4.2 Сучасні технології заготівлі сіна

Основними принципами заготівлі сіна е його скошування у раціональні для кормо виробництва фази їх розвитку, врахування фізіолого-біологічннх та фізико-механічних процесів у траві під час сушіння, запобігання втратам поживних речовин у сіні в період його заготівлі та зберігання, швидкість висушування, досягнення високих кормових якостей сіна, застосування технологічно-технічннх операцій, заходів та обладнання, які забезпечують максимальний вихід поживних речовин з із сировини при найменших витратах праці.

Технологія заготівлі розсипного сіна польового сушіння включає : скошування, плющення і сушіння трави в покосах під дією сонця й повітря до вологості 50 %; згрібання сіна у валки, перевертання їх , продовжуючи сушіння до вологості 35 %; підбір валків і формування з них копиць і досушування сіна в копицях до вологості 20 %; скиртування та зберігання сіна. За наявності відповідної техніки можна виключити процес згорання валків у копці. скиртуючи його при вологості 20 % відразу ж з валків.

Косити на сіно злакові трави доцільно у фазу колосіння - початку цвітіння, а бобові - у фазу бутонізації-початку цвітіння. При скошуванні трав у відзначені періоди в сіні міститься максимальна кількість кормових одиниць і перетравного протеїну, найкраща його якість, оскільки у більш ранні фази рослинн мають листя значно більше, ніж стебел, а в перезрілих травах різко знижується вміст каротину і зростає клітковини та лігніну. При заготівлі сіна у пізніші фази розвитку рослин маса сіна і вихід сухої речовини можуть бути більшими, але їх зростання досягається в основному за рахунок низкопоживної клітковини, вмівст якої з віком підвищується, а засвоєння погіршується. Крім того, внаслідок запізнення з косовицею трав істотно погіршується отавність травостою і знижується врожайність сіна другого укосу. При скошуванні молодшої трави продовжується час і збільшуються витрати на її сушіння. Але вони окупаються додатковою продукцією тваринництва.

Скирти з сіном розмішують торцем вздовж напрямку переважаючих у даній місцевості вітрів. Під її основу кладуть 40-50см шар соломи чи іншого матеріалу, що ізолює сіно від грунту.

Порівняно з заготівлею розсипного сіна прогресивнішою є технологія заготівлі сіна у пресованому стані у формі тюків чи рулонів, що забезпечує високу якість корму і зменшує втрати поживних речовин до 25 %. У пресованому сіні, яке збирають відразу ж з валків, добре зберігаються листочки і суцвіття, які значно багатші, ніж стебла на білки, легко перетравні вуглеводи та вітаміни. Об'єм пресованого сіна менший у 2,0-2,5 рази, воно добре транспортується і зберігається, зручне при використанні.

Дуже прискорюється сушіння, значно зменшуються механічні втрати і підвищується якість сіна при застосуванні активного вентилювання Останнє проводять у скиртах або сіносховищах, вздовж яких монтують лошатий чи промислового виробництва металевий повітропровід, в який з навітряного боку ставлять вентилятор. Для вентилювання збирають сіно з підвищеною вологістю, не чекаючи остаточного його висушування в полі, і ним рівномірно без ушільнень обкладають повітропровід.

Перший шар вологого сіна кладуть заввишки 2.0-2,5м і просушують до вологості 30 %, потім додають другий шар завтовшки 1,5-2,0 м, далі - третій. Скирту формують заввишки близько 5 і шириною 5,5-6,0 м. Вентиляцію розпочинають відразу ж як тільки вентиляційний канал вкриють шаром сіна і продовжують цілодобово впродовж 2 діб, щоб не допустити самозігрівання сіна. Далі його вентилюють лише вдень, коли відносна вологість повітря нижча. Під час опадів і при високій відносній вологості повітря вентилятор вмикають періодично на 1,5-2,0 години через кожні 6-7 годин. Не слід перший шар сіна висушувати відразу х повністю, оскільки при висушуванні наступних шарів він буде пересушуватись. Якщо вентилюють підігрітим повітрям у непогоду, температура не повинна бути вищою 40 'С, щоб не просушувати нижніх шарів сіна не утворювався конденсат у верхніх.

Щоб дізнатись чи висохло остаточно сіно, треба після перерви у вентилюванні впродовж 6-7 годин знову вімкнути вентилятор ( без підігріву ) і перевірити, обходячи скирту, чи не виділяється де тепле повітря. Якщо таке має місце, то вентилювання продовжують, якщо ні - через 12 годин перевірку повторюють і вирішують питання про готовність сіна.

Вентилювати можна також пресоване і подрібнене сіно з вологістю 30-35 %. Досушують його в сіносховищах з з повітропроводами. Для активного вентилювання подрібненого сіна краще використовувати використовувати вертикальні решітчасті башти. При його заготівлі підбирають валки, рослинну мас подрібнюють на часточки довжиною 8-15 см і транспортують її для досушування. Цей спосіб дає змогу значно скоротити витрати праці і одержати високоякісне сіно.

Сушіння сіна під полімерною плівкою. Доцільно активне вентилювання проводити під полімерною плівкою. При цьому конденсат осідає не на верхньому шарі сіна, а на внутрішньому боці плівки і швидше вивітрюється вентилюванням. Під плівкою можна висушувати сіно з вологістю 50 %.Над повітропроводом тюки вкладають щільно як цеглу і вентилюють до відсутності конденсату на плівці. Швидкість висушування сіна під плівкою у 2-3 рази більша , ніж без неї.

До прогресивних способів заготівлі сіна належить обробка рулонного сіна з вологістю 30-40 % безводним аміаком у кількості 3-7 % до маси сіна. Безводний аміак пригнічує клітини рослин, в них припиняються бактеріальні та ферментативні процеси. Таке сіно зберігають без досушування у сіносховищах.