47.Теперішній час дієслова . Особливості дієвідмінювання.

Теперішній час є абсолютним, позначає дію у співвідношенні з моментом мовлення. Виокремлюють 2 основи :

- основу інфінітива (відкидання суф. ТН)

- основа теперішнього часу

ХОДН (ТН) ВНДѢ (ТН)

Основа теперішнього часу добре виявлялась у формі 3 особи множини :

ХОД- ѦТЬ ВНД- ѦТЬ

У більшості дієслів особові закінчення теп. часу приєднувалися до основи теп. Часу за допомогою тематичних голосних

[е] – дієслово належить до 1-ї дієвідміни

[і] – до 2-ої дієвідміни

Такі слова прийнято називати тематичними.

БЫТН

Однина множина двоїна

1ос. ѤСМ Ь Ѥ СМ Ъ ѤСВѢ

2ос. ѤСН ѤСТЄ ѤСТА

3ос. Ѥ СТ Ь ѤѪТѢ ѤСТЄ

48.Минулий час дієслова . Аорист. Особливості дієвідмінювання.

Аорист вживався для позначення одиничних нерозчленованих дій, що відбувалися в минулому і не співвідносилися з теперішнім. Форми аориста утворювалися переважно від основ доконаного виду, тому й перекладати треба дієсловом доконаного виду.

Відомі такі види аористу :

- простий аорист (асигматичний, безсуфіксний)

- сигматичний аорист (суфіксальний)

Простий аорист відомий тільки від основ інфінітива на приголосний або від основ інфінітива із суфіксальним - NѪ (при його відкиданні). ДВНГ NѪТН.

Простий аорист міг бути утвореним від основ :

- NЄС (NЄСТН)

- ВЄД (ВЄСТН < vedti)

- ПАД ( ПАСТН< padti)

- РЄК ( РЕШТН<rekti)

- МОГ ( МОѰТН<mogti)

- ДВНГ (ДВНГ NѪ ТН)

Аорист сигматичний (суфіксальний) утворювався додаванням до інфінітивної основи суфікса (С) , який вир. С,Х,Ш. Якщо очнова закінчувалась на голосний, то суфікс приєднувався безпосередньо до основи. ( БНТН, КОУПНТН)

Від основи на приголосний розрізняють 2 види аориста (архаїчний- старого типу і новий). Сигматичний архаїчний аорист утворився шляхом приєднання суфікса С безпосередньо до основи інфінітива.

49.Минулий час дієслова. Імперфект. Особливості дієвідмінювання.

Дія, яка творилася у минулому і яка іноді повторювалася. Незавершена дія. Утворився від основи недоконаного виду і перекладався як дієслово недоконаного виду. Наприклад форма ДАДѢАШЄ утворена від дієслова доконаного виду ДАТН. Імперфект утвор. від основ інфінітива за допомогою суфіксів -АХ, - ѢАХ та особового закінчення.

Дієслово БЫТН в значенні імперфекта мало два ряди форм: 1-ша форма була за значенням і за будовою імперфектом, а 2-га форма була була за значенням імперфектом, а за будовою – сигматичним аористом.

50. Минулий час дієслова. Перфект. Плюсквамперфект, Особливості відмінювання.

У старослов'янській мові функціонувало 4 форми минулого часу, які були успадковані з праслов'янської мови. За значенням вони поділяються на абсолютні (аорист) та відносні (імперфект, перфект, плюсквамперфект): за будовою — непрості (аорист, імперфект) та складені (перфект, плюсквамперфект).

Перфект — складена форма минулого часу,яка означала наявний стан, що виник в результаті минулої дії.

Перфект, власне, не є минулим часом в ньому поєднуються значення

минулого і теперішнього часу. Значення перфекта пов*язане з його структурою.

Утворювався поєднанням особової форми БЫТИ та активного

дієприкметника мин. часу на –лъ-, -ло-, -ла-.

Засвідчений в пам*ятках нечасто, вжив. переважно для передачі діалогів.

Плюсквамперфект-аналітична форма, що виражала минулу дію,

яка відбувалася раніш іншої минулої дії.

Утворювався як і перфект, дієприкметника мин.часу на –лъ-, -ло-, -ла-

і допоміжного слова БЫТН, але допоміжне слово стояло у формі імперфекта.