4.3 Оцінка якості сіна

При оцінці сіна за шкалою І.В. Ларіна зразок сіна розбирають на 5 груп: хороші, середні, погані, отруйні та сумнівні трави Кожну групу зважують окремо і визначають відсоток їх маси. Потім кожній групі дають балову оцінку і з суми балів частину балів скидають за загальні якості сіна. Суму балів підраховують наступним чином

А. Оцінка ботанічного складу. За кожен відсоток трав доброї якості ставлять 1 бал, середньої якості 0,6 бала, поганої якості - 0,2 .

Б. Оцінка загальних якостей 1. Вік рослин і час збирання:

а) зібране не пізніше кінця цвітіння - нічого не скидають,

б) зібране в плодах - з ботанічної оцінки скидають 20% всіх балів;

в) зібране після осипання плодів, але рослини , за виключенням нижніх стебел, ще зелені - скидають 35 % всіх балів;

г) зібране восени, злаки й осокові жовті - скидають 50% балів;

д) зібране восени, але зелені пагони бобових і злаків складають за масою від 20 до 40 % - скидають 35% балів;

е) зібране восени, але зелені нові пагони бобових складають за масою 50-60 % -скидають 25 % балів.

В. Колір і запах:

а) зелене з приємним ароматним запахом - нічого не скидають;

б) жовтувате, аромат слабий - скидають 20% всіх балів;

в) з невеликою затхлістю, не побуріле, без плісняви - скидають 40% всіх балів;

г) частково побуріле й почорніле, але без слідів пліснявіння та гниття - скидають 60 % всіх балів;

д) з запахом гнилі й помітними слідами плісняви - взагалі непридатне.

З Вміст грубих стебел: за кожен відсоток вмісту грубих стебел скидають 1,25% всіх балів

( при вмісті їх 80% сіно бракують).

4. Вміст отруйних та сумнівних трав: бра ковка сіна залежить від кількості їх в сіні, токсичності; звичайно шкідливі властивості проявляються при вмісті їх в сіні не менше 10%.

Сіно в залежності від ботанічного складу та місця вирощування поділяється на сіяне бобове, сіяне злакове, сіяне бобово-злакове та природних сінокосів.

Воно має бути без ознак горілості. а також без затхлого, пліснявого, гнилісного та інших сторонніх запахів.

Колір сіяного бобового та бобово-злакового сіна повинен бути від зеленого до зеленувато-жовтого та світло-бурого, сіна сіяного злакового та природних сінокосів від зеленого до жовто-зеленого чи зелено-бурого.

4.3 Зберігання сіна

Основні втрати поживних речовин сіна при зберіганні відбуваються в зовнішніх шарах від стикання з землею та повітрям. Дослідженнями встановлено , шо за рік зберігання втрати сіна із-за псування складають на бічних поверхнях скирт 10 см, зверху 25 і біля основи 50 см.

Розмір скирт залежить від врожайності та видового складу травостою розмірів ділянки, кількості кормозаготівельної техніки та інших факторів. Рекомендуються для південної степової зони наступні розміри скирт: ширина 4.5-5.0 м . висота 6,0-6.5 м і довжина 15-20 м. Довгою стороною скирту складають вздовж напрямку переважаючих вітрів.

Ширина стогу повинна бути 4-5 м. висота 6,0-6,5 м. Кращою є форма при вершінні з 2/3 висоти й вертикальними бічними поверхнями.

У місцях закладання скирт та стогів землю вкривають шаром соломи і сухими гілками товщиною 20-30 см. Починають і завершують кладку сіном гіршої якості, а зверху вкривають шаром соломи.

Закладають сіно на зберігання поблизу ферм для зменшення транспортних витрат і витрат праці на його згодовування.