40. Змк і відносно контрольована соціалізація.

Особливим напрямком соціального виховання стає медіаосвіта—вивчення закономірностей масової комунікації. Його основні задачі: підготувати людину до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття різної інформації , усвідомлювати наслідки її впливу на психіку, опановувати способами спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних. У школі медіаосвіта здійснюється як у рамках традиційних предметів так і за допомогою введення спеціального предмета. Найбільше часто в нього включаються розділи: поняття про комунікації, про знакові системи і способи подачі інформації , реклама

41.культурна соціалізація особистості.

Поняття культури і суспільства належать до найбільш широко вживаних у соціології. Культура це як стиль життя окремих членів або соціальних груп суспільства. Культура концептуально відрізняється від « суспільства» але між цими двома поняттями існують тісні зв'язки. Жодна культура не може існувати без суспільства. Але так само і суспільства не можуть існувати без культури. Без культури ми взагалі не були б людьми в тому значенні якого ми звичайно надаємо цьому терміну. Поведінка людини формується під впливом культури групі, до якої вона належить.

Щодо норми то вони мають соціокультурне і етнопсихологічне забарвлення тобто визначаються суспільством, його політико- економічною практикою та базуються на культурно- історичних національно- -психологічних традиціях конкретних груп людей. Культура окремої людини базується на її здатності орієнтуватися не на зовнішні,а на внутрішні норми, які, своєю чергою, виробляються індивідом у процесі засвоєння заданих ззовні соціальних і культурних норм. Прийнятні форми поведінки змінюються від культури до культури, часто вони радикально протилежні тим, які люди в західних суспільствах вважають нормальними.

Соціаліація особистості проходить як інкультурація. Люди не наділені інстинктами у вироблені складних моделей поведінки. При всьому різноманіттю культур форми поведінки, що можуть бути виявлені в усіх або практично в усіх культурах. Їx називають культурними універсаліями. Соціалізація - це не вид «культурного програмування» коли дитина пасивно засвоює впливи, яких вона зазнає і перетворюється на самостійне створіння лише тоді, коли навчається зрівноважувати вимоги середовища з несвідомими наполегливими потягами. Може скластись враження результаті впливу культурного оточення ми позбавлені будь-якого права на індивідуальність чи вільний вибір. Та соціалізація також сприяє форму ваню нашої Індивідуальності й свободи. процесі соціалізашіі кожен із розвиває собі відчуття ідентичності свою спроможність незалежно мислити І діяти, робити власний вибір.

Нинішню культурну ситуацію в україні може схарактеризувати як результуючу найрізноманітніших культурних впливів і тяжінь , що й породжує як соціальну , так і внутрішноособистісну семутичну напруженість. Традиційні культурні цінності сьогодні існують поряд з новими , викликаними процесами глобалізації, зміною суспільного устрою.

Кожна культура – це той специфічнпий спосіб не лише опису й осмислення , а насамперед переживання світу. Центральним переживанням людини традиційної культури є внутрішня спорідненість із навк світом, землею, речами, домом.

Таким чином , традиційність у культурі це те , на що спирається людина не тільки у своїй соц діяльності, але й у повсякденному житті.

42.поняття духовності. Духовний розвиток та його значення у процесі соціалізації людини.

Мета соціалізації- формування зрілої особистості яка має активну житєву позицію. Людина не лише володіє матеріальними чи духовними цінностями , а й відтворює ix у процесі своєї соціалізації, соціально активної громадсько- корисної діяльності. Тож соціалізація це процес передавання суспільного досвіду певної культури (ролей, цінностей, умінь, значень, Норм) окремим особистостям, соціальним групам.

метою соціалізації, крім засвоєння, передавання подальшого розвитку досягнень суспільства є подолання певних життєвих труднощів І проблеми пошук людиною найефективніших шляхів пристосування до суспільства, Відносин, які В ньому склалися, існують і видозмінюються. Які шляхи будуть обрані- залежить від духовного світу кожної людини.

Формування духовності громадян, особливо молодих, Здійснюється на основі навчання розвитку пізнавальної активності, задоволення певних духовних і культурних потреб

Духовність це стрижень, фундамент внутрішнього світу людини. Йому не можна навчити 3 допомогою настанов. Можна вказати лише шлях, але не Можна заставити по ньому йти. духовність це те, що відрізняє людину, що властиве лише й одній

Метою духовного самовдосконалення є досягнення гармонії між власним життям і навколишнім світом. Духовністю є будь-яка діяльність , яка веде людину вперед. Кожна людина повина сама знайти свій власний вхід у «царство духа» і визначити саму себе і своє майбуття. Духовному світові особистості надавав великого значення Сухомлинський . він розглядав формування духовного світу людини в тісному зв*язку як із його розумовим , так і моральним та естетичним розвитком. Духовність значною мірою є похідною від соц – економічних особливостей .

Термін "духовний" пов'язнаний з внутрішнім станом людини, відображає переживання і торкається сприйняття та пізнання , всю людську активність та всі функції,у яких загальний підсумок-володіння цінностями:етичні,естетичні,героїчні,гуманістичні та альтруїстичні.

Духовний розвиток пов'язаний з подоланням життєвих криз особистості:кризи психічного розвитку,вікові кризи,кризи невротичного характеру, професійні кризи,критично-смислові кризи.

Долаючи кожну життєву кризу людина піднімається у своєму духовному зростанні.

У житті подолання кризових явищ зростає роль школи, яка повинна допомогти дитині знайти зміст життя,створивши для цього сприятливі умови. Людське життя-це проблема творчого життя особистості ,її духовного світу,світогляду,мети та сенсу життя.

Ціннісні орієнтації -це багаторівневі утворення у структурі особистості,які виконують роль регуляторів поведінки.

Сьогодні багато молодих людейперебувають у стані радикального переоцінення цінностей.За умов, коли частина молоді ще "не позбулася" багатьох "старих" цінностей і не засвоїла "нових",поширення набували і набувають електичність,суперечливість морально-ціннісного світу і поведінки молоді,строкатість і нестійкість світоглядних,суспільно-політичних орієнтацій.Отже,кредом сучасної молодої людини є суміш "нових" і "старих" світоглядних орієнтацій та життєвих цінностей.

Ціннісні орієнтації впливають на визначення місця особистості в суспільстві,а також на вибіп референтної групи. Духовні цінності виявляються спільними для дуже широких кіл людей,безвідносно до їх професії чи особистих уподобань.

До показників духовного зростання відносять:усвідомлення значущого вибору,зростання внутр чесності,заміна критеріїв обов'язку,совісті на критерії естетичної та творчої спрямовонасті;зростання почуття гармонії світу,свідомий вибір людиною власного шляху життя відповідно до її розуміння світової гармонії.

Розвиток духовності особистості взаємопов'язаний з розвитком моральності особи.Стан духовності,стан моральних стосунків у сучасному суспільстві,відчуженість,грубість-незперечні докази дефіциту моральності,гуманності проявляється у поведінці дітей,підлітків,молодих людей і збагачених життєвим досвідом старших осіб. Озлобленість,егоїзм,цинізм,жорстокість роз'їдають людські стосунки,руйнують їх,безвихідь вирішення найважливіших питань індивідуального і суспільного життя.Це результат недооцінки моральних "задач",засад,невизнання першочерговості духовних,національнихта загальнолюдських цінностей у вихованні підростаючої особистості.

Духовність і моральність-це головне,що складає фундамент людини як особистості.