56. Особливості синтаксису старослов`янської мови. Давальний самостійний.

До складу зворота давального самостійного входили:

1)Іменник або займенник Д.в.;

2)узгоджений з ним дієприкметник.

Щоб перекласти зворот давального самостійного, потрібно виконати такі трансформації:

1)трансформувати іменник або займенник у Д.в. у підмет;

2)трансформувати дієприкметник у дієслово-присудок;

3)оформити це речення як речення підрядне Д.в. обставини часу(рідше умови)

Подвійні відмінки: називний, знахідний (ва ловьца) , родовий (вась раб (тв. Ь), давальний.

57.Внесок лінгвістів у дослідження старослов`янської мови. Основоположником наукового вивчення старослов'янської мови ввж ають патріарха слов'янської філології, чеського вченого Йозефа Добровського (1753—1829). Його перу належать такі праці: "Глаголиця" , "Кирило і Мефодій — слов'янські апостоли". Праці присвячені глаголиці, алфавіту, який, на думку автора, є пізнішою переробкою кирилиці, що її здійснили далматинські священики. Інша грандіозна постать в історії славістики — один з основоположників європейського порівняльно-історичного мовознавства Олександр Востоков (1781—1864). Його праці "Рассуждение о славянском языке, служащее введением к грамматике сего языка", Перше видання Остромирова євангелія (1843) стали етапними в історії слов'янського мовознавства. У результаті порівняльного аналізу слов'янських мов О. Востоков зумів зробити науковий опис фонетичної системи найдавнішого етапу старослов'янської мови, в тому числі визначити природу носових голосних Найбільший внесок у розвиток слов'янського мовознавства, зокрема дослідження старослов'янської мови, зробив Ігнатій (Ватрослав) - Ягич, хорват за національністю, професор Новоросійського (Одеса), Берлінського, Петербурзького та Віденського університетів. Він увійшов в історію як талановитий організатор і пропагандист наукових досліджень, залишивши нам величезну наукову спадщину, яка нараховує більше 700 робіт. Несправедливо забутим тривалий час був український учений із світовим ім'ям, громадський, політичний і релігійний діяч Іван Огієнко (митрополит Іларіон) (1882—1972) — професор Київського університету, міністр освіти і віросповідань в уряді УНР, професор Варшавського університету. Широке коло його наукових інтересів охоплювало історію церковнослов'янської мови, слов'янську палеографію, історію розвитку друкарства, українську культуру та ін. Значною подією у слов'янознавстві стала публікація праці французького вченого Антуана Мейє "Спільнослов'янська мова".

58.Службові слова старослов`янської мови.

Прийменники старослов'янської мови — широко вживаний клас слів, ш,о послідовно представлений у всіх пам'ятках. За походженням прийменники поділяються на дві групи: перша — це запозичення з індоєвропейської мови, які зазнали певної трансформації на слов'янському мовному ґрунті (лервісні); друга — праслов'янські новотвори найчастіше прислівникового походження (похідні, або нові).

За походженням та морфологічною будовою сполучники

старослов'янської мови поділяються на прості, складні, складені і похідні. П р о с т і сполучники за походженням є найдавнішими і складають групу морфологічно нечленованих одиниць, які втратили зв'язок з тими словами, від яких походять. . С к л а д н і сполучники утворювалися за допомогою зрощення простих сполучників, сполучників з частками або деяких часток, які виконували функцію сполучників.

Частка — це службова частина мови, яка надає слову або реченню додаткового відтінку чи служить засобом творення форм слів та похідних слів. За роллю у слові та реченні частки поділяються на фразові (заперечні та модальні), словотворчі та формотворчі.

Фразові частки: єн, nє, нн, да, жє, бо, оубо, сє.