6.Морфофункціональна характеристика молочної залози і її видові особливості

Молочна залоза – це залозистий орган, що складається паренхіми (залозиста тканина) та вивідних проток, між якими розміщені інтерстиціальна сполучна тканина, судини , нерви. Залозиста тканина вим’я формується альвеолами клітинами. У неактивному стані залозисті клітини мають циліндричну форму, при наповненні секретом вони стають кубічними, а після виділення секрету – плоскими. Кожна залозиста клітина оточена міоепітелієм. Відростки міоепітелію утворюють навколо кожної альвеоли своєрідну сітку, скороченням якої з альвеол ви- давлюється молоко у молочні протоки. Ззовні до міоепітелію прилягає тонка сполуч- нотканинна облямівка – скловидна кайма, що переходить у інтерстиціальну тканину. Альвеоли – це секреторна частина, що формує паренхіму вим’я. Від кожної альвеоли відходить вивідна протока (дрібна). Дрібні протоки впадають у середні вивідні протоки (молочні канали), вони – у великі молочні ходи ,що впадають у цистерну, яка відкривається у дійку .

Середні та великі вивідні протоки на своєму протязі мають чисельні розширення та звуження, що сприяє утриманню молока у великій системі в проміжках між доїннями. Альвеоли, молочні протоки та цистерни разом утворюють ємкісну систему вим’я. Молочна залоза вівці та кози складається з двох чітко розмежованих половин з однією дійкою на кожній. Внаслідок недостатнього розвитку підвішуючого апарату вим’я сильно відвисає, особливо в період лактації, що сприяє частим механічним пошкодженням. Дійки у овець конусоподібні і мають по одному вивідному отвору.

Молочна залоза свиней складається з 8–16 (іноді 20) залозистих часток (пакетів), симетрично розміщених по обидва боки білої лінії. Кожна така частка складається з групи залозок з вивідними протоками у дві, рідше три невеликих цистерни, які в свою чергу відкриваються двома – трьома отворами на верхівці соска.

Молочна залоза кобили розміщена в лобковій ділянці і складається з двох половин, розділених на невидимі ззовні передню і задню чверті. Кожна чверть має самостійні системи альвеол та проток, що відкриваються біля основи дійки у дві – три невеликі цистерни, які закінчуються двома – трьома отворами на верхівці дійки.

Молочна залоза сук складається з 10 пакетів, розміщених симетрично. Молочних цистерн у них немає. Молочні ходи об’єднуються у 6–12 великих молочних проток, що відкриваються окремими отворами на верхівці соска.

7.Динаміка процесу запліднення .

Процес запліднення включає такі стадії: 1) проникнення спермія крізь прозору оболонку; 2) активування яйця і блокада поліспермії; 3) утворення чоловічого та жіночого пронуклеусів: 4) заміна пронуклеусів хромосомними групами; 5) об’єднання двох хромосомних груп (сингамія) Прозора оболонка– це густе плетиво глікопротеїдів, у петлях якого є вуглеводні компоненти – кортикальні гранули, є специфічним рецептором для спермія. Прикріпившись до нього, спермій виділяє фермент акрозин ,під впливом якого у прозорій оболонці виникає канал для проникнення спермія. Далі вступає у дію другий глікопротеїд ,що викликає затвердіння прозорої оболонки і захищає яйцеклітину від проникнення інших сперміїв. Наступає “блок поліспермії”. Під час проникання спермія у глибину цитоплазми яйця завершується другий поділ мейозу тадозрівання яйцеклітини, виділяється друге напрямне тільце

Момент доторкання голівки спермія до яйця є початковою ланкою у ланцюгу по слідовних змін, що розпочинаються з активування яйцеклітини: у неї зростає.проникність прозорої оболонки для йонів К⁺ та Са⁺⁺; активується синтез ліпідів, білків, змінюється в’язкість та інші колоїдальні властивості білків; знижується мембранний потенціал яйця; жовткова оболонка потовщується, відтісняється від поверхні ооплазми, утворюючи перивітеліновий простір. .

Спермії, що зосередилися у верхній третині яйцепроводу, перебувають у стані анабіозу і лише за декілька годин до овуляції піддаються капацитації

Зразу після проникнення спермія крізь жовткову оболонку його голівка відокремлюється від джгутика, збільшується в об’ємі і рухається у напрямку ядра яйцеклітини. Воно трансформується у жіночий пронуклеус, а ядро спермія – у чоловічий пронуклеус. Чоловічі та жіночі пронуклеуси зближуються, зменшуються у об’ємі і втрачають свої оболонки, перетворюючись у хромосомні. Кінцевою стадією запліднення є сингамія – об’єднання хромосомних наборів самця і самки у одне ядро і виникнення нової клітини – зиготи з геномом нового індивіда.

Поділ зиготи торкається лише ядра при збереженні цілості прозорої оболонки. Внаслідок першого поділу зиготи утворений зародок має два бластомери. Кожне наступне покоління бластомерів виявляється меншим попереднього, тому цей поділ називають дробленням, що триває: у корів та телиць близько 8-ми діб. Приблизно через кожних 24 години кількість бластомерів подвоюється, хоча у ссавців уже на ранніх стадіях ця чіткість може порушуватися.

Новоутворені бластомери не розходяться на боки, а залишаються компактною масою. З першого поділу зиготи розпочинається складний процес внутрішньоутробного розвитку нового організму, що завершується врешті формуванням життєздатного плода.

Таким чином, у процесі запліднення беруть участь, з одного боку, – мільйони сперміїв, а з другого – лише одна яйцеклітина. І доля майбутнього зародка залежить, у першу чергу від якості яйцеклітини. Серед мільйонів сперміїв завжди знайдеться якась кількість високоякісних, зате, якщо яйцеклітина виявиться неповноцінною, то запліднення або ж не наступить, або новоутворений зародок буде нежиттєвим.