34. Відміна іменників з колишніми основами на -*а, -*Ја. Склад відміни, особливості відмінювання

До цих основ належала велика група іменників жіночого роду і менша група іменників чоловічого роду, які у називному відмінку мають закінчення -*а, -*jа, рідше -*и (-ыnн, -нн, -чнн). Наприклад, вода, жєna, слава, зэмля, капля, владыка, балии (лікар), богыни, ловчии.

35. Відміна іменників з колишніми основами на -*o, -*jo. Склад відміни, особливості відмінювання

Цей тип відмінювання був одним з найпродуктивніших у старослов’янській мові і об’єднував велику групу іменників чоловічого роду, які закінчувалися на -ь, -ъ після приголосних та – и після поствокального j, а також іменники середнього роду на -о, -є. Наприклад, рабъ, градъ, конь, отьць, знои, ратаи, село, иго, море, поле.

Відмінкові закінчення іменників чоловічого і середнього роду відрізняються лише у формах Н. та Зн. відмінків, у решті відмінків значення роду випливає з семантики та узгодження з пояснювальними словами. Залежно від кінцевого основи розрізняють твердий та м’який варіанти відмінювання: твердий на -ъ, -о; м’який на -ь, -н, -е.

Твердий варіант відмінювання об’єднував іменники чоловічого роду, які у Н.відмінку однини мали закінчення -ъ, та іменники середнього, які мали закінчення -о.

Іменники чоловічого роду: аворъ, апостолъ, архангелъ, богъ, бракъ, варъ (жара), власъ, врагъ, вранъ, възбраnnикъ, вєчєръ, винnоградъ

Іменники середнього роду: благо, блато, брашьнo,лакомство, лhто, млhко, мhрило, мhсто, мыто, орало, прhзорство (гордість).

36. Відміна іменників з колишніми основами на -*u. Склад відміни, особливості відмінювання

Ця відміна об’єднувала невелику кількість іменників чоловічого роду, які у Н.в. однини закінчувалися на -ъ.

До цього типу відмінювання вченні відносять іменники сынъ, домъ, волъ, полъ (половина, сторона), врьхъ, мєдъ.

Відмінкові закінчення цих іменників у формах Н. та Зн. відмінків збігалися із закінченнями іменників ч.р. -*o основ, у решті відмінків вони відрізнялися.

37.Давні основи на* і(коротке)

Ця відміна об’єднує іменники чоловічого та жіночого родів, які у називному відмінку однини мають закінчення –ь, а в родовому ,давальному ,місцевому та кличному –и

Іменники чоловічого та жіночого родів мають однакові закінчення ,за винятком орудного відмінка однини та називного множини, у решті відмінків значення роду визначається із семантики слова та узгодження з пояснюючими словами .

Клична форма іменників цієї основи зустрічаються досить рідко, бо переважна більшість цих іменників – це назви предметів або абстрактні назви.

У давальному відмінку однини зустрічаються форми ,характерні для іменників -*о(коротке),*jo(коротке) основ : ГОСПОДОУ

В орудному відмінку однини чоловічого роду ,давальному і місцевому множини поряд з формами на –ьмь,ьмъ, ьхъ, зустрічаються форми на- ємъ ,ємь, єхъ: ОГNЄМЬ.

38.Давні основи на *u

Ця відміна була малопродуктивною в старослов’янській мові і об’єднувала невелику групу іменників жіночого роду ,що у називному відмінку мали закінчення –ы, яке у непрямих відмінках чергувалося з суфіксом –ъв. Це такі іменники ,як БРАДЫ(сокира),

БРЫ(брова),БОУКЫ, ЖРЬНЫ,КРЫ,ЛОКЫ(калюжа),ЛЮБЫ, NЄПЛОДЫ.

1.Особливістю відмінювання цих іменників була аналогія в однині з відмінковою парадигмою іменників консонантних основ ,а у множині та двоїні помітний вплив закінчень іменників-*а (довге) основ (типу ВОДА). Один іменник КРЫ у множині змінювався подібно до іменників -*і (коротке) основ (типу КОСТЬ), відрізняючись від них лише формою родового відмінка .

2.У Супральському рукописі зустрічається форма називного відмінку однини СМОКЪВИ, замість закономірної форми СМОКЫ.

3.У родовому однини разом з нормативним закінченням – є зустрічаються форми на –и: ЦРЪКЪВИ.,КРЪВИ,СМОКЪВИ.