7.Вітчизняні підходи до проблеми соціалізації.

У 60-ті роки минулого століття вітчизняна соціологічна і педагогічна наука почала зазнавати вплив у західних концепцій соціалізації. За визначенням Б. Паригіна, соціалізація- не просто процес автоматичного сприйняття індивідом вимог, функцій і ролей соціального середовища, а й процес становлення людини в загальній формі.

Придставник Л. Сохань П. Кряжев С-ція виокремлення людини з твариного світу й піднесення над ним здобутками духовної культури людства

І. Кон, В. Ольшанський С-ція: 1виділення в її процесі стихійного й організованого компонентів. 2 Незмінне акцентування позиції людини в ході с-ції. І. Кон трактує дітей як «спосіб існування і трансмісії культури». Ряд загальних закономірностей у дослідженнях еволюції : 1)форми збагачення культури більш диференціюються і спеціалізуються. 2) Ускладнення системи с-ції її варіативності роблять її менш керованою 3) прискорення темпів культурного відновлення в епоху науково-технічну революцію і політичного конвергенції активізувало проблему іновацій у культурі

М. Каган, В. Москаленко Ідея встановлення людини в процесі філогенезу як діяльного суб’єкту та соц. відносин

А.Мудрик Процес соціалізації відбувається в двох напрямах:1. Шляхом теоретичного прилучення індивідом до соц. досвіду та практичного оволодіння цим досвідом

Г.Андрєєва С-ція двох сторонній процес 1) засвоєння індивідом соц. досвіду 2)процес активного відтворення системи соц. зв’язків виокремлює три сфери: діяльність (в процесі с-ції «набір» діяльностей розширюється ), спілкування (формування о-ті стає можливим за доп. нього) і самосвідомість (пов’язана з процесом самовизначення і становлення соц. ідентичності о-ті.)

А.Петровський Розглядає процес соц. розвитку люд. як діалектичну єдність переривчастості і безперервності. С-ція о-ті може бути зрозуміла в обох випадках як закономірна зміна фаз: адаптації( дитинство-засвоєння діючих у суспільстві норм і оволодіння ними ) індивідуалізації(отроцтво-протиріччя між адаптацією і потребою в реалізації своїх індивідуальних особливостей ) інтеграції(юність- протиріччя між потребою о-ті. і прагнення групи прийняти лише частину її індивідуальних особливостей)

М.Лукашевич (адаптивна-розвивальна концепція полягає в розумінні с-ції люд. як взаємодії з навкл.серед.

В.Циба Створення комплексної багатоцільової програми життєдіяльності, у якій життєві етапи людини задаються шкалами статусів у кожній соц. інституції.

9. Проблема нульової фази соціалізації

• Розкриває роль внутрішньоутробного розвитку дитини у її майбутній соціалізації. Вона представлена у теорії базових пранатальних матриць Станіслава Грофа. Він виділив декілька стадій пологів – 4 базових пренатальних матриці. Перша—матриця невинності, матриця безтурботного щастя, нірвана. Вона формується з моменту зачаття і до початку пологових переймів. Це період безтурботності, спокою, радості. Людина яка застрягла в цій матриці, зазвичай дуже інфантильна, не дуже активна в соціумі. Друга—матриця жертви, страждання. Формується з моменту початку пологових перейм і до початку безпосереднього виходу маляти. Її символи—ббезвихідність і відчай. Досвід переживання цієї матриці позначається на тому як людина переживає раптове виникнення проблем. У людей, що зафіксувалися в матриці жертви завжди все погано. Не вміють радіти, їм складно побачити хороше. Третя матриця—боротьби, досягнення мети. Проходження по пологових шляхах стає для дитини першим досвідом свідомого подолання шляху. За Грофом, у цей період закладаються основи більшості поведінкових, психологічних і соціальних проблем. Ті хто зафіксований у матриці боротьби – агресори, революціонери, терористи, садисти, маніяки. У позитиві ця матриця дає інстинкт самозбереження, здатність захищати, бути успішним. Четверта – матриця відродження або імпринтінг—певне враження, досвід, що дитина одержує протягом перших двох годин після народження. Процес запам’ятовування відбувається дуже швидко. Його результат залежить від того, як відбувся перший контакт дитини з мамою.. Воз’єднання з мамою дитина сприймає, як нагороду за всі свої переживання. На думку С. Грофа, дуже важливо прожити всі 4 пренатальні матриці. Уже на настільки ранньому етапі розвитку вона вчитьсяприймати рішення й переборювати труднощі.