10.1. Світовий океан та його частини

Світовий океан– безперервна водна оболонка Землі, яка оточена материками та островами і володіє спільністю сольового складу.

Океан– частина Світового океану, яка розміщена між материками, має великі розміри, самостійну циркуляцію вод і атмосфери та особливий гідрологічний режим.

За розрахунками І. Суттєвої, загальна площа Землі становить 510.08 млн км². При цьому на Світовий океан припадає 361.26 млн км²(або 71 % поверхні планети), а на сушу – 149.02 млн км²(29 %). Інакше кажучи, на кожен квадратний кілометр суші припадає 2.4 км²води. У північній півкулі на океан припадає 60.7 % всієї поверхні Землі, в південній – 80.9 %. Отже, обидві півкулі, особливо південна, є переважно океанічними.

Світовий океан, хоч і єдиний, проте ділиться на більш-менш самостійні частини, що має істотне значення для розв’язання наукових практичних завдань.

У 1650 р. голландський географ Бернгард Вареніус у своїх працях уперше запропонував поділити Світовий океан на п’ять океанів: Тихий, Індійський, Атлантичний, Північний Льодовитий, Південний Льодовитий. У 1845 р. Британське королівське географічне товариство прийняло той самий поділ.

Видатний океанограф Ю. М. Шокальський у класичній праці «Океано-

графія», яка вийшла в 1917 р., пропонував виділити три океани: Тихий, Атлантичний, Індійський. Північний Льодовитий океан він відносив до Атлантичного як море.

У 1967 р. Світовий океан стали поділяти на чотири частини: Тихий, Атлантичний, Індійський, Північний Льодовитий (рис. 32, табл. 10.1).

Рис. 32. Межі океанів

Таблиця 10.1

Основні морфометричні характеристики океанів*

Характеристики	Океани
	Тихий	Атлантичний	Індійський	Північний Льодовитий	Світовий
Площа поверхні, млн км^2	178.7	91.7	76.2	14.7	361.3
Об’єм, млн км^3	710.3	329.7	282.6	18,1	1340.7
Середня глибина, м	3976	3597	3711	1225	3711
Найбільша глибина, м	11022 Маріан-ський жолоб)	8742 (жолоб Пуерто-Ріко)	7209 (Явансь- кий жолоб)	55 27 (Гренландське море)	11022 (Маріансь-кий жолоб)

*Атлас океанов. Термины. Понятия. Справочные таблицы.– ГУНИО МО СССР, 1980.

У результаті тривалих досліджень установлено великі відмінності антарктичних вод від інших океанів і пропонується виділити п’ятий океан – Південний Льодовитий. Але деякі спеціалісти не підтримують цих доводів, виходячи з того, що океани з усіх боків мають оточувати материки, і тому відповідні райони Південного Льодовитого океану вони відносять до тихоокеанського, атлантичного та індійського секторів.

Якщо так важко дійти єдиної думки щодо поділу Світового океану на окремі океани, то ще складнішою є справа з виділенням морів, заток і проток. За даними Географічного управління виділено 140 морів, заток і проток, із них 44 належить до Атлантичного,29– до Північного Льодовитого,50– до Тихого і17– до Індійського океану.

Складовими частинами океанів є моря, затоки, протоки.

Море– це порівняно невелика частина океану, яка врізається в сушу чи відмежована від нього берегами материків, півостровами та островами; має певні геологічні, гідрологічні та інші риси, що суттєво відрізняються від відповідних рис океану.

За розташуванням відносно суші моря поділяються на внутрішні, окраїнні та міжострівні.

Внутрішні моря(середземні моря) – це моря, що мають ускладнений водообмін з океаном і розміщені між материками або всередині їх. З цієї причини вони поділяються на міжматерикові і внутрішньоматерикові.Внутрішньоматерикові моря– це моря, що знаходяться всередині одного материка (наприклад, Чорне, Біле, Балтійське, Азовське моря).Міжматерикові моря– це моря, що розташовані між різними материками (наприклад, Середземне, Червоне моря).

Окраїнні морявідокремлюються від океану островами чи заходять у материк і мають відносно вільний зв’язок з океаном (наприклад, Чукотське, Баренцове моря).

Міжострівні моря– це моря, що розміщені серед великих островів або архіпелагів (наприклад, моря Коралове, Банда, Фіджі та ін.). Основні морфометричні характеристики деяких морів наведені в табл. 10.2.

Таблиця 10.2

Основні морфометричні характеристики морів

Море	Площа тис. км^2	Об’єм води, км^3	Середня глибина, м	Найбільша глибина морів, м
Тихий океан
Коралове	4068	10038	2468	9174
Південно-Китайське	3537	3623	1024	5560
Берингове	2315	3796	1640	4097
Охотське	1603	1316	821	3351
Японське	1062	1631	536	3699
Східнокитайське	836	258	309	2719
Банда	714	1954	2337	7440
Яванське	480	22	45	89
Жовте	416	16	38	106
Сулу	348	553	1591	5576
Молукське	291	554	1902	4870
Серам	187	227	1209	5319
Флорес	121	222	1829	5123
Балі	119	49	411	1296
Саву	105	178	1701	3370
Атлантичний океан
Карибське	2777	6745	2429	7090
Середземне	2505	3603	1438	5121
Мексиканська затока	1555	2366	1522	3822
Північне	565	49	87	725
Балтійське	419	21	50	470
Чорне	422	555	1315	2210
Азовське	39	0,3	7	13
Індійський океан
Аравійське	4832	14523	3006	5803
Бенгальська затока	2172	5616	2585	5258
Арафурське	1017	189	186	3680
Тіморське	432	188	435	3310
Андаманське	602	660	1096	4198
Червоне	460	201	437	3039
Північний Льодовитий океан
Баренцове	1424	316	222	600
Норвезьке	1340	2325	1735	3970
Гренландське	1195	1961	1641	5527
Східносибірське	913	49	54	915
Карське	883	98	1 11	600
Гудзонова затока	819	92	100	274
Баффіна	530	426	804	2414
Лаптєвих	662	353	533	3385
Чукотське	595	42	71	1256
Біле	90	6	67	350

Затока– частина океану чи моря, яка врізається в суходіл і слабко відмежована від моря чи океану (Аляска в Тихому океані тощо).

Бухта – невелика затока, яка чітко відділена мисами чи островами від океану чи моря, добре захищена від вітрів (Севастопольська бухта в Чорному морі).

Лиман– затока, що відокремлена від моря піщаною косою (пересипом), в якій є вузька протока, котра з’єднує лиман із морем. Найчастіше лиман – це затоплена частина найближчої до моря ділянки річкової долини (наприклад, Дніпровський, Дністровський).

Губа – затока, яка глибоко врізається в сушу (Обська в Карському морі).

Фіорд– вузька та глибока затока з високими крутими берегами (Согнефіорд у Норвезькому морі).

Протока– водний простір, який розділяє дві ділянки суші та з’єднує окремі океани і моря чи їхні частини (Берингова).