70. Діагностика, лікування та профілактика серозного маститу у корів.

Мастит (mastitis) чи маміт (mammitis) – запалення молочної залози, що виникає у відповідь на дію механічних, біологічних, хімічних чи термічних чинників.

У 1949 р. проф. А. П. Студєнцов класифікував мастити на основі їх клінічних проявів та патологоанатомічних змін.

Серозний мастит (mastitis serosa). запалення вим’я, що супроводжується гіперемією, сильним випотіванням серозного ексудату та виходом лейкоцитів у підшкірну та інтерстиціальну тканину.

Етіологія. В перші тижні після отелення серозний мастит розвивається як ускладнення застійного набряку чи як наслідок дії на вим’я токсичних продуктів та патогенної мікрофлори (при субінволюції та атонії матки, затриманні посліду, ендометритах).

На пізніших термінах лактації серозний мастит виникає на ґрунті травм, неправильного механічного доїння, переохолодження вим’я після тривалого лежання на холодній долівці, проникнення інфекції. Збудниками серозного маститу найчастіше бувають стрептококи, стафілококи, кишкова паличка.

Клінічні ознаки: У тварини виникає незначне пригнічення загального стану, зниження апетиту, підвищення температури; уражена ділянка буває збільшена в об’ємі, гаряча, щільна, почервоніла, болюча, регіональний лімфовузол збільшений, дійка збільшена і болюча. Молочна продуктивність корови знижується. Молоко спочатку буває без змін. Тварина видужує через 3–5 днів, або процес набуває серозно-катаральної форми і видоюваний секрет із враженої чвер ті стає рідким, водянистим, в ньому з’являються пластівці казеїну (мастит стає змішаним – серозно-катаральним).

Хворобу необхідно віддиференціювати від серозного набряку, при якому немає ознак запалення.

Слід мати на увазі, що підгострі та хронічні серозні та серозно-катаральні мастити часто перебігають без чітких клінічних ознак.

При серозному маститі.

1. Корову ізолюють, забезпечують їй спокій, у пасовищний період переводять її на стійлове утримання, вилучають з раціону соковиті корми, зменшують даванку концентратів, годують лише сіном, обмежують водопій.

2. Застосовують обережне часте здоювання (через кожні 4–6 год., крім ночі).

3. Масаж проводять знизу догори, по ходу лімфатичних судинМасаж можна поєднувати з втиранням у шкіру вим’я кремів, мазей (креми-емульсії ДЕ, ДЕК, протимікробний крем “Доктор”, мастисан, мазь Вишневського, синтоміцинова, стрептоцидна емульсії чи інші протизапальні мазі) та лініментів.

4. В перші доби захворювання можна застосувати холодові процедури, а з 3–5-го дня – для прискорення розсмоктування запального інфільтрату – застосовують тепло.

5. Для пригнічення розвитку у вим’ї мікрофлори застосовують антисептичні засоби. Патогенетична терапія полягає у нормалізації нейросудинних реакцій за до- помогою новокаїну.

6. Із загальнотонізуючих засобів найкращі наслідки дають внутрішньовенні вве- дення глюкози, хлористого кальцію, суміші М. Г. Миролюбова (20 %-на глюкоза – 400 мл, 40 %-ий гексаметилентетрамін – 30 мл, 10 %-ий кальцію хлорид –120 мл, 20 %-ий кофеїн –10 мл).