Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Том 3_Актуальні питання державотворення_КНУ_2016

.pdf
Скачиваний:
21
Добавлен:
22.06.2016
Размер:
3.11 Mб
Скачать

Іноземна мова за фаховим спрямуванням (право)

значення: зобов‘язання, здійснення, відданість, взяття під варту тощо. Всі вони кардинально відрізняються одне від одного, і без контексту абсолютно не зрозуміло, яке значення обрати. Слід брати до уваги також синонімічність мов. Наприклад, термін «договір» має в англійській мові декілька варіацій, а саме: contract, convention, treaty, agreement та інші. І, знову ж, потрібно враховувати контекст.

До однієї групи можна віднести такі проблемні пункти перекладу, як назви компаній, абревіатури, адреси та власні назви. При складанні та редагуванні договорів потрібно враховувати особливості транслітерації, а також використання символів для позначення звуків. Якщо у вихідному тексті дається назва проекту тільки у вигляді абревіатури, але не дається її розшифрування, то й переклад, відповідно, не подається, хоча й може знадобитись для більш чіткого розуміння, про що йде мова. Стосовно адрес, тут взагалі існує окрема система перекладу, що не є абсолютно вірною для всіх випадків. Така ж проблема виникає при перекладі власних назв, яких існує надзвичайна кількість.

Перекладач, як і юрист, повинен бути спеціалістом в конкретній галузі, як от мова кримінального права, адміністративного права, конституційного права тощо. Таким чином, необхідно дотримуватись всіх правил не тільки лінгвістики, але й права. На завершення хочеться зазначити, що останнім часом більшість досліджень мови права поступово змінили акценти — на перший план виходять не просто формальні дослідження спеціальної мови з точки зору її термінологічного складу або структури, а мовні дослідження замінюються міждисциплінарними дослідженнями. Мова права досліджується як соціальний феномен, і не випадково в зв‘язку з цим з‘являються соціолінгвістичні дослідження проблем розуміння юридичного мовлення не спеціалістами. Проблеми перекладу багатогранні та дуже непрості. Одні з них потребують одночасно юридичної та лінгвістичної компетенції, для вирішення інших необхідні глибоке теоретичне усвідомлення та практична розробка. Тим не менш, можна зробити висновок, що стан юридичної лінгвістики як науки знаходиться на стадії активних наукових досліджень мови права у всьому світі.

Олеся Радишевська

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет канд.юид.наук, доцент кафедри адміністративного права

директор Центру польського права

Польсько-український юридичний дискурс: проблеми перекладу

Із розвитком порівняльного правознавства, бурхливого законотворчого процесу та проведення адаптації національного законодавства до європейських стандартів питання юридичного перекладу нормативно-правових актів зарубіжних країн перебуває в центрі уваги не лише філологів, але й правознавців, представників окремих галузевих правових наук. Близьке сусідство та динамічний розвиток міжнародної співпраці між Польщею та Україною у сфері правової допомоги сприяє зростанню значення перекладознавства, а в його рамках – перекладу правових актів та юридичних текстів.

Зауважимо, що законодавство як форма існування позитивного права оформлюється за допомогою мовних засобів, а мова закону є явищем історичним, яке відображає стан суспільства та рівень розвитку правової системи. В усіх цивілізованих демократичних

300

Іноземна мова за фаховим спрямуванням (право)

системах, до яких належать і польська, і українська системи, створення правових текстів

– це складний суспільний процес, під час якого законодавець спілкується з адресатами норм, використовуючи правову термінологію. Як наслідок, мова нормативно-правових актів повинна характеризуватися комунікативністю, стислістю та адекватністю. Юридичний текст повинен правильно та докладно передавати думку законодавця – такими ж вимогами мають керуватися й перекладачі текстів юридичного спрямування.

Польські фахівці не вважають мову законодавства окремою категорією, а розуміють її як функціональний і стилістичний варіант урядового стилю на межі з науковим. Тому не можна сприймати польську мову законодавства так само як польську мову взагалі, адже вона не має властивої виключно для себе граматики, а тільки характерну термінологію та засоби притаманні для неї зворотів. Варто підкреслити стабільність та загальновживаний характер польської юридичної термінології. Загальний відсоток питомої польської термінології значно більший за український, що безумовно пов‘язано з впливом російської мови.

Переклад, особливо юридичний, повинен обов‘язково зберігати структуру вихідного тексту на рівні мікрота макроструктур. Так, особливістю юридичного перекладу є те, що існує формальна модель мови, яка позбавлена будь-якої двозначності та неточностей. Тому правильна інтерпретація та переклад юридичного тексту – це багаторівневий процес, що повинен включати в себе лексичний, граматичний, логіко-семантичний та інші аспекти. Невілювання хоча б однієї з цих сфер може призвести до порушення цілісного розуміння тексту. Також важливу роль відіграє не тільки володіння знаннями юридичних наук, юридичної термінології, але й особисті якості перекладача, адже спорідненість польської й української мов підносить перекладачу численні «мовні пастки».

Отож серед проблем польсько-українського перекладу можемо виділити: досягнення рівнозначності тексту оригіналу та самого перекладу; існування у професійній лексиці термінології, елементи якої не завжди можна перекласти іншою мовою; існування єдиних термінів, але зовсім із різними значенням; лексико-термінологічна недосконалість національного законодавства; впорядкування та унормування термінології, яка використовується у законодавстві; побудова однозначних і точних юридичних текстів; переклад складних термінів і словосполучень тощо.

На допомогу подолання визначених проблем приходить фахова філологічноюридична література. Проте українською мовою видано дуже мало довідників і словників юридичного спрямування, у тому числі двомовних (польсько-українських і українсько-польських), що ускладнює вивчення та переклад надбань польської правничої думки. Серед них можемо назвати: Українсько-польський, польсько-український термінологічний словник: право, фінанси, економіка, торгівля: близько 45 тис. слів та словосп. / уклад. І. Яценко (2004); Польсько-українсько-російський словник юридичної термінології : близько 30 тис. слів та словосп. / уклад. І. Яценко (2007); Великий польсько-український українсько-польський словник з розширеною термінологією сучасного бізнесу: 200 тис. лексичних одиниць / С. Домагальскі (2010). Водночас інші доступні на ринку загальні двомовні словники, зокрема Mały słownik ukraińsko-polski polsko-ukraiński/ за ред. М. Борцюх і М. Буркувни (1998), Словник польсько-український українсько-польський/ за ред. В. Буселя (2004), Польсько-український – українськопольський словник і граматика/ за ред. О. Мазур (2010), Польсько-український та українсько-польський словник / уклад. Д. Бачинським, А. Задніпряною, М Хотинською (2006), не відводять належної уваги юридичній термінології. Як бачимо, велика кількість

301

Іноземна мова за фаховим спрямуванням (право)

словників часто не передбачають спеціалізованих термінів, або ж, ще гірше – часто містять помилки.

Так, проблеми правової мови безпосередньо стосуються і мовознавства, і правознавства. Дослідження та вирішення питань, що виникають під час перекладу нормативного-правових актів польською мовою на українську, вимагають від особи, що здійснює переклад, одночасно лінгвістичного, юридичного, а часом й історичного аналізу. Тому вбачаємо за доцільне для подолання цих проблем здійснити кроки в таких напрямках:

-завпровадити спецкурс «Юридичний переклад» на філологічних факультетах, що містили б елементи правознавства для перекладачів у сфері національного права. Це дало б можливість майбутнім перекладачам самостійно досліджувати систему українського й іноземного права, і як результат – виконувати безпомилкові переклади іншомовних текстів навіть за відсутності наукових посібників, якими є словники юридичних термінів;

-запровадити спецкурс «Юридичний переклад» на юридичних факультетах, в рамках діяльності кафедр іноземних мов, а також розробити курси зі спеціалізованої іноземної мови (не обмежуючись виключно до англійської) для кожної спеціалізації ОКР «Магістр»;

-залучати до робочих груп юристів-практиків і теоретиків, представників окремих галузевих правничих наук (зокрема працівників Центру польського права юридичного факультету КНУ імені Тараса Шевченка) для опрацювання проблемних питань укладення двомовних польсько-українських юридичних словників та довідників;

-здійснення публікації в доступних на польському й українському ринку журналах для перекладачів та юристів методології та особливостей здійснення юридичного перекладу законодавства Республіки Польща та положень польської правничої думки тощо.

Ольга Самочорнова

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет викладач кафедри іноземних мов

Термінологічні дублети в англомовних юридичних текстах

На думку все більшого числа зарубіжних лінгвістів як юридична лексика, так і діловий стиль юридичних документів підлягають необхідному реформуванню через непереборний бар‘єр для розуміння, на який наштовхуються більшість користувачівнефахівців у галузі права. Так, у випадку англомовних юридичних текстів особливі труднощі виникають через: перенасиченість архаїчною лексикою та юридичними термінами (з-поміж іншого, й латинськими), розуміння яких потребує фахових знань; використання складних синтаксичних конструкцій (безособові речення, пасивні конструкції, чисельні заперечення); використання синонімічних пар слів, зокрема, абсолютних синонімів або термінологічних дублетів.

Термінологічні дублети – це слова або словосполучення, що об‘єднуються особливою термінологічною співвіднесеністю з одним і тим самим науковим поняттям й об‘єктом дійсності [Головин Б. Н., Кобрин Р. Ю. Лингвистические основы учения о терминах: Учебное пособие для филолог. спец. вузов. – М.: Высш. шк., 1987. – С. 54]. Дублетність у такому розумінні розглядається як явище, що негативно впливає на

302

Іноземна мова за фаховим спрямуванням (право)

термінологію, оскільки вона утруднює комунікацію фахівців [Шумайлова М. С. Актуальные проблемы развития и функционирования терминологии Интернет в немецком языке: дис. … канд. филол. наук: 10.02.04. – Омск, 2005. – С. 127]. Під дублетами у термінознавстві також розуміють абсолютні синоніми з різною формою [Щербина С. И. К вопросу о терминологической синонимии // Русский язык: история, диалекты, современность: Сб. науч. трудов. – М.: Моск. пед. университет, 2000. – Вып.

II. – С. 107].

Юридичні дублети (англ. legal doublets) формують нерозривні термінологічні словосполучення, частотність використання яких є різною, наприклад: null and void, terms and conditions, disputes and differences, firm and unchangeable тощо. Основною причиною виникнення явища дублетності в англомовній юриспруденції традиційно вважають змішане використання латинської, французької й англійської мов у середньовічній Великій Британії. Щоб уникнути неясності та непорозуміння, юристи використовували для передачі певного поняття пару термінів з різних мов, що поступово стало професійною нормою й залишається нею донині. Наприклад:

English/French

 

French/Latin

English/Latin

acknowledge

and

• final and conclusive

• last will and testament

confess

 

 

• peace and quiet

• made and provided

• breaking and entering

 

 

• fit and proper

 

 

 

• keep and maintain

 

 

 

• new and novel

 

 

 

Проте, деякі юридичні дублети походять з однієї мови – переважно, із давньоанглійської або ж давньофранцузької. Порівняйте:

French

English

• terms and conditions

• have and hold

• null and void

• let and hindrance

• cease and desist

• each and every

• heirs and assigns

 

• aid and abet

 

Юридичні дублети англійської мови не лише утруднюють комунікацію, але й становлять перекладацьку проблему, адже не завжди є можливим адекватно передати ці унікальні особливості мовою перекладу. В більшості випадків перекладач робить вибір на користь одного точного або максимального наближеного еквівалента замість неприродного використання пар слів, що породжує неточності й непорозуміння. Так, на перекладацькій конференції 1996 р., присвяченій проблемам англо-російського юридичного перекладу, аналізуючи терміни null and void, last will and testament, cease and desist, full force and effect, each and every, aid and abet, доповідач категорично зазначив: «Англійська мова говорить це двічі, російська – лише один раз» [West T. L. Characteristics of Legal English. – SlavFile, 15, 3. – Slavic Languages Division, American Translators Association. – 2006. – Р. 17].

«Рух за спрощення юридичної англійської мови» (Plain English Movement) у країнах, де використовується система англосаксонського права, вочевидь, дещо вплинув на загальний підхід до юридичної мови. Так, у багатьох штатах США з‘явилися окремі регламентуючі норми щодо певного спрощення мови юридичних документів.

303

Іноземна мова за фаховим спрямуванням (право)

Американські викладачі основ техніки юридичного письма здебільшого рекомендують не вдаватися до використання дублетів, а деякі закликають взагалі викорінити мовне явище дублетності заради чіткості розуміння [Mellinkoff D. Legal writing: sense and nonsense. – St. Paul: West Publishing. – 1982. – Р. 129].

Олена Шаблій

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, юридичний факультет

д.філол.н., доцент кафедри іноземних мов

Юридичний переклад у сучасній юридичної діяльності

Через законодавчо закріплені євроінтеграційні прагнення України обсяги адаптації українського законодавства до стандартів європейського права зростають у геометричній прогресії, а відтак постає і чимало значних проблем у галузі юридичного перекладу. При цьому, розуміння і офіційне тлумачення відповідних документів залежить ще й від судової практики та правознавчого доробку ЄС та відповідних держав-членів ЄС. Тож, постає питання: Хто візьме на себе відповідальність перекладати численні законодавчі акти, європейські директиви та стандарти, а також коментарі та підручники з європейського права?

Досвід багатомовного Європейського союзу дає принципові відповіді на поставлене запитання. Так, у Німеччині, Польщі, Італії та в інших країнах-членах ЄС присяжних судових перекладачів у їхньому статусі прирівняно до експертів (нім. Übersetzer als Gutachter), яких суд залучає для компетентного вирішення відповідних спорів. А у відділі перекладів Європейського суду перекладачами працюють лише кваліфіковані юристи. В інших органах ЄС усі переклади перевіряють спеціалісти з права та лінгвістики (нім. Rechtsund Sprachsachverständige).

На жаль, в Україні цю роботу мають право виконувати лише дипломовані перекладачі-лінгвісти, котрі переважно не обізнані з особливостями юридичної теорії і практики порівнюваних правових систем, не володіють спеціальною термінологією та методами юридичного перекладу.

У практиці офіційного та судового юридичного перекладу його виконавці не просто творять відповідні тексти, але й як суб‘єкти відповідних юридичних процедур впливають на досягнення цілей юридичної діяльності – встановлення справедливості, забезпечення правопевності, захисту законних інтересів суб‘єктів правовідносин тощо. А у царині правничої літератури відповідальність перекладача полягає у тому, що результат його перекладу (текст перекладу) виступає підґрунтям для нового праворозуміння.

За умов євроінтеграції, а також глобальної економічної кризи створення національних юридично-лінгвістичних ресурсів та підготовка висококваліфікованих кадрів з управління ними – це один із засадничих елементів державної безпеки. А це вимагає від юридичної освіти підготовки фахівців подвійної кваліфікації, а саме – «юрист-експерт з юридичного перекладу». Тільки постійне підвищення кваліфікації у цій галузі, а також системна робота з текстами перекладу завдяки колегіальності та фаховому супроводу (командній роботі над перекладом) гарантуватимуть його якість та сталий розвиток.

304

Наукове видання

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ

Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої Дню науки юридичного факультету

(20 травня 2016 року)

Том 3

Підписано до друку 10.05.2016 р. Авт. друк.арк. 36,5; Обл.-вид. арк. 37,2 Формат 60х90/16

Наклад 150 прим.

Видавничо-поліграфічний центр «Киїівський університет»

Київ, б-р Шевченка, 14