20.Фонетичні умови та наслідки переходу [е] в [о].

Голосний [e], як етимологічний, так i секундарний з [ь], у позиції після шиплячих і [j], що споконвічно були м’якими, в давньоруській мові перед твердим приголосним незалежно від наголосу лабіалізувався, перейшовши в [o]. Перехід [е] в [o] y такій позиції зумовлений асимілятивним впливом на нього наступного твердого приголосного, що в давньоруській мові вимовлявся з більшою чи меншою мірою лабіалізації. Написання о на місці літери е писемні пам’ятки зрідка засвідчують після шиплячих з другої половини XI ст. 3 ХП ст. такі написання трапляються значно частіше, a в наступному столітті вони ще більш поширені. Перехід етимологічного [e] в [o] y названих фонетичних умовах відбувся, принаймні в частині давньоруських говорів, ще до середини XI ст., а пізніше цей процес охопив і секундарний [е] з [ь]. Писемні пам’ятки давньоукр. мови наслідки процесу зміни [e] в [o] після шиплячих та [j] фіксують з найдавніших часів: чорнымъ (Р., гр., 1393, 4.9), геому (e. Луцьк.‚ XIV, 34), чотыри (Рус., гр., 1499, 63). Процес переходу [е] в [o] після шиплячих та [j] відбувався ще до депалаталізації в Пд давньоруських говорах напівпом’якшених приголосних перед голосними переднього ряду [e] та [i], наслідки якого успадкувала укр. мова. Про це свідчить те, що в укр. мові перед твердими приголосними, які внаслідок депалаталізації розвинулись у цій позиції з напівпом’якшених, зміна [e] в [o] після шиплячих не відбувається, наприклад: шестеро, четверо, шести, женити, хоча шостий (‹-щестьш), чотири («-четыри), жонатий. Зміна [е] в [о] після шиплячих та [j] перед здавна твердим приголосним в укр. мові зберігається незалежно від наголосу. 3акономірність переходу [e] в [о] після шиплячих та [j] в укр. мові може порушуватися впливом аналогії. Так, наприклад, у формах шептати, чесати, шепчу, чешу подібних звук [е] не лабіалізувався під впливом інших форм цих же слів (шепчет, чешеш), хоч умови для його лабіалізації є. Навпаки, в таких формах, як щоці, у пшоні, на чолі умов для зміни [е] в [o] немає, але під впливом форм щока, пшоно, чоло вона відбулася. Існують також окремі відхилення від загальної закономірності переходу [е] в [о] після шиплячих та [j] в деяких Пд-Зх діалектах укр. мови, наприклад: вчера, ше'стий. Можливо, що цей процес y таких говорах теж загальмувався аналогійним впливом, a також живими контактами з сусідніми діалектами Зх-слов’янських мов. Голосний [e] 3 [ь] в окремих словах змінився в [o] в позиції після [л]: льнъ, сльза -›- льон, сльоза. Така зміна зумовлена пом’якшенням напівпалатального [л’] у зв’язку з утратою після нього [ь]. Під впливом форм типу льон, льону розвинувся [o] й з етимологічного [e]. Зміна [e] в [o] після [л'] припадає на час після занепаду зредукованих, але ще до депалаталізації приголосних перед [е].