- •2.Поняття про індоєвропейську та праслов'янську мови. Періодизація праслов'янської мови.
- •3. Виникнення і розвиток слов’янської писемності. Просвітницька діяльність Кирила і Мефодія.
- •4. Дві слов’янські азбуки, їх походження та особливості.
- •5 Звукове значення літер кирилиці
- •6. Числове значення літер кирилиці
- •7. Діакритичні знаки
- •8. Кириличні пам’ятки
- •9. Глаголичні пам’ятки
- •10. Питання про живомовну основу старослов’янської мови.
- •11.Голосні фонеми старослов’янської мови. Їх класифікація.
- •12. Походження голосних фонем старослов’янської мови.
- •14. Походження приголосних фонем старослов’янської мови.
- •17. Зредуковані фонеми /ь/, /ъ/ . Сильна і слабка позиція зредукованих.
- •18. Складотворчі приголосні старослов’янської мови.
- •19. Зміни праслов’янських дифтонгічних сполук із плавними *r, *l на початку слів.
- •20. Зміни праслов’янських дифтонгічних сполук із плавними *r, *l в середині слів.
- •21. Перше перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних.
- •22.Друге перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних.
- •23.Третє перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних. (Закон Де Кортуена)
- •24.Наслідки сполук з *j.
- •26.Походження носових голосних старослов’янської мови. Їх подальша доля у старослов’янській мові.
- •31.Доля праслов’янських приголосних в кінці слова.
- •32. Зредуковані напружені [ы] та [і].
- •33.Лексико-граматичні розряди слів у старослов’янській мові. Граматичні категорії старослов’янської мови.
- •34. Відміна іменників з колишніми основами на -*а, -*Ја. Склад відміни, особливості відмінювання
- •35. Відміна іменників з колишніми основами на -*o, -*jo. Склад відміни, особливості відмінювання
- •36. Відміна іменників з колишніми основами на -*u. Склад відміни, особливості відмінювання
- •37.Давні основи на* і(коротке)
- •38.Давні основи на *u
- •39. Відімна іменників з колишньою основою на приголосний. Склад відміни, особливості відмінювання.
- •40.Словотвір іменників у старослов’янській мові
- •42. Членні прикметники старослов*янської мови,їх відмінювання. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •43.Ступені порівняння прикметників у старослов. Мові
- •44. Числівник. Розряд числівників за значенням та будовою, особливості відмінювання.
- •45. Неродові займенники. Особливості їх відмінювання.
- •46.Родові займенники. Особливості їх відмінювання.
- •47.Теперішній час дієслова . Особливості дієвідмінювання.
- •48.Минулий час дієслова . Аорист. Особливості дієвідмінювання.
- •49.Минулий час дієслова. Імперфект. Особливості дієвідмінювання.
- •50. Минулий час дієслова. Перфект. Плюсквамперфект, Особливості відмінювання.
- •51. Майбутній час дієслова. Особливості дієвідмінювання.
- •52. Умовний і наказовий способи дієслова. Особливості дієвідмінювання.
- •53. Активні дієприкметники.
- •54. Пасивні дієприкметники
- •56. Особливості синтаксису старослов`янської мови. Давальний самостійний.
- •58.Службові слова старослов`янської мови.
- •59. Головні і другорядні члени речення.
- •60. Фонетичні ознаки старослов'янізмів. Їх стилістичне використання в сучасній українській мові.
5 Звукове значення літер кирилиці
6. Числове значення літер кирилиці
Літери кирилиці використовуються для запису чисел за грецькою системою. Деякі літери, що відсутні в грецькому алфавіті (наприклад, Б, Ж), не мають числового значення. Це відрізняє кирилицю від глаголиці, де числові значення не відповідали грецьким і ці літери не пропускалися.
7. Діакритичні знаки
Кирилична і глаголична азбуки використовували систему діакритичних ( розрізнювальних) знаків, запозичені з грецької мови. Найпоширеніші камора, паєрик, титло.
Камора, мала вигляд апострофа, скісної риски (‘) чи маленького півкола (ᴖ) і вживалася для позначення м’яких приголосних л, р, н. напр. вол'я, кон’ь, морᴖє. Зрідка знак може вживатися над губними приголосними [б, п, в, м] Напр. пристав'єниє.
У словах, запозичених з інших мов, цей знак вживається над літерами г, к, х у позиції перед є, и для позначення пом’якшеної вимови цих голосних. Напр. к’єсарь, агг’єлъ, рах’илъ.
Паєрик, або єртиця, вживається для позначення пропущеної літери ъ або ь і мав вигляд ̾,ˢ , ), '.
Напр.. к ˢ то, д ˢ ва.
Найчастіше вживався знак титло ͠ , який мав кілька варіантів написання і позначав скорочене написання слів або числове значення літер. Напр.. чл͠вкъ (чоловік), іс͠ъ (Ісус), а͠і – 11, ͠м – 40. Скорочували широковживані слова – найчастіше релігійні терміни, які легко могли зрозуміти читачі. Проте цьому скороченню не підлягали початок і кінець слова, нерідко над пропущенням дописувалася одна з пропущених літер.
Дуже рідко, переважно за грецькою традицією над голосними ставляться духи або придухи , які мали суто графічне значення.
8. Кириличні пам’ятки
Напис царя Самуїла . напис зроблено на могильній плиті членів сім’ї у 993 р. він містить 11 рядків тексту. Знайдено у с.Герман у Південно-Західній Македонії у минулому ст..
Супрасльський рукопис. Пам’ятка 11ст. болгарського пох., за складом березнева мінея (книга церковних читань на всі дні березня- життія, легенди) складають 280 арк. Було знайдено у 1823 р. у Супрасльському монастирі профес. М. Бобровським. Повне видання здійснив С. Сєвер’янов у 1904 р. у Петербурзі.
Савина книга. Збірник євангельських читань читань, який має 2 приписки із згадкою про попа Саву, іменем якого названо пам’ятку. Написана в 11 ст. у Сх. Болгарії. Відкрив її І. Срезневський у Московській Типографській бібліотеці, видав у 1868 р.
Хіландарські листки. Уривок повчання Кирила Ієрусалимського на двох аркушах, знайдена В. Григоровичем у 1844 р. у Хіландарському монастирі на Афоні. Перше видання 1848 р. В. Григоровичем.
Македонський кириличний листок. Пам’ятка 11ст. знайдена у Македонії О. Гільфердінгом, а опублікував у праці «древние глаголические пам’ятники» у 1866 р. І. Серезневський.
Листки Ундольського . Уривки євангельського тексту на двох аркушах. Назву отримали за прізвищем їх власника. Пам’ятка 11 чи 12 ст. болгарського пох.
Єнінський апостол. Збірник апостольських читань, знайдений у 1960р. у с.Єніна ( Болгарія), пам. Є найстарішим із слов. списків «Апостола», її склад. 39 аркушів і датовано другою половиною 11 ст. Видана у Софії 1965р. К. Мирчевим і Х. Кодовим.
Слуцькі листки. Рукописний уривок на 5 аркушах, знайдений у 1867 р. в м.Слуцьку біля Мінська і привезений до Петербурга. Виданий у 1868 р. І. Серезневським. Оригінал загублено.
Остромирове євангеліє. Найдавніша східнослов’янська датована пам’ятка, нап. в 1056-1057рр. руським дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира. Склад. З 294 аркушів. Вперше опублікована О. Востоковим у 1843р.