23. Напрямки шкільної соціалізації. Показники соціальної зрілості учня.

Напрямки соціалізації школярів (за Н. Лавриченко): -особистісний, -міжособистісний,- соціально-груповий,- політико-правовий, -економічний, -екологічний, -духовно-ціннісний.

Показники соціальної зрілості учня: 1..Рівень практичного мислення. 2.Цілеспрямованість.

3. Вміння, навички приймати самостійно рішення.

4. Рівень розвитку навичок соц.спілкування.

5. Оптимальність поведінки і регулювання дій.

6. Провіднв різновиди діяльності.

7. Досвід поведінки в конфліктних ситуаціях.

8. Рівень особистого самовизначення і самореалізації

9. Життєвий план.

10.Конкурентоспроможність.

11. Практичні, трудові якості.

12. Сумлінність.

13. Позитивне сприйняття всього нового.

14. Своєчасність виконання трудових завдань тощо.

А.Капська визначає критеріями соціалізованості людини:

1. Зміст сформованих установок, стереотипів, цінностей.

2. Адаптованість особистості.

3. Соціальна ідентичність.

4. Рівень незалежності, впевненості, самостійності.

25. Організації в соціалізації особистості.

Організація – це об’єднання людей, створене для вирішення певних завдань і реалізації певних функцій.

Виховні організації – спеціально створені державні та недержавні організації, основним завданням яких є соціальне виховання певних вікових груп населення. В процесі соціалізації виховні організації здійснюють як відносно соціально контрольовану частину соціалізації, так і впливають на своїх членів стихійно в процесі взаємодії між членами організації. В процесі стихійної соціалізації виховна організація впливає на тих, хто входить до неї в ході реальної практики взаємодії її членів. Соціалізація у виховних організаціях відбувається за допомогою інституційного, міжособистісного та стилізованого механізмів.

Державні і приватні організації впливають на соціалізацію громадян як прясо, так і опосередковано. Прямий вплив іде на членів конкретної організації. Це – соціально контрольована соціалізація.

Добровільні організації об’єднують своїх членів за їх ініціативою відповідно до яких-небудь індивідуальних інтересів, потреб і є важливим елементом громадянського суспільства. Залежно від того, хто створює ту або іншу організацію, в ній може здійснюватися певний вид виховання. У створених конфесіями – релігійне виховання, про соціальними суб’єктами – соціальне виховання, контркультурними організаціями – дисоціальне виховання тощо

27.Контркультурні організації як чинник десоціалізації

-обєднання людей що спільно реалізовують інтереси ,програми,цілі.

Вони володіють ознаками ,загальними для любих організацій.

Утворюється на основі певного принципу відособлення.Принцип-основа виникнення солідарності,відчуття «ми».

В організації є жорстоко фіксованим членством.на чолі харизматичний лідер що має авторитет.

Організації мають атрибутику.та мають закриту міжособистісну комунікацію.

Здійснюють десоціалізуючий вплив на сво\х членів.

Десоціалізація-негативна соц. Членів ,відділення від суспільства ,рух в низ.

Для цих організ.характерний високий ступінь інтеграції їх членів

У них відбувається адаптація членів до конткультурних цінностейі девіантне відособлення по відношенню до сусп..

Дисоціальне виховання- цілеспрямоване формування антисоц. Свідомості і поведінки у членів організацій. Це виховання здійснюють керівникі.

Завдання:залучення і підготовка кадрів ,дляфункціонуваннякримінальних і тоталітарних груп і організацій.

Способи дисоціального виховання:

-основний рід занять групи або організації

-авторитарний стиль керівництва ,що припускає одноосібне управліня лідером життєдіяльності групи.підпорядкування лідеру.

-характер основного роду занять,цінності і норми що упроваджуються в групі або організації ,формують специфічну для неї субкультуру.

Процес дисоціального виховання в загальном вигляді включає ряд етапів

1-винекнення образу організації

2-включення людини в життєдіяльнистьорганізації,пізнавання і освоєння нором і цінностей.

3-задоволення певних потреб людини в антисоц. Формах.

4-закріплення антисоц.дій до рівня неконтрольованих свідомістю автоматизмів,що свідчать про виникнення фіксованих антисоц.установок ,які показують поведінку членів грою.