нижньою носовою раковиною. Він з'єднується з орбітою через носослізний канал;

2)середній носовий хід (meatus nasi medius) – знаходиться між нижньою і середньою носовими раковинами, тобто під середньою носовою раковиною. Він з'єднується з повітряними приносовими пазухами (верхньощелепною, лобовою, решітчастою, зокрема зі середніми та передніми решітчастими комірками);

3)верхній носовий хід (meatus nasi superior) – знаходиться між середньою і верхньою носовими раковинами, тобто під верхньою носовою раковиною. Він сполучається з крилопіднебінною ямкою через клинопіднебінний отвір, з передньою черепною ямкою через решітчасту пластинку, вторинно сполучається з клиноподібною пазухою та решітчастою пазухою (зокрема зі задніми решітчастими комірками); з орбітою через задній решітчастий отвір;

4)загальний носовий хід (meatus nasi communis) - знаходиться між раковинами і кістковою перегородкою носа. Він сполучається з ротовою порожниною через різцевий канал.

Особливості дитячого віку: Череп проходить в своєму розвитку три етапи

— до 7 літнього віку, до 12-13 років і з 13 до 20 років. У новонародженого мозковий відділ за об'ємом в 8 разів перевищує лицьовий відділ у зв'язку з розвитком мозку і органів чуття. Сильно розвинені лобові і тім'яні горби. Найбільш характерні ознаки — наявність джерелець — не скостенілих ділянок склепіння черепа. До 7-ми літнього віку відбувається інтенсивне зростання черепа, особливо в потиличній частині. З 7-ми літнього віку наступає формування лицьового відділу під впливом навантаження на зубощелепний апарат.

Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю:

1. Назвати і показати стінки орбіти і отвори через які вона сполучається з іншими топографічними утворами черепа.

2. Назвати і показати стінки носової порожнини.

3. Назвати і показати приносові пазухи і їхній зв‘язок з носовими ходами. 4. Назвати і показати скроневу ямку, її вміст, стінки.

5.Назвати і показати підскроневу ямку, її вміст, стінки, зв‘язок з іншими топографічними утворами черепа.

6.Назвати і показати крило-піднебінну ямку, її стінки, сполучення з іншими топографічними утворами черепа.

7.Назвати і показати особливості будови черепа новонародженого.

8.Назвати і показати статеві особливості будови черепа.

Б. Ситуаційні задачі.

1.Під час обстеження, у хворого виявлено абсцес крило-піднебінної ямки. Куди може розповсюдитись інфекція при несвоєчасному наданні медичної допомоги?

A*Орбіту.

B Міжкрилоподібний простір. C Лобову пазуху.

D Підапоневротичний скроневий простір E Барабанну порожнину.

2.У хворого виявлено абсцес крило-піднебінної ямки. Куди може розповсюдитись інфекція при несвоєчасному наданні медичної допомоги?

A*Середню черепну ямку.

B Міжкрилоподібний простір. C Лобову пазуху.

D Підапоневротичний скроневий простір E Барабанну порожнину.

Рекомендована література.

-основна

1.В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.

2.Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. –

С. 23-38.

-додаткова

1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 2122.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – СанктПетербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.

Тема 15. Загальна синдесмологія. Види з’єднань. Класифікація суглобів. З’єднання між хребцями. Хребтовий стовп в цілому. Вигини хребтового стовпа. Патологія і аномалії розвитку. Вікові особливості.

Кількість годин - 2

1.Актуальність теми. Знання вікових особливостей, аномалій розвитку і з‘єднань кісток має важливе значення для лікарів багатьох фахів у їхній медичній практиці.

2. Навчальні цілі. Знати класифікацію з`єднань. Загальний план будови та класифікацію суглобів. Знати види з‘єднань хребтового стовпа, грудної кліт-

ки. Знати вигини хребтового стовпа, час їх формування. Знати форми грудної клітки в залежності від конституції людини. Знати аномалії розвитку і патологію хребтового стовпа, грудної клітки.

3. Базовий рівень знань та вмінь:

-з курсу біології: філогенез кісткової системи філогенез кісткової системи та системи з‘єднань;

-з курсу анатомії: знати відділи скелету хребта;

Зміст теми заняття. З'єднання (зчленування) кісток - articulаtio. Розвиток. На 6-7-му тижні між хрящовими моделями кісток відбувається концентрація мезенхіми. Далі розвиток з'єднань кісток іде двома шляхами:

1)утворення з мезенхіми фіброзної або хрящової тканини (розвиток неперервного з'єднання кісток);

2)розрідження мезенхіми (розвиток перервного з'єднання кісток). Класифікація:

І. Неперервне з'єднання - синартроз (synarthrosis):

1.1.Фіброзне з'єднання (articulаtio fibrosa):Синдесмоз (syndesmosis) - з'єднання кісток за допомогою зв'язок і мембран; шво (sutura) - з'єднання кісток черепа; вклинення (gomphosis) – зубоальвеолярне з'єднання.

1.2. Хрящове з'єднання (articulаtio cartilaginea) - синхондроз (synchondrosis): постійне; тимчасове;

ІІ. напівсуглоб (hemiarthrosis), симфіз - лобковий симфіз - неперервне хрящове з'єднання, э щілина у міжлобкового диску (зустрічається лише у 40 відсотків жінок) - це лише особливість диску, а не порожнина.

1.3. Кісткове з'єднання (articuldtio ossea) – синостоз (synostosis).

II. Перервне з'єднання - діартроз (diarthrosis). Перервним з'єднанням є суглоб.

Суглоб (articuldtio, s. arthron) - це орган, який має основні та допоміжні елементи.

Основні елементи (обов'язково присутні в кожному суглобі): суглобові пове-

рхні (faсіes articulаris); суглобовий хрящ (cartilаgo articulаris); суглобова капсула (cаpsula articulаris); суглобова порожнина (cаvitas articulаris); синові-

альна рідина (synovia).

Допоміжні елементни (можуть бути в суглобі, а можуть і не бути): суглобо-

вий диск (discus articulаris); суглобовий меніск (meniscus articulаris); сугло-

бова губа (labrum articulare); зв'язка (ligamentum) - позакапсульна; капсульна; внутрішньокапсульна.

Суглоби поділяються (класифікуються) на 4 типи:

I. Простий суглоб (articulаtio simplex) - одна пара суглобових поверхонь.

II. Складний суглоб (articulаtio composita) - дві і більше пар суглобових поверхонь.

III. Комплексний суглоб (articulаtio complexa) – суглобова порожнина розділена диском або меніском на частини (поверхи, відділи).

IV. Комбінований суглоб (articulаtio combinаta) - анатомічно окремі суглоби спільно виконують рух.

Залежно від форми суглобових поверхонь, розрізняють наступні форми (види) суглобів:

1.Блокоподібний суглоб (ginglymus).

2.Спіральний суглоб (articulаtio spiralis).

3.Циліндричний суглоб (articulаtio trochoidea).

4.Еліпсоподібний суглоб (articulаtio ellipsoidea).

5.Виростковий суглоб (articulаtio bicondylаris),

6.Сідлоподібний суглоб (articulаtio sellаris).

7.Кулястий суглоб (articulаtio spheroidea).

8.Чашоподібний суглоб (articulаtio cotylica).

9.Плоский суглоб (articulаtio plana).

За функцією розрізняють: одноосьовий суглоб - рухи відбуваються навколо 1-ї осі (форми 1-3); двоосьовий суглоб - рухи відбуваються навколо 2-х осей (форми 4-6); триосьовий суглоб - рухи відбуваються навколо 3-х осей (форми

7-9).

План вивчення суглоба:

1.Назва суглоба (укр. і лат.).

2.Основні елементи суглоба: суглобові поверхні, суглобовий хрящ, суглобову капсулу.

3.Допоміжні елементи суглоба

4.Тип суглоба.

5.Форма суглоба.

6. Функція суглоба (продемонструвати на скелеті і	на	живій
людині (можна на собі), які рухи навколо яких осей	і в	яких
площинах відбуваються).

Можливі рухи: згинання (flexio) і розгинання (extensio) - переважно навколо фронтальної осі у сагітальній площині; відведення (abductio) і приведення (adductio) - переважно навколо сагітальної осі у фронтальній площині; обертання (rotаtio) - переважно навколо вертикальної осі у горизонтальній площині.

З'єднання кісток тулуба (articulationes trunci)

L З'єднання хребців:

1.1.Тіла хребців з'єднуються неперервно за допомогою міжхребцевих дисків

(discus intervertebralis), а також передньої поздовжньої зв'язки (ligamentum longitudinale anterius), яка йде по передній поверхні тіл хребців і запобігає перерозгинанню хребта, і задньої поздовжньої зв'язки (ligamentum longitudinale posterius), яка йде по задній поверхні тіл хребців і запобігає надмірному згинанню хребтового стовпа. Міжхребцевий диск - це волокнис- то-хрящова пластинка, на периферії якої є фіброзне кільце (anulus fibrosus), а у центрі - драглисте ядро (nucleus pulposus). Внаслідок еластичності диску (ядро пружинить) хребтовий стовп амортизує при ходьбі та бігу.

1.2.Дуги хребців з'єднуються неперервно за допомогою жовтих зв'язок

(ligamenta flаva).

1.3.Остисті відростки з'єднуються неперервно міжостьовими зв'язками (ligamenta interspinalia), які виходять за межі остистих відростків і формують

надостьову зв'язку (ligamentum supraspinale). В ділянці шиї остання потовщується і називається карковою зв'язкою (ligamentum nuchae).

1.4.Поперечні відростки з'єднуються неперервно міжпоперечними зв'язка-

ми (ligamenta intertransversaria).

1.5.Суглобові відростки з'єднуються перервно – за допомогою суглобів: Міжхребцевий суглоб (articulatio intervertebralis). Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є нижній суглобовий відросток верхнього хребця і верхній суглобовий відросток нижнього хребця. Тип суглоба - комбінований. Форма суглоба - плоский.

Функція - суглоб триосьовий, найбільш рухомий шийний і поперековий відділи хребетного стовпа, де відбуваються всі можливі рухи.

Хребет, хребтовий стовп (соluтпа vertebralis)

Сукупність всіх хребців формує хребет, або хребтовий стовп. Сукупність хребцевих отворів формує хребтовий канал {canаlis vertebrаlis), в якому лежить спинний мозок. З розвитком дитини йде формування вигинів хребта, а саме, коли дитина починає підіймати голову, формується вигин в шийному відділі хребта опуклістю вперед (шийний лордоз), коли дитина починає сидіти і ходити, формується вигин опуклістю вперед у поперековому відділі (поперековий лордоз), а в грудному та крижовому відділах залишається вигин опуклістю назад (кіфоз). Таким чином, форма хребта зумовлена вертикальним положенням тіла.

Особливості дитячого віку. У новонародженої дитини хребтовий стовп має форму випуклої назад дуги та відносно більшу довжину. Атлант складається з двох частин, осьовий хребець - з трьох - крім тіла та двох половин дуги він має центр окостеніння у зубі. На 3-4 місяці починається зрощення дуг у нижніх грудних та верхніх поперекових хребців, на 2-ому - 3-му році життя половинки дуг зливаються на всьому протязі хребцевого стовпа. Тіла хребців зростаються з дугами у віці 3-6 років. Суглобові капсули суглобів новонароджених міцно натягнути, а більшість зв‘язок відрізняються недостатнім диференціюванням їх волокон. Найбільш інтенсивно проходить розвиток суглобів у віці до 2-3 років у зв‘язку з наростанням рухової активісті дитини. У період з 9 та до 12-14 років процес перебудови суглобового хряща сповільнюється. Формування суглобових поверхонь, капсули та зв‘язок закінчується у юнацькому віці (13-16 років).

Матеріали для самопідготовки.

А. Питання для самоконтролю:

1. Класифікація з'єднань кісток по розвитку, будові і функції. 2. Класифікація безперервних з'єднань кісток.

3. Що таке синдесмозы і які з'єднання до них відносяться? 4. Напівсуглоб. Особливості будови, приклади.

5. Що таке диартрозы? Основні елементи суглобів.

6. Допоміжні елементи суглобів.

7. Що таке внутрішньосуставні хрящі, їх види?

8. Класифікація суглобів по кількості вісей руху (біомеханічна класифікація). 9. Класифікація суглобів за формою суглобових поверхонь.

10.Класифікація суглобів по кількості суглобових поверхонь: простій, складний, комплексний і комбіновані суглоби.

11.Схема опису суглобів.

12.Хребетний стовп, його відділи, вигини. Функції хребетного стовпа, його вигинів.

13.Назвати і показати основні частини реброво-хребцевого суглоба.

14.Назвати і показати види рухів у реброво-хребцевому суглобі.

15.Назвати і показати основні частини грудинно-ребрового суглоба і види рухів.

16.Назвіть, які кістки обмежують стінки та верхній і нижній отвори грудної клітки.

17.Назвати форми грудної клітки залежно від типів статури, практичне значення.

18.Назвати кісткові орієнтири на грудній клітці для підрахунку хребців і ребер.

Б. Ситуаційні задачі.

1.У пацієнта діагностовано компресійний перелом поперекового хребця. При цьому різко збільшилась кривизна лордозу поперекового відділу хребта. З ушкодженням якої зв‘язки може супроводжуватись така зміна кривизни хребтового стовпа?

A*Передня поздовжня зв‘язка B Задня поздовжня зв‘язка

CЖовта зв‘язка

D Клубово-поперекова зв‘язка E Міжостиста зв‘язка

2.При рентгенологічному обстеженні у дитини 7 років виявлено шийне ребро. Це:

А. Норма.

Б. Патологія.

В. Вада розвитку.* Г. Варіант розвитку.

Д. Посттравматичне утворення.

Рекомендована література.

-основна

1.В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.

2.Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. –

С. 23-38.

-додаткова

1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 2122.

2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – СанктПетербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.

Тема 16. З’єднання хребтового стовпа з черепом. Атланто-потиличний, атланто-осьовий суглоби, будова, біомеханіка рухів. З’єднання кісток голови. Скронево-нижньощелепний суглоб, будова, біомеханіка рухів.

Кількість годин - 2

1.Актуальність теми. Знання вікових особливостей, аномалій розвитку і з‘єднань кісток має важливе значення для лікарів багатьох фахів у їхній медичній практиці.

2.Навчальні цілі. Знання вікових особливостей, аномалій розвитку і з‘єднань кісток черепа має важливе значення для лікарів багатьох фахів у їхній медичній практиці.

В9,3% випадків патологія шва зустрічається між двома половинами луски лобової кістки та кістки швів, що необхідно враховувати при читанні рентгенограм черепа і уміти відрізнити їх від переломів.

3.Базовий рівень знань та вмінь:

-з курсу біології: філогенез кісткової системи філогенез кісткової системи та системи з‘єднань;

-з курсу анатомії: знати відділи скелету хребта;

Зміст теми заняття.

З'єднання кісток тулуба (articulationes trunci)

З’єднання хребта з черепом.

1.Атланто-потиличний суглоб. Простий, еліпсоподібний, двоосьовий, комбінований. Укріплений мембранами (передньою та задньою). Біомеханіка рухів: нахили вперед і назад; нахили вліво і вправо.

2.Атланто-осьовий суглоб. Складається з трьох суглобів:

-серединного атланто-осьового суглоба (простий, циліндричний, одноосьовий [обертання]);

-латеральних атланто-осьових суглобів (прості, плоскі, багато осьові, комбіновані). Зв‘язки: поперечна, повздовжні верхні та нижні (ці три зв‘язки утворюють хрестоподібну зв‘язку), крилоподібні, зв‘язка верхівки зуба, покривна мембрана.

З’єднання кісток черепа.

1. Неперервні з‘єднання.

А. Синдесмози: -зв‘язки (шило нижньощелепна, клино-нижньощелепна);

- мембрани (тім‘ячка): переднє –заростає до 2 років, заднє – заростає до 6 місяців, клиноподібні та соскоподібни – характерні для недоношених дітей;

- гомфози (вклинення, зубо-альвеолярні з‘єднання, періо-

донт);

- шви: зубчаті (стріловий, вінцевий, ламбдоподібний), лусковий, плоскі (кістки обличчя).

Б. Синхондрози: тимчасові (на прикладі скроневої кістки); постійні (кам‘янисто-потиличний, кам‘янисто-клиноподібний, потиличноклиноподібний).

Постійні синхондрози, як правило є типовими місцями переломів основи черепа.

В. Синостози. На прикладі скроневої кістки, де при заміщенні тимчасових синхондрозів формуються щілини.

2. Перервні з‘єднання (скронево-нижньощелепний суглоб).

Вискова кістка з нижньою щелепою з'єднується перервно, утворюючи суглоб:

Висково-нижньощелепний суглоб {articuldtio temporoman-dibuldris).

Особливості основних елементів: суглобовими поверхнями є нижньощелепна

ямка та головка нижньої щелепи. Допоміжні елементи:

-

суглобовий

диск, який розділяє

суглобову

порожнину

на

два поверхи (верхній та нижній);

—

внутрішньокапсульні

зв'язки

(дисковискові

та

диско-

нижньоще лепні);

—

позакапсульні зв'язки:

а)

латеральна

зв'язка

(ligamentum

laterdle)

-

йде

від

виличної дуги до шийки нижньої щелепи;

б)

шило-нижньощелепна

зв'язка

(ligamentum

styloman-

dibuldre)

-

між

шилоподібним

відростком

і

кутом

ниж

ньої щелепи;

в)

клино-нижньощелепна

зв'язка

{ligamentum

spheno-

mandibuldre)

-

між

великим

крилом

клиноподібної

кіст

ки і кутом нижньої щелепи.

Тип суглоба - комбінований. За формою суглоб виростковий. Функція:

-

у

фронтальній

площині

відбуваються

вертикальні

рухи

(опускання та піднімання нижньої щелепи);

-

у

сагітальній

площині

відбуваються

сагітальні

рухи

(зміщення нижньої щелепи вперед і назад);

-

у

горизонтальній

площині

відбуваються

трансверзальні

рухи (зміщення нижньої щелепи вправо та вліво).

Особливості

дитячого віку. Атлантопотиличний суглоб у новонародже-

ного утворений двома хрящами потиличних виростків (condyli occipitales) і хрящовими поверхнями верхніх суглобових ямок атланта (foveae articulares superiores atlantis). Суглобові поверхні виростків округліші, ніж у дорослих, а суглобові ямки атланта плоскіші, тонка суглобова капсула прикріпляється по краю суглобових хрящів.

При народженні основа черепа ригідна, оскільки міжкісткові простори заповнені хрящовою тканиною. Між кістками основи склепіння черепа є простори для швів; одні з цих просторів прямі і вузькі, інші ширші (3-5 мм), покриті фіброзними перетинками, які згодом стають швами. До часу народження кути тім'яних кісток черепа не зазнають процесу окостеніння і у місця їх з'єднання залишаються простори, покриті фіброзними перетинками - джерельцями (fonticuli cranialis). Розрізняють наступні джерельця: передній

(fonticulus anterior), задній (fonticulus posteroir), і парні клиновидні і соскови-

дні джерельця.

На рівні джерелець покривні тканини стикаються з мозковими оболонками за допомогою апоневрозов.