19.Статева і фізіологічна зрілість і фактори що впливають на їх прояв

Статева зрілість – досягнення твариною та її ста торг такого розвитку, при якому вона може відтворювати собі подібних, самка – запліднитись, самець-запліднити. З аг ростом і розвитком розвиваються гіпофіз, під впливом його гонадотропних гормонів активізується генеративна та секреторна функція яєчників, започатковується овогенез та фолікулогенез. естрогени, що виділяються фолікули, стимул ріст і розвиток геніталій . З настанням стат дозрів, яєчники та сім’яники виробляють стат кліт та стат гормони, що впливає на появу статевого інстинкту. Телиця 6-9міс,кобила16-18, свиня і коза5-8, сука 6-8, кішка 4-6.

Фізіологічна зрілість- фізіологічний стан при якому тварина готова до відтворення собі подібних. Завершення формування організму та досягн 70%від маси тіла дорослої тварини.телиця16-18 міс, кобила-3 роки,вівця,коза 12-18 міс, свиня 9-12, сука10-12,кішка10-15.

У овець та свиней пропускають 2-3 стат цикли, бо вони бувають неповноцінні.

20. Функціональні розлади молочної залози

До них відносять: лакторею, молочні камені,затримання молока ,само видоювання.

Лакторея – мимовільне витік молока, яке є ознакою атрофії, слабкості чи паралічу сфінктера дійки на грунті травм, запалень, рубцевих переродж, новоутворень.Симпт: мимов витік при наближу доїння, при підготовці до нього.Лік: масаж після доїння, змаз сфінктера 1-2% йодною маззю, вмакування верхівки дійки на секунду в еластичний колодій, гумове кільце. Оперативно – заволока(під шкірою дійки лігатура та вставляють молочний катетер, затяг кисетний шов, через 10 д лігатуру знімають). Дрібним вводять ефедрин всередину 2-3 рази на добу.

Молочні камені- внаслідок розладу загального обміну речовин, не додоювання корів, катару молочних ходів, відклад солей фосфору чи обважніння пластівців казеїну. Вони можуть випадати у цистерну і виділ з молоком у вигляді піску, або ж збільшуються до розміру горошини.Клін озн: в перших порціях – «молочний пісок» у дійці промац рухливі щільні утвор, які перешкодж доїнню. Лік: дрібні – видавлюють через канал, пухкі – роздроб катетером чи вазел масло, великі – через розріз цистерни, з наклад швів і укріпл катетера.

Затримання молока. На грунті гальм рефлексу молоковіддачі(виділ окситоцину), або виділ наднирниками адреналіну, що звуж суд і альвеоли при відлученні телят, зміні доярки,невмілому доїнні, грубій поведінці з твариною. Клін озн: немає молока в молочній цистерні, зниж надою при відсутності ураж залози. Диф від агалактії та гіпогалактії. Лік: усунути причину, дотримуватися правил доїння з масажем, лагідне поводж з твариною.

Самовидоювання – висмокт молока з свого вим’я, або у інших корів. Корову неможливо відучити, коротко прив’яз у стійлі, при ипасані – намордник, вибраковують.

21. КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ ДІАГНОСТИКИ ВАГІТНОСТІ. Поділяються на клінічні(рефлексологічний (самцем-пробником), зовнішнє та внутрішнє дослідження, в тому числі УЗД) та лабораторні. Зовнішнє дослідження включає огляд, пальпацію і аускультацію, а внутрішнє – піхвове та ректальне дослідження. Оглядом установлюють зміни об’єму черевної стінки та її асиметрію, рухи плода, виповнення молочної залози у нелактуючих самок, набряк молочної залози. Метод пальпації ґрунтується на виявленні плода через черевні стінки матері (застосовують у другій половині вагітності). Цей метод застосовується для визначення вагітності у другій її половині. Піхвовим дослідженням користуються дуже рідко і тільки в сумнівних випадках вагітності. Ректальне дослідження статевих органів застосовують у кобил та корів (можна і у свиней). Метод ґрунтується на виявленні стану матки (шийки, тіла, рогів), яєчників, зв’язок, маткових судин. До лабораторних методів відносять: дослідження цервікального і піхвового слизу, визначення вмісту прогестерону в крові і молоці, визначення раннього фактору вагітності. Установлювані при цьому ознаки можуть бути справжніми (об’єктивними) і ймовірними (суб’єктивними).Об’єктивними ознаками вагітності є специфічні, характерні (патогномічні) тільки для вагітних тварин – виявлення плода, а ймовірними (суб’єктивними) є ознаки і симптоми, які можуть виявлятися як у вагітних, так і у неплідних тварин (відсутність прояву стадії збудження статевого циклу; покращення апетиту і вгодованості, спокійна поведінка, зменшення і призупинення лактації, збільшення кількості актів сечовиділення і актів дефекації, поява набряків, збочення апетиту).

22. ТРАВМИ МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ. До цієї категорії захворювань відносять рани та забиття кінцівками вим’я, забиття, нориці молочної залози. Рани бувають поверхневими і глибокими; рваними, колотими, різаними, за- битими. Часто рани ускладнюються проникненням мікробів у глибокі тканини і розвитком гнійного маститу, флегмони і т. п. Лікування: при великих та глибоких ранах в їх нижній кут вставляють марлевий дренаж і тоді накладають шви. При проникаючих ранах дійок роблять пластичні операції. Забиття вим’я (сontusio uberis)- через травми тупими предметами. Уражена частка набрякла, почервоніла, гаряча, болюча. В молоці з’являються домішки крові. Лікування. Необхідно забезпечити тварині спокій. В перші дні застосовують холо- дові компреси – накладають торбинки з снігом чи льодом; роблять обмазування шкіри вим’я рідкою, холодною (краще з домішками снігу чи льоду) глиною. Можна втирати в ділянки забиття гепаринову, гепатотромбінову та інші мазі. Якщо запальний процес не згасає, то з 3–4-го дня застосовують теплові процедури. На 5–6-й день великі гематоми розрізають і видаляють згустки крові. В порожнину гематоми вносять суль- фаніламідні препарати. Нориця молочної залози (ulcus fistulosum receptaculi) – виникає на ґрунті проникаючих ран, абсцесів, некротичних фокусів у стінці цистерни. На поверхні ураженої частки (дійки) з’являються отвори величиною з макове зернятко, крізь які виділяється молоко. Навколо отвору (нориці) розростається рубцева тканина. Лікування. У лактуючих корів роблять резекцію нориці з навколишньою рубцевою тканиною , накладають 2-3 кетгутних шви, відпрепарувують шмат шкіри, натягують його на поверхню рани так, щоб він закрив собою шов .Зверху рану накривають колодійною пов’язкою. У сухостійних корів попередньо освіжають краї рани. У дійковий канал на весь період загоєння вводять вкорочений молочний катетер і закріплюють його 2–3 нитками або ж вставляють поліхлорвінілову трубку.

23. ЖОВТЕ ТІЛО, ЙОГО РОЗВИТОК І ФУНКЦІЇ .Жовте тіло (Corpus luteum) — тимчасова залоза внутрішньої секреції в організмі самки, що утворюється в яєчнику на місці фолікула після овуляції. Іноді жовте тіло може утворюватися і без овуляції, якщо в порожнині фолікула відбувся крововилив з наступним проростанням тромбу лютеоцитами. У випадку атрезії фолікула жовте тіло на його місці не утворюється. Розвиток відбувається в три стадії: формування (росту), активної секреції і регресії. Формування жовтого тіла триває біля 5 днів. Сформоване жовте тіло щільніше фолікула,виступає над поверхнею яєчника і має кулясту чи довгасту, а у корів іноді грибоподібну форму,діаметр у корів 2,5–3 см. Стадія активної секреції триває у невагітної ВРХ з 5 по 17 день статевого циклу з піком активності на 9–16-ту добу. Жовте тіло, що досягло повного розвитку, стає тимчасовою залозою внутрішньої секреції і продукує прогестерон, який перешкоджає дозріванню нових фолікулів, викликає підготовку слизової оболонки матки до нідації зародка та розвитку плаценти, сприяє збереженню вагітності і розростанню залозистої тканини молочної залози + великі лютеоцити продукують окситоцин, що з кров’ю потрапляє в матку і стимулює синтез і вивільнення простагландинів, які викликають лізис жовтого тіла. Якщо наступило запліднення, то жовте тіло зберігається протягом усієї вагітності, як жовте тіло вагітності, виділяючи у кров прогестерон. Якщо запліднення не наступило, то сформоване жовте тіло (жовте тіло статевого циклу або періодичне жовте тіло) вже з 10–13-го дня починає поступово втрачати гормональну активність. За 4–6 днів до овуляції починається регресія (зворотний розвиток) жовтого тіла(втрачає свій жовтий колір, його клітини піддаються жировому переродженню, зменшується у розмірі). Регресія проходить повільно,тому на яєчниках виявляють велику кількість жовтих тіл на різних стадіях регресії. У ВРХ періодичне жовте тіло затримується довше всіх (черз рівнем ЛТГ у крові). На 40–42-й день, коли третій цикл, жовте тіло вигляді червоної зернини і перетворюється у білковий слід, або фіброзне тіло – corpus albicans. Якщо регресія затримується і воно залишається у яєчнику довше 30 днів з часу утворення чи після родів, то його називають персистентним (перестоялим). Воно затримує настання нового статевого циклу і отже сприяє неплідності.

24. КЛІНІЧНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ВАГІТНОСТІ.Клінічні(рефлексологічний, зовнішнє та внутрішнє дослідження, в тому числі УЗД). Рефлексологічний метод (проба самцем-пробником) – дозований контакт самців і самок (по 1,5–2,0 год. вранці і ввечері) використовується в основному для виявлення статевої охоти у осіменених самок. Якщо у самки наступила вагітність, то у неї не проявляється стадія збудження статевого циклу при дозованому щоденному контакті з пробником. Цей метод у різних видів тварин може мати різну цінність: у корів, кобил, свиней, овець, кіз його точність може досягати 95 %, а у кролів, із-за ймовірного допуску коїтусу сукрільними самками, точність методу дуже низька. Проте відсутність статевої циклічності і охоти у самок не є об’єктивним показником вагітності.Зовнішнє дослідження включає огляд, пальпацію і аускультацію, а внутрішнє – піхвове та ректальне дослідження. Оглядом установлюють зміни об’єму черевної стінки та її асиметрію, рухи плода, виповнення молочної залози у нелактуючих самок, набряк молочної залози. Метод пальпації ґрунтується на виявленні плода через черевні стінки матері (застосовується у другій половині вагітності). У корів пальп біля правої колін складки, далі в різних ділянках правої пахвини, натискають і відводять руку , не відриваючи від поверхні шкіри, роблять вранці перед годуванням. У овець за Студенцовим- з дного боку долонею, з другого пальцями. Піхвовим дослідженням користуються дуже рідко і тільки в сумнівних випадках вагітності (слиз об суха, шийка матки закрита слизом- корок вагітності). Ректальне дослідження статевих органів застосовують звичайно у кобил та корів (можна і у свиней). Метод ґрунтується на виявленні стану матки (шийки, тіла, рогів), яєчників, зв’язок, маткових судин. При дослідженні основну увагу звертають на розміри тіла матки, рогів, їх симетричність, флуктуацію, наявність плацентом, плода. За виявленими змінами можна точно встановити вагітність та її терміни або ж неплідність та гінекологічний діагноз. У корів з шийки матки починають, у кобил з яєчників.

25. КЛАСИФІКАЦІЯ СТАТЕВИХ ЦИКЛІВ.Статевий( естральний) цикл- комплекс фізіологічних та морфологічних змін, що відбуваються у статевій системі та в цілому організмі невагітної самки від однієї овуляції до наступної.А) Повноцінні і неповноцінні (анесстральний, ареактивний, алібідний, ановуляторний).Повноцінний- якщо стадія збудження статевого циклу проявляеться 4 ознаками: тічка, загальне збудження, охота, овуляція. Неповноцінний- якщо якась ознака відсутня.Анестральний- без тічки, ареактивний- без заг збудж., алібідний- без охоти, ановуляторний- без овуляції.При випадінні двох ознак може бути ареактивно-алібідним, анестрально-авуляторним і т.д.Б) Синхронний і асинхронний . Синхронний- якщо феномени статевого циклу проявляються практично одночасно (напрриклад, 48 год у корів). Асинхронний- якщо неодночасно з інтервалом у декілька днів.В) Ритмічність— при настанні статевої зрілості і проявленні першого статевого циклу, в подальшому статеві цикли повторюються у самок протягом всього репродуктивного періоду. Поліциклічні(поліестральні) тварини- ті ,у яких у невагітної самки цикл повторюється багато разів протягом року. – ВРХ, свині, коні. + поліциклічні із статевим сезоном (ДРХ, верблюди)- статева функція має сезонний характер, статеві цикли у них проявляються в певну пору року, як правило, весною чи восени, з тривалим періодом статевого спокою у проміжках між ними. Статевий сезон –це пора року , протягом якої у тварин активізується статева функція.Моноциклічні (моноестральні)- 1-2 цикли протягом року, дуже рідко 3.- суки, кішки, більшість диких тварин. Такий цикл відзначається більш протяжною лютеїновою фазою.