12.Час, причини та наслідки занепаду зредукованих фонем /ь/ та /ъ/.

Найімовірніше, основною причиною утрати зредукованих був характер їх артикуляції як голосних неповного творення, їх ознака ультракороткості, або надкороткості. За цією ознакою вони протиставлялися всім іншим давньоруським голосним і виділялися серед них в окрему, дещо ізольовану, групу. А це послаблювало їх позиції, їх стійкість у системі давньоруського вокалізму, отже, й спричинялося до їх вокалізації в одних позиціях і занепаду в інших. Давні редуковані голосні не збереглися в жодній із слов’янських мов, у різний час або занепавши (в слабкій позиції), або вокалізувавшись (у сильній позиції). У давньоруських діалектах цей процес в основному припадає на 11 — 12 ст. Занепад [ь], [ъ] відбувся в кінці слова (голубь — голуб, садъ — сад) і перед складом з голосним повного творення (вьдова > вдова, съто > сто). Вокалізація [ь] > [е], [ъ] > [о] відбулася перед складом з редукованим слабким (дьнь > ден’, сънъ > сон) перед сонорним приголосним [р], [л], за яким ішов будь-який інший приголосний (вьрба > верба, вълна > волна), та в наголошеному складі незалежно від якості приголосного й голосного в наступному складі (тьща > теща, съкнути > сохнути). Наслідки занепаду зредукованих у системі голосних: -чергування /о/, /e/ з нульовою фонемою; Давні редуковані голосні не збереглися в жодній із слов’янських мов, у різний час або занепавши (в слабкій позиції), або вокалізувавшись (у сильній позиції). У давньоруських діалектах цей процес в основному припадає на 11 — 12 ст. Занепад [ь], [ъ] відбувся в кінці слова (голубь — голуб, садъ — сад) і перед складом з голосним повного творення (вьдова > вдова, съто > сто). Вокалізація [ь] > [е], [ъ] > [о] відбулася перед складом з редукованим слабким (дьнь > ден’, сънъ > сон) перед сонорним приголосним [р], [л], за яким ішов будь-який інший приголосний (вьрба > верба, вълна > волна), та в наголошеному складі незалежно від якості приголосного й голосного в наступному складі (тьща > теща, съкнути > сохнути). -поява секундарних [о], [е] перед сонорними; -подовження голосних [о], [е]; -розвиток приставного [о], [і]; - поява нових дифтонгів. Наслідки занепаду зредукованих у системі приголосних: - поява нових груп приголосних; (виникали нові сполучення й з трьох приголосних, наприклад, пхнути <- пъхноути, чхнути -«- чъхноути); - спрощення в групах приголосних; - одним з різновидів спрощення груп приґолосних в давньоруській мові була втрата суфіксального [l] у формах однини активних дієприкметників чоловічого роду, що виступали в складі різних дієслівних категорій минулого часу моглъ -> мог,; - вставні приголосні [d] і [t].

13.Чергування голосних [о], [е] з ∅. Етимологічні, секундарні та вставні голосні [о], [е.] Винятки із закономірностей чергування.

Однією з суттєвих фонетичних змін, зумовлених утратою зредукованих, було виникнення в давньоруській мові чергування [о], [е] з нулем звука. Після вокалізації сильних [ь], [ъ] почали розрізнятися в ній голосні [о], [є} давні, первинні, тобто успадковані від спільнослов'янського періоду, або, як їх називають ще, етимологічні (вода, воза, снопа, нони, рова, село, меду, леду), і нові, вторинні, інакше секундарні [о], [е] , що розвинулись [ь], [ъ] з як-ої у словах: сотня, сонъ(стън )!!!!!!!!!Зредуковані [ь] і [ ъ у різних формах того самого слова або в споріднених словах могли, як уже згадувалось, бути і слабкими, і сильними, тому в одній позиції вони зовсім зникали, а в іншій змінювались в секундарні [о], [е]. Внаслідок цього й виникло чергування [о], [е] з нулем звука наприклад, сон — сна (під першим ъ в першому слові кружечок, що значить сильна позиція сънъ — с ъна). Секундарні [о], [е], що чергуються з нулем звука, називають звичайно випадними голосними. Фонетична закономірність чергування [о], [е] з нулем звука в деяких словах і групах слів могла порушуватися під впливом аналогії до інших форм тих же слів. Так, в іменниках мох, лоб, рот, лев, у яких [о], [е] не етимологічні, а секундарні (д.-р. мъхъ, лъбъ, ртъ, львъ), в українській мові чергування цих голосних з нулем звука відсутнє (мох— моху, мохом ; мъхъ — мъха, мъхъмь)