Анатомія опорно-рухового апарата. 1,2,3 модуль мед
.pdfвсонному каналі і закінчуються в барабанній порожнині.
5.Каналець барабанної струни (canaliculus chordae tymрапі) - починається вище шилососкоподібного отвору і відкривається у барабанну порожнину.
6.Соскоподібний каналець (canaliculus mastoideus) - починається в яремній ямці і відкривається у барабанно-соскоподібній щілині.
7.Барабанний каналець (canaliculus tympаnicus) - починається у кам'я- нистій ямочці і закінчується розтвором каналу малого кам'янистого нерва
(hiatus canаlis nervi petrosi minoris).
8.Водопровід присінка (aqueductus vestibuli) - відкривається зовніш-
нім отвором водопроводу присінка (aperture externa aqueductus vestibuli) на задній поверхні піраміди.
9.Каналець завитка (canaliculus cochleae) - відкривається зовнішнім отвором канальця завитка (apertura externa canaliculi cochleae) на задньому краю піраміди.
10.Внутрішній та зовнішній слухові ходи теж відносяться до каналів вискової кістки.
11.Канал великого кам'янистого нерва (canаlis nervi petrosi majoris) - починається від колінця лицевого каналу і закінчується розтвором каналу великого кам'янистого нерва.
Соскоподібний відросток: за інтенсивністю розвитку комірок виділяють два крайніх типа відростків: 1) склеротичний (діплоїчний); 2) пневматичний. Через соскоподібний відросток здійснюють оперативний доступ до середнього вуха. Місце трепанації – латеральна поверхня (трикутник Шипо).
Барабанна порожнина має 6 стінок:
- верхня - покрівельна; - задня - соскоподібна (через печеру сполучається з комірками);
- передня - сонна (починається м‘язово-трубний канал);
-нижня - яремна;
-медіальна - лабіринт на;
-латеральна - перетинчаста (барабанна перетинка).
Особливості дитячого віку: Скронева кістка розвивається з трьох спочатку сполучених між собою кісткових структур і у новонароджених складається зі трьох кісток - луски, піраміди (кам'яниста частина) і барабанної частини, розділених видимими щілинами. Зовнішній слуховий прохід в барабанній частині відсутній (у цьому місці існує воронкоподібне поглиблення, наповнене казеозною речовиною) і остаточної форми і розміру набуває до 6-ти років. Також слабо виражений соскоподібний відросток, який після народження розвивається під впливом грудино-ключично-соскоподібного м'яза, його пневматизація наступає після 3-х літнього віку. Інші структури і канали кістки розвиваються в різний час і набувають рельєфної вираженості до 6-ти років, коли кістка приймає остаточну форму.
Матеріали для самопідготовки.
А. Питання для самоконтролю:
1.Назвати і показати три частини скроневої кістки і межу між ними.
2.Назвати і показати елементи зовнішньої будови лускової частини скроневої кістки.
3.Назвати і показати барабанну частину скроневої кістки і вікові особливості її будови.
4.Назвати і показати елементи зовнішньої будови кам‘янистої частини скроневої кістки.
5.Назвати і показати елементи зовнішньої будови соскоподібного відроска скроневої кістки.
6.Назвати, показати канали скроневої кістки.
Б. Ситуаційні задачі.
1.В дитячу лікарню госпіталізовано 2 річного хлопця зі скаргами на гостру біль у правому вусі. При обстеженні встановлено катар верхніх дихальних шляхів і запалення правого середнього вуха. Через які анатомічні утворення інфекція змогла проникнути в порожнину середнього вуха з носоглотки?
А. canaliculus chordae tympani. В. canaliculus tympanicus.
С. semicanalis m. tensoris tympani.
D. semicanalis tubae auditivae.* E. canalis n. facialis.
2.У хворого виявлене руйнування стінки барабанної порожнини з розповсюдженням гною до задньої черепної ямки. Яка із стінок зруйнована?
A*Paries mastoideus B Paries membranaceus C Paries labyrinthicus D Paries tegmentalis
E Paries jugularis
3.Під час хірургічного втручання лікар маніпулює на внутрішній стінці барабанної порожнини. Руйнування якого каналу скроневої кістки можливе?
A* Лицевого.
B М'язово-трубного. C Барабанного.
D Канальця барабанної струни. E Сонного.
4.Дитина поступила в лор-відділення клінічної лікарні з діагнозом: гнійне запалення середнього вуха. Захворювання почалось з запалення носоглотки. Встановлено, що інфекція потрапила в барабанну порожнин через слухову трубу, яка лежить в:
A *canalis musculotubarius. B canaliculus tympanicus. C canalis caroticus.
D canaliculus chordae tympani. E canaliculi carotici tympanici.
5.Запаленя барабанної порожнини (гнойний отіт) у хворого ускладнилося запаленням комірок соскоподібного відростка. Через яку стінку барабанної
порожнини проникнув гній до комірок?
A*Задню
BПередню
CМедіальну
DЛатеральну
EВерхню
6. Дитина 3-х років поступила в клініку з діагнозом: отіт. Є вірогідність розповсюдження гною із барабанної порожнини через задню стінку. Куди найвирогідніше може потрапити гній?
A*В соскоподібну печеру B У внутрішнє вухо
C В слухову трубу
D В зовнішній слуховий прохід E В задню черепну ямку
7. У дитини 2 років після перенесеного грипу з‘явилися скарги на біль у вусі. Лікар виявив зниження слуху та запалення середнього вуха. Яким шляхом інфекція потрапила до середнього вуха?
A* через слухову трубу
B через foramen jugularis C через canalis caroticus
D через atrium mastoideum E через canalis nasolacrimalis
Рекомендована література.
-основна
1.В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.
2.Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. –
С. 23-38.
-додаткова
1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 2122.
2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – СанктПетербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.
Тема 12 Кістки лицьового черепа: верхні щелепи, носові кістки, виличні кістки, леміш, сльозові кістки, нижня носова раковина, нижня щелепа, піднебінна кістка, під’язикова кістка. Будова, аномалії розвитку.
Кількість годин – 2
1.Актуальність теми. Знання будови кісток лицевого черепа необхідне лікарям усіх спеціальностей, особливо оторіноларингологам, невропатологам, нейрохірургам, педіатрам, травматологам, стоматологам для розуміння розвитку етапів захворювань у клінічній практиці.
2.Навчальні цілі. Вивчити на препаратах, схемах, муляжах та малюнках особливості будови кісток лицевого черепа.
3.Базовий рівень знань та вмінь:
-з курсу біології: філогенез кісткової системи;
-з курсу анатомії: знати відділи скелету черепа, розвиток кісток черепа;
-для подальшого вивчення тем: орган слуху, вестибулярний орган.
4. Зміст теми заняття. Кістки лицевого черепа:
1.Носова кістка - оs nasаle (парна)
2.Слізна (сльозова) кістка - оs lacrimаle (парна)
3.Вилична кістка – оs zygomаticum (парна)
4.Нижня носова раковина - concha nasаlis inferior (парна)
5.Верхня щелепа (парна) - maxilla (парна)
6.Піднебінна кістка - (оs palatinum) (парна)
7.Нижня щелепа (mandibula) (непарна)
8.Леміш - vomer (непарна кістка)
9.Під'язикова кістка – оs hyoideum (непарна, не належить безпосередньо до кісток лиця, але за розвитком споріднена з ними).
Верхня щелепа (maxilla) . Орієнтування кістки в просторі: носову поверхню верхньої щелепи розмістити у сагітальній площині, лобовий відросток спрямувати вперед і вверх. Верхня щелепа складається з тіла та 4-х відростків, має повітряну (Гайморову) пазуху. Основні анатомічні утвори верхньої щелепи: тіло верхньої щелепи - corpus maxillae; орбітальна поверхня - faсіes orbitаlis; підорбітальний канал - canаlis infraorbitаlis; підорбітальний край - margo infraorbitаlis; передня поверхня - faсіes anterior; підорбітальний отвір - foramen infraorbitalіs; іклова ямка - fossa canina; носова вирізка – incisura nasаlis; підвискова поверхня - faсіes infratemporаlis; альвеолярні отвори - foramina alveolаria; альвеолярні канали - canаles alveolаres; горб верхньої щелепи - tuber maxillae; носова поверхня - faсіes nasаlis; слізна борозна - sulcus lacrimаlis; верхньощелепний розтвір - hiatus maxillаris; верхньощелепна пазуха - sinus maxillаris; велика піднебінна борозна - sulcus palatinus major; лобовий відросток - processus frontalis; виличний відросток - processus zygomаticus; піднебінний відросток - processus palatinus; різцевий канал - canаlis incisivus; альвеолярний відросток - processus alveolаris; альвеолярна дуга - аrcus alveolаris; зубні альвеоли - alveolae dentаles; міжальвеолярні пе-
регородки - septa interalveolаria; альвеолярні випини - juga alveolаria.
Нижня щелепа (mandibula). Орієнтування кістки в просторі: нижню щелепу розмістити у горизонтальній площині, гілки нижньої щелепи спрямувати назад і вверх. Нижня щелепа складається з тіла і двох гілок нижньої щелепи. Основні анатомічні утвори нижньої щелепи: тіло нижньої щелепи - corpus mandibulae; основа нижньої щелепи - basis mandibulae; підборідний виступ - protuberаntia mentаlis; підборідний отвір - foramen mentаle; коса лінія - linea obliqua; двочеревцева ямка - fossa digаstrica; підборідна ость - spina mentаlis; щелепно-під'язикова лінія - linea mylohyoidea; під'язикова ямка - fovea sublingualis; піднижньощелепна ямка - fovea submandibularіs; альвеолярна частина - pars alveolаri; альвеолярна дуга - аrcus alveolаris; зубні альвеоли - alveolae dentаles; міжальвеолярні перегородки - septa interalveolаria; альвео-
лярні випини - juga alveolаria; гілка нижньої щелепи - ramus mandibulae; кут нижньої щелепи - аngulus mandibulae; жувальна горбистість - tuberositas
masseterica; крилоподібна горбистість - tuberositas pterygoidea; отвір нижньої щелепи - foramen mandibulae; канал нижньої щелепи - canаlis mandibulae; вінцевий відросток - processus coronoideus; вирізка нижньої щелепи - incisura mandibulae; виростковий відросток - processus condylаris; головка нижньої щелепи - caput mandibulae; шийка нижньої щелепи - соllит mandibulae; кри-
лоподібна ямка - fovea pterygoidea.
Піднебінна кістка (оs palatinum).. Орієнтування кістки в просторі: перпендикулярну пластинку розмістити у сагітальній площині і спрямувати вверх, горизонтальну пластинку - у горизонтальній площині і спрямувати медіально. Основні анатомічні утвори піднебінної кістки: перпендикулярна пластинка - lamina perpendicularis; носова поверхня - faсіes nasаlis; верхньощелепна поверхня - faсіes maxillаris; клинопіднебінна вирізка - incisura sphenopalatina; велика піднебінна борозна - sulcus palatinus major; малі піднебінні канали - canаles palatini minores; горизонтальна пластинка - lamina horizontаlis; носова поверхня - faсіes nasalis; піднебінна поверхня - faсіes palatina; малі піднебін-
ні отвори - foramina palatina minora; пірамідальний відросток - processus pyramidаlis; раковинний гребінь - crista conchаlis; решітчастий гребінь - crista ethmoidаlis; орбітальний відросток - processus orbitаlis; клиноподібний відросток - processus sphenoidаlis;
Особливості дитячого віку: Кістки лицьового відділу черепа в своєму розвитку і формоутворенні відстають від розвитку кісток мозкового відділу. Розвиваються як перетинкові кістки і остаточно формуються до 17-20 років. Очна ямка, рогівка і носова порожнині проходять своє становлення в різні періоди пренатального періоду, але в основному після народження. Найбільшого розвитку до моменту народження досягає очна ямка, що пов'язане з розвитком органу зору. Додаткові пазухи носа формуються після народження. Спочатку, до формування неба, носова і ротова порожнини не розділені. Скронева, підскронева і крилопіднебінні ямки формуються після народження. В області скроневої ямки існують бічні джерельця.
Верхньощелепна кістка розвивається за типом перетинкових кісток з двох первинних і декількох вторинних ядер окостеніння. Пазуха з'являється на 6- му внутріутробному місяці і у новонародженого розвинена мало, остаточно формується, як і вся щелепа, до 17-20 років.
Нижня щелепа має складний розвиток як в пре – так і в постнатальному періоді і до моменту народження складається з двох половин. Для обох щелеп характерна залежність (ускладнення) структури від функціонального навантаження і від розвитку і зміни зубів, в процесі чого змінюється положення однієї щелепи по відношенню до іншої (прикуси).
Піднебінна кістка – перетинкова, розвивається з одного ядра окостеніння, що з'являється на 2-му місяці. Спочатку розвивається перпендикулярна, потім горизонтальна пластинка. Остаточно формується із закінченням формування піднебіння і щелепи.
Матеріали для самопідготовки.
А. Питання для самоконтролю:
1. Які є основні частини верхньої щелепи?
2.Назвіть парні кістки лицевого відділу черепа.
3.Назвіть основні частини нижньої щелепи.
4.Які кістки лицевого відділу черепа мають повітроносну пазуху?
5.Які є аномалії розвитку кісток лицевого відділу черепа?
6.Назвіть які відростки має вилична кістка.
7.Які борозни та канали має верхня щелепа?
8.Яка частина верхньої щелепи обмежує нижню стінку орбіти?
Б. Ситуаційні задачі.
1.Хворого 45 років турбувала папілома в порожнині носа. Лікар встановив, що вона знаходиться на утворі, рід яким відкривається носо-сльозова протока, це:
А. Верхня носова раковина. В. Середня носова раковина. С. Нижня носова раковина.*
D. Клино-решітчастий закуток. E. Решітчастий пухир.
2.У пацієнта внаслідок травми перелом кісткової перегородки порожнини носа. Які еістки пошкодженні?
А. Леміш та вилична кістка.
В. Решітчаста та вилична кістка. С. Піднебінна та решітчаста кістка. D. Леміш та решітчаста кістка.*
E. Піднебінна та вилична кістка.
Рекомендована література.
-основна
1.В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.
2.Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. –
С. 23-38.
-додаткова
1. Анатомия человека. Т. 1. /Э.И. Борзяк, Е.А. Добровольская, В.С. Ревазов, М.Р. Сапин/ Под ред. М.Р. Сапина. – М.: Медицина, 1987. – С. 3-6, 12-14, 2122.
2. Привес М.Г., Лысенков Н.К., Бушкович В.И. Анатомия человека. – СанктПетербург: Гиппократ, 1997. – C. 14-19, 27-29, 34-36.
Тема 13. Зовнішня та внутрішня поверхні основи черепа. Череп в цілому.
Кількість годин - 2
1.Актуальність теми. Знання топографії зовнішньої та внутрішньої поверхонь основи черепа необхідне лікарям усіх спеціальностей, особливо оторіноларингологам, невропатологам, нейрохірургам, педіатрам, травматологам, стоматологам для розуміння розвитку етапів захворювань у клінічній практиці.
2.Навчальні цілі. Вивчити на препаратах утворення склепіння черепа, внутрішньої та зовнішньої поверхні основи черепа.
3.Базовий рівень знань та вмінь:
-з курсу біології: філогенез кісткової системи;
-з курсу анатомії: знати відділи скелету черепа, розвиток кісток черепа;
-для подальшого вивчення тем: орган слуху, вестибулярний орган.
4. Зміст теми заняття. Орієнтування черепа у просторі: череп поставити по відношенню до себе, тобто лобову кістку спрямувати вперед, а потиличну - назад. В черепі розрізняють вертикальну норму {norma verticаlis), або склепіння (calvаria), базилярну норму (norma basilаris), або внутрішню основу черепа (basis crаnii interna) та зовнішню основу черепа (basis crаnii externa),
лицеву норму (norma facialis), латеральну норму (norma lateralis) і потиличну норму (norma occipitalis).
Основні анатомічні утвори внутрішньої основи черепа:
Передня черепна ямка - fossa crаnii anterior: сліпий отвір - foramen cecum; решітчаста пластинка - lamina cribrosa; півнячий гребінь - crista gаll. Середня черепна ямка - fossa crаnii media; зоровий канал - canаlis opticus; верхня орбітальна щілина - fissura orbitаlis superior; передперехресна борозна
-sulcus praechiasmаtiсиs; сонна борозна - sulcus caroticus; турецьке сідло - sella turсіca; гіпофізна ямка - fossa hypophysiаlis; круглий отвір - foramen rotundum; овальний отвір - foramen ovale; остистий отвір - foramen spinosum; рваний отвір - foramen lacerum.
Задня черепна ямка - fossa crаnii posterior: великий (потиличний) отвір - foramen magnum; схил – clivus; яремний отвір - foramen jugulаre; внутрішній слуховий отвір - pоrus acusticus internus; внутрішній слуховий хід - meatus acusticus internus; лицевий канал - canаlis facialis; канал під'язикового нерва
-canаlis nervi hypoglossi; внутрішній потиличний виступ - protuberаntia occipitalis interna;
борозна верхньої кам'янистої пазухи - sulcus sinus petrosi superioris; борозна нижньої кам'янистої пазухи - sulcus sinus petrosi inferioris; борозна верхньої сагітальної пазухи - sulcus sinus sagittаlis superioris; борозна сигмоподібної пазухи - sulcus sinus sigmoidei; борозна поперечної пазухи - sulcus sinus transversi
Основні анатомічні утвори зовнішньої основи черепа: альвеолярна дуга - аrcus alveolаris; кісткове піднебіння - palatum osseum різцевий отвір - foramen incisivum; різцевий канал - canаlis incisivus; великий піднебінний отвір - foramen palatinum mаjus; великий піднебінний канал - canаlis palatinus major;
малі піднебінні отвори - foramina palatina minora; малі піднебінні канали - canаles palatini minores; крилоподібний відросток - processus pterygoideus;
леміш – vomer; хоана – choаna; крилоподібний канал - canаlis pterygoideus; рваний отвір - foramen lacerum; сонний канал - canаlis caroticus; овальний отвір - foramen ovale; остистий отвір - foramen spinosum; нижньощелепна ям-
ка -fossa mandibulаris; яремна ямка - fossa jugulаris; яремний отвір - foramen jugulаre; шилоподібний відросток - processus styloideus; соскоподібний від-
росток - processus mastoideus; шилососкоподібний отвір - foramen
stylomastoideurn; потиличний виросток - condylus occipitalis; виросткова ямка
(канал) - fossa (canаlis) condylаris; канал під'язикового нерва - canаlis nervi hypoglossi; великий (потиличний) отвір - foramen magnum; горловий горбок - tuberculum pharyngeum; зовнішній потиличний виступ - protuberаntia occipitalis externa; соскоподібна вирізка - incisura mastoidea; борозна потиличної артерії - sulcus arteriae occipitalis.
Кожен череп має індивідуальні особливості. Для черепа в цілому характерні певна форма, величина, відношення розмірів лицьового черепа до мозкового, ступінь розвитку надбрівних дуг, сосковидних відростків, м'язових горбів, шорстких ліній і ін. Ці ознаки, а так само розміри черепа изменчевы, але не виходять за межі умовної норми.
Для індивідуальної характеристики форми черепа (мозкового) прийнято визначати його розміри (діаметри): подовжній, поперечний, висотний. Подовжній розмір – відстань від глабеллы до найбільш виступаючої точки потилиці складає 167-193 мм (у чоловіків). Поперечний розмір, відповідний найбільш широкій частині черепа, в межах 123-153 мм. Вертикальний розмір
– відстань від середини переднього краю великого (потиличного) отвору (базіон) до місця сходження сагиттального шва з вінцевим (брегма) – рівний 126-143 мм (Я. Я. Рогинський, М.Г. Льовін). Відношення подовжнього розміру (діаметру) до поперечного, помножене на 100, є черепний показник (попе- речно-поздорвжний індекс). При значенні черепного показника до 74,9 череп називають довгим (доліхокранія); покажчик рівний 75,0-79,9, характерізує середні розміри черепа (мезокранія), а при показнику від 80,0 і більше череп буде широким і коротким (брахікранія). Форма голови відповідає формі черепа. У зв'язку з цим виділяють довгоголових людей (доліхокефали), среднеголовых (мезокефали) і широкоголових (брахіокефали).
Розглядаючи череп зверху, можна побачити різноманітність його форми: еліпсоїдну (при доліхокранії), овоїдну (при мезокранії), сфероїдну (при брахікранії) і ін. Місткість (об'єм порожнини) мозкового черепа також індивідуальна. Вона коливається у дорослої людини від 1000 до 2000 см3.
При розгляді будови черепа необхідно звернути увагу на статеві відмінності: чоловічий череп в середньому більше жіночого за об'ємом (на 150-200 см3). Місткість черепа у чоловіка рівна приблизно 1450 см3, а у жінки 1300 см3. Поверхня жіночого черепа гладка, у чоловічого черепа горбистості приносових пазух виражені краще, очні ямки мають відносно велику величину.
Одним з методів дослідження черепа є рентгенологічний. Череп найчастіше вивчають на фронтальних і бічних знімках. На передньому знімку визначають щільні тіні кісток черепа і зубів і прояснення на місці пазух лобової і верхньощелепної кісток. Бічні знімки дають картину різних кісток мозкового і вісцерального черепа, а також турецького сідла.
Для отримання точного уявлення про будову кісток черепа застосовують декілька проекцій. Основною з них є пряма, бічна і аксіальна. Ці оглядові проекції дають можливість провести вимірювання, визначити форму черепа, провести аналіз швів, ямок, грануляції, пальцьових вдавлений, оцінити судинний малюнок на склепінні черепа, подивитися три черепні ямки і їх вміст,
очні ямки, верхньощелепні і клиновидні пазухи, альвеолярні відростки щелеп, зуби і інші анатомічні утворення.
Краніометрія (виміри черепа).
Визначення індекса (х) відносних розмірів мозкового черепа
найбільшаширинамозковочерепх100
X= найбільшадовжинамозковчереп
По отриманих значеннях індекса визначають слідуючі основні форми мозкового черепа:
1.Доліхоцефали (dolichus – довгий, kephale – голова) – значення індекса від 65 до 75.
2.Мезоцефали (mesos – середній) – значення індекса від 75 до 80.
3.Брахіцефали (brachus – короткий) – значення індекса від 80 до 90.
Визначення індекса (х) відносних розмірів лицевого черепа.
висоталицчехрепавого100
X= виличнийдіаметр
По отриманих значеннях індекса визначають слідуючі основні форми лицевого черепа:
1.Евріпрозопи (eurus –широкий, prozopon – обличчя) – значення індекса від 80 до 85.
2.Мезопрозопи (mesos – середній) – значення індекса від 85 до 90.
3.Лептопрозопи (leptos – подовжений) – значення індекса від 90 до 95.
Точки черепа для вимірювання.
Inion - ініон
Lambda - ламбда
Bregma - брегма
Pterion - птеріон
Gonion - гоніон
Nasion - назіон
Особливості дитячого віку: При народженні основа черепа ригідна, оскільки міжкісткові простори заповнені хрящовою тканиною. Між кістками основи склепіння черепа є простори для швів; одні з цих просторів прямі і вузькі, інші ширші (3-5 мм), покриті фіброзними перетинками, які згодом стають швами. До часу народження кути тім'яних кісток черепа не зазнають процесу окостеніння, у місцях їх з'єднання залишаються простори, покриті фіброзними перетинками - джерельцями (fonticuli cranialis). Розрізняють на-
ступні джерельця: передній (fonticulus anterior), задній (fonticulus posteroir),
парні клиновидні і соскоподібні джерельця. На рівні джерелець покривні тканини стикаються з мозковими оболонками за допомогою апоневрозов. Череп до моменту народження представлений великою кількістю кісток, шви (стрілоподібний, вінцевий, потиличний) відкриті і починають закриватися тільки з 3-4 місяців життя.
Матеріали для самопідготовки.
А. Питання для самоконтролю:
1.Будова мозкового черепа, його відділи, границі?
2.Утворення склепіння черепа?
3.Утворення зовнішньої поверхні основи черепа?
4.Утворення внутрішньої поверхні основи черепа?
5.Назвіть границі передньої, середньої та задньої черепних ямок? Б. Ситуаційні задачі.
1.Після травми ока виникло нагноєння м'яких тканин орбіти. Через який анатомічний утвір гнійний процес може поширитись у середню черепну ямку? A* Через верхню очноямкову щілину
B Через передній решітчастий отвір C Через задній решітчастий отвір D Через нижню очноямкову щілину
E Через вилично-очноямковий отвір
2.У хворого виявлене руйнування стінки барабанної порожнини з розповсюдженням гною до задньої черепної ямки. Яка із стінок зруйнована?
A*Paries mastoideus B Paries membranaceus C Paries labyrinthicus D Paries tegmentalis
E Paries jugularis
3.Дитина 3-х років поступила в клініку з діагнозом: отит. Є вірогідність розповсюдження гною із барабанної порожнини через верхню стінку. Куди може потрапити гній?
A*В середню черепну ямку. B У внутрішнє вухо
C В слухову трубу
D В зовнішній слуховий прохід E В задню черепну ямку
4.Під час обстеження, у хворого виявлено абсцес крило-піднебінної ямки. Куди може розповсюдитись інфекція при несвоєчасному наданні медичної допомоги?
A*Середню черепну ямку.
B Міжкрилоподібний простір. C Лобову пазуху.
D Підапоневротичний скроневий простір E Барабанну порожнину.
Рекомендована література.
-основна
1.В.Г.Ковешников «Анатомія людини» Луганськ, 2005, Т.1.
2.Синельников Р.Д. Атлас анатомии человека. – М.: Медицина, 1989. – Т. I. –
С. 23-38.
-додаткова