- •Передмова
- •1. Особливості геоінформаційного картографування
- •1.1. Загальні відомості про геоінформаційне картографування
- •1.2. Мультимасштабне картографування в середовищі ГІС
- •1.3. Тематичне картографування в середовищі ГІС
- •1.4. Картографічні умовні знаки та особливості їх застосування
- •1.4.1. Геометричні умовні знаки та особливості їх застосування
- •1.4.2. Графічні умовні знаки та особливості їх застосування
- •1.4.3. Знаки письма та особливості їх застосування
- •1.5. Правила використання умовних знаків
- •1.6. Застосування картограм і картодіаграм у ГІС
- •1.7. Вимоги до електронних карт, що створюються з метою оцінки вартості міських, селищних, сільських територій
- •1.8. Оперативне картографування
- •1.9. Картографічні анімації
- •1.10. Віртуальне картографування
- •1.11. Електронні атласи
- •2. Особливості геоінформаційного моделювання
- •2.1. Загальні відомості про геоінформаційне моделювання
- •2.2. Базові категорії геомоделювання
- •2.3. Класифікація геоінформаційного моделювання
- •2.3.1. Геогрупування
- •2.3.2. Буферизація
- •2.3.3. Генералізація
- •2.3.4. Комбінування
- •2.3.5. Геокодування
- •2.3.6. Узагальнення даних
- •2.3.7. Побудова тематичних карт на основі аналізу та обробки атрибутивних даних
- •2.3.8. Ректифікація даних
- •2.3.9. Проведення автоматичної класифікації
- •3. Системні основи геоінформаційного моделювання
- •3.1. Загальні відомості про системне геомоделювання
- •3.3. Вибір методики і способу зберігання та обробки даних
- •3.4. Особливості геовізуалізації даних
- •3.5. Особливості геообробки даних
- •4.2. Кластерний аналіз, переваги його застосування
- •4.3. Мета використання кластерного аналізу в ГІС
- •4.4. Міри схожості (міри близькості), що використовуються при кластерному аналізі
- •4.5. Характеристики кластерів
- •4.6. Методи кластерного аналізу
- •4.6.1. Ієрархічні методи кластерного аналізу
- •4.6.2. Неієрархічні методи кластерного аналізу
- •4.6.3. Порівняльний аналіз ієрархічних і неієрархічних методів кластеризації
- •5. Аналіз розподілу атрибутивних даних
- •5.1. Шкали виміру атрибутивних даних
- •5.2. Номінальні (категоріальні) шкали виміру атрибутивних даних
- •5.3. Порядкові (рангові) шкали виміру атрибутивних даних
- •5.4. Інтервальні шкали виміру атрибутивних даних
- •5.5. Основні операції обробки атрибутивної інформації
- •5.6. Властивості змінних
- •6. Способи подання рельєфу на карті
- •6.1. Загальні відомості про рельєф
- •6.2. Способи подання рельєфу на карті
- •6.2.1. Спосіб перспективного зображення рельєфу (за допомогою малюнків)
- •6.2.2. Зображення рельєфу за допомогою штрихування
- •6.2.3. Подання рельєфу за допомогою відмивання
- •6.2.4. Подання рельєфу за допомогою горизонталей (ліній рівних висот)
- •6.2.5. Подання рельєфу за допомогою позначок
- •7. Способи цифрового моделювання земної поверхні в ГІС
- •7.1. Загальні відомості про цифрове моделювання земної поверхні
- •7.2. Способи подання поверхонь у ГІС
- •7.2.1. Псевдотривимірний спосіб подання поверхонь у ГІС
- •7.2.2. Тривимірний спосіб подання поверхонь у ГІС
- •8.1. Загальні відомості про джерела даних для побудови цифрової моделі рельєфу
- •8.2. Дані геодезичних вишукувань як джерело даних для ЦМР
- •8.3. Карта як джерело даних для ЦМР
- •8.4. Лазерне сканування як джерело даних для ЦМР
- •8.5. Лазерні сканувальні системи повітряного базування
- •8.6. Використання інтерферометричних даних для побудови ЦМР
- •9. Побудова поверхонь за допомогою інтерполяції
- •9.1. Загальні відомості про апроксимацію та інтерполяцію
- •9.2. Створення поверхонь за допомогою лінійної інтерполяції
- •9.3. Інтерполяція на основі триангуляції Делоне
- •9.4. Створення поверхонь методом зворотно-зважених відстаней
- •9.5. Створення поверхонь методом природної околиці
- •9.6. Створення поверхонь за допомогою сплайнів
- •9.7. Створення поверхонь за допомогою тренду
- •9.8. Створення поверхонь за допомогою крігінгу
- •9.9. Створення поверхонь за допомогою методу радіальних базисних функцій
- •9.10. Порівняння методів створення поверхонь
- •10.1. Інструментарій ArcGIS для аналізу рельєфу
- •10.2. Інструменти аналізу видимості
- •10.4. Інструменти перекласифікації поверхонь
- •10.5. Інструменти аналізу відстаней
- •10.6. Інструменти накладання растра
- •10.7. Добування інформації з поверхні
- •10.7.1. Вибірка растрів
- •10.7.2. Добування інформації з TIN
- •10.7.3. Витяг ізоліній
- •10.7.4. Інструменти аналізу гідрології
- •Список використаних джерел
теж мала. Це означає, що значення висоти близькі, отже взаємозалежні внаслідок їхньої просторової близькості. Зі збільшенням відстані між точками, зростає і напівдисперсія, показуючи швидкий спад просторової кореляції значень. Нарешті досягається критичне значення лага, відоме як граничний радіус кореляції, при якому дисперсія досягає межі й надалі залишається постійною. Чим ближче один до одного відліки в середині діапазону зростання (тобто від нуля до точки припинення росту кривої на графіку), тим більш подібними вони мають бути. За межами радіуса кореляції відстань між точками не має значення, вони зовсім незалежні на будь-якій відстані, що перевищує радіус. Таким чином, за допомогою варіограми визначається радіус, у межах якого точки мають суттєвий взаємний вплив.
9.9. Створення поверхонь за допомогою методу радіальних базисних функцій
Метод радіальних базисних функцій вважається точним інтерполяцій-
ним методом, але для отримання більш гладкої поверхні зазвичай застосовують відповідний параметр (параметр, що згладжує). Радіальні базисні функції аналогічні варіограмам у методі крігінгу. Ці функції визначають оптимальну мережу ваг, за допомогою яких "зважуються" значення поверхні у вихідних точках для побудови інтерполяційної функції. Деякі дослідники вважають метод радіальних базисних функцій найкращим для точної побудови гладких поверхонь.
9.10. Порівняння методів створення поверхонь
Для того, щоб наочно уявити особливості кожного із наведених методів інтерполяції, розглянемо результати моделювання, отримані різними методами на одній ділянці місцевості за однією системою точок висоти рельєфу
(рис. 9.17).
а |
б |
в |
Рис. 9.17. Порівняння методів інтерполяції за даними однієї й тієї ж вибірки:
а – метод зворотніх вагових відстаней; б – сплайн; в – крігінг
206
Зверніть увагу, як відрізняються результати моделювання в місцях, де відсутні дані, і як кожний із методів відображає аномальні значення.
На рис. 9.18 представлені приклади побудови поверхонь у пакеті
Geostatistical Analyst.
а |
б |
в |
г |
|
|
|
|
Рис. 9.18. Побудова поверхонь у Geostatistical Analyst: 1 – вихідні дані замірів кислотності ґрунтів в точках;
2 – інтерпольовані поверхні кислотності ґрунтів методами:
а– базисні радіальні функції; б – звичайний крігінг;
в– локальна поліноміальна інтерполяція; г – зворотно зважені відстані
207
10. ІНСТРУМЕНТАРІЙ ГІС ДЛЯ ПОБУДОВИ
ТА АНАЛІЗУ ПОВЕРХОНЬ
Сучасні ГІС мають найширші можливості з моделювання поверхонь.
До них відносяться модулі Spatial Analyst, 3D Analyst, Geostatistical Analyst ArcGIS (ESRI Inc.), Vertical Mapper ГІС MapInfo (MapInfo Corp.), Autodesk Map 3D-системи AutoCAD (Autodesk Inc.), Terrain пакета GeoMedia (Intergraph Corp.), ERDAS Imagine (LeicaGeosystems), комплекси MultiGen Creator Terrain Studio і MultiGen VegaPrime (MultiGen – Paradigm), програми ArcScene і ArcGlobe ArcGIS (ESRI Inc.), а також модуль SiteBuilder 3D (MultiGen – Paradigm ) ArcGIS.
Можуть використовуватись вузькоспеціалізовані пакети програм для роботи Surfer (Golden Software Inc.) і MicroDEM / Terra Base (U.S. Naval Academy). Як правило, вони включають функції створення ЦМР різними методами і побудови тематичних карт на їх основі.
10.1. Інструментарій ArcGIS для аналізу рельєфу
Аналіз поверхонь включає в себе декілька видів обробки, включаючи виділення нових поверхонь з існуючих поверхонь, перекласифікацію та комбінування поверхнею.
Інструменти аналізу рельєфу. Деякі з цих інструментів первісно були розроблені для аналізу растрових поверхонь рельєфу. До них відносяться
Ухил, Експозиція, Відмивання і Кривизна.
На рис. 10.1 представлений приклад растру висот у плані і в перспективному зображенні.
Рельєф Високий: 4361
Низький: 438
Рис. 10.1. Приклад растру висот у плані і в перспективному зображенні
208
Інструмент Ухил розраховує максимальний коефіцієнт мінливості від комірки до сусідніх комірок, який зазвичай використовується для визначення крутизни рельєфу. На рис. 10.2 представлений приклад растрової поверхні в плані і в перспективі.
Ухил у градусах
Рис. 10.2. Приклад растрової поверхні в плані і в перспективі
Інструмент Експозиція розраховує напрямок, у якому розташовуються площини поверхонь схилів для кожної комірки растра. Експозиція поверхні зазвичай впливає на кількість сонячного світла, яке отримується цією поверхнею (схилом); у північних широтах. Ділянки з південною експозицією тепліше і сухіше, ніж ділянки з північною експозицією.
На рис. 10.3 представлений приклад растрової поверхні експозицій у плані і в перспективі.
Рис. 10.3. Приклад растрової поверхні експозицій у плані і в перспективі
Інструмент Відмивання показує інтенсивність освітлення на поверхні певним джерелом світла в певному місці розміщення; цей інструмент дозволяє змоделювати, які частини поверхні будуть затінені іншими ділянками.
На рис. 10.4 представлений приклад растру відмивання рельєфу в плані і в перспективі.
209