- •2.Поняття про індоєвропейську та праслов'янську мови. Періодизація праслов'янської мови.
- •3. Виникнення і розвиток слов’янської писемності. Просвітницька діяльність Кирила і Мефодія.
- •4. Дві слов’янські азбуки, їх походження та особливості.
- •5 Звукове значення літер кирилиці
- •6. Числове значення літер кирилиці
- •7. Діакритичні знаки
- •8. Кириличні пам’ятки
- •9. Глаголичні пам’ятки
- •10. Питання про живомовну основу старослов’янської мови.
- •11.Голосні фонеми старослов’янської мови. Їх класифікація.
- •12. Походження голосних фонем старослов’янської мови.
- •14. Походження приголосних фонем старослов’янської мови.
- •17. Зредуковані фонеми /ь/, /ъ/ . Сильна і слабка позиція зредукованих.
- •18. Складотворчі приголосні старослов’янської мови.
- •19. Зміни праслов’янських дифтонгічних сполук із плавними *r, *l на початку слів.
- •20. Зміни праслов’янських дифтонгічних сполук із плавними *r, *l в середині слів.
- •21. Перше перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних.
- •22.Друге перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних.
- •23.Третє перехідне пом’якшення задньоязикових приголосних. (Закон Де Кортуена)
- •24.Наслідки сполук з *j.
- •26.Походження носових голосних старослов’янської мови. Їх подальша доля у старослов’янській мові.
- •31.Доля праслов’янських приголосних в кінці слова.
- •32. Зредуковані напружені [ы] та [і].
- •33.Лексико-граматичні розряди слів у старослов’янській мові. Граматичні категорії старослов’янської мови.
- •34. Відміна іменників з колишніми основами на -*а, -*Ја. Склад відміни, особливості відмінювання
- •35. Відміна іменників з колишніми основами на -*o, -*jo. Склад відміни, особливості відмінювання
- •36. Відміна іменників з колишніми основами на -*u. Склад відміни, особливості відмінювання
- •37.Давні основи на* і(коротке)
- •38.Давні основи на *u
- •39. Відімна іменників з колишньою основою на приголосний. Склад відміни, особливості відмінювання.
- •40.Словотвір іменників у старослов’янській мові
- •42. Членні прикметники старослов*янської мови,їх відмінювання. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.
- •43.Ступені порівняння прикметників у старослов. Мові
- •44. Числівник. Розряд числівників за значенням та будовою, особливості відмінювання.
- •45. Неродові займенники. Особливості їх відмінювання.
- •46.Родові займенники. Особливості їх відмінювання.
- •47.Теперішній час дієслова . Особливості дієвідмінювання.
- •48.Минулий час дієслова . Аорист. Особливості дієвідмінювання.
- •49.Минулий час дієслова. Імперфект. Особливості дієвідмінювання.
- •50. Минулий час дієслова. Перфект. Плюсквамперфект, Особливості відмінювання.
- •51. Майбутній час дієслова. Особливості дієвідмінювання.
- •52. Умовний і наказовий способи дієслова. Особливості дієвідмінювання.
- •53. Активні дієприкметники.
- •54. Пасивні дієприкметники
- •56. Особливості синтаксису старослов`янської мови. Давальний самостійний.
- •58.Службові слова старослов`янської мови.
- •59. Головні і другорядні члени речення.
- •60. Фонетичні ознаки старослов'янізмів. Їх стилістичне використання в сучасній українській мові.
26.Походження носових голосних старослов’янської мови. Їх подальша доля у старослов’янській мові.
Фонетичне значення юсів відкрив О. Востоков, досліджуючи Остромирове євангеліє.
27.Чергування голосних фонем старослов’янської мови.
28.Звукові зміни у старослов. м. Х – ХІ ст., пов’язані з занепадом
зредукованих.
29. Звукові зміни у старослов’янській мові Х-ХІ ст.,не пов’язані з занепадом зредукованих
вмвмвясявс
30. Голосні на початку слова. Протетичні знаки.
Виникнення протетичних приголосних належить до найдавніших рис слов'янських мов. Уже в праслов'янській мові, як стверджують О.О.Шахматов та ряд інших авторів, усі початкові голосні почали вимовлятися з придиховим приступом, який потім у певних умовах розвинувся в протетичні приголосні.
Зміни на межі слів. Втрата кінцевих приголосних в кінці слова призвела до того, що всі слова стали закінчуватися на голосний. Якщо на межі слів збігалися два голосні звки, то утв. гіатус. Через це перед деякими початковими голосними почали розвиватися протетичні – приставні приголосні.
1) Перед почат. * ъ, * у (ы) розвивався протетичний *v.
въпль, въпити, пор. възъпити (корень ъп)
выдра < udra, лит. udra .
2) Перед початковими ь, он, е(довге) розвинувся протетичний * j.
имОН<jьmON, пор. възьмОН.
Вживався частіше ніж *v, міг уживатися між *a *u. оутро – ютро, агнець – ягниць.
31.Доля праслов’янських приголосних в кінці слова.
Якщо слово закінчувалось на приголосний, то він,зазвичай,втрачався.
В кінці здебільшого стояли *d,*t,*r,*s. Н-д, *mater > cт.слов MATH
Якщо закінчувалось на *os , то як правило утворювався зредукований *ъ .
Привертає увагу доля прийменників-префіксів *vъn, *sъn, *kъn.
Якщо вони поєднувались зі словами,що починались на голосний чи j , то кінцевий *n зберігався.
*vъn iti > ВЪNНТН
*sъn jьmь> СЪ NНМЬ
*kъn jemu > КЪ NЄМОУ
За аналогією до цих сполук початковий *n у відмінкових формах займенників з’явився і після тих прийменників,які ніколи не закінчувались на *n. Н-д, ЗА NНМЬ, ОТЪ NЄГО.
Якщо ж *vъn, *sъn, *kъn поєднувалися зі словами,що починалися на приголосний(крім j),то кінцевий *n втрачався. Н-д, ВЪ ГРАДЪ, СЪ ДРОУГОМЬ.
Втрачався кінцевий *n і тоді, коли *vъn, *sъn, *kъn виступали в ролі прийменників перед іменниками, що починалися на голосний.Н-д,ВЪ НСТНѪ
Отже, якщо при вживанні прийменників із займенниками Н, Ю,ІЄ відбувалося узагальнення форм на *n,то при вживанні прийменників з іменниками відбувалося узагальнення форм без *n.
Втрата кінцевих приголосних в кінці слова призвела до того, що всі слова стали закінчуватись на голосний.