39. Відімна іменників з колишньою основою на приголосний. Склад відміни, особливості відмінювання.

Давні консонантні основи на - 'еn, - 'еs, -'et, -'еr.

Цей тип відмінювання об'єднував іменники усіх трьох родів, основа яких закінчувалася на приголосний.

40.Словотвір іменників у старослов’янській мові

За походженням старослов’янська лексика поділяється на три приблизно однакові за обсягом групи.

1. Праслов’янська лексика, спільна для всіх слов’ян, тому представлена в усіх сучасних слов’янських мовах (море, село, небо, земл", хлhбъ, медъ, р|ба, смhхъ, народъ та ін.)

2. Запозичені грецизми – оригінальні грецькі лексеми, які не зазнали перекладу на слов’янському ґрунті. Багато власних назв та похідних від них, слів, заміна яких була неможливою (ангелъ, апостолъ, парqсъ, jалъмъ, монаст|рь, Алеkандръ, Елена, Софи", Fеодоръ………)

3. Слова, створені Костянтином та його учнями на слов’янський манер для передачі понять, яких не знали слов’яни. Такі грецькі слова були найчастіше передані характерними засобами слов’янської мови. Продуктивним способом творення аналогів грецизмам було калькування – повний або по морфемний переклад слова з однієї мови на іншу. Частини складних слів поєднувалися за допомогою єднальних голосних о, е, наприклад, чрьн-о-ризьць, льж-е-пророкъ. Серед складних слів зустрічається значна частина іменників-власних назв: Володимhръ, Воротиславъ, Мьстиславъ, Ростиславъ та ін.Найпродуктивнішими способами словотворення були суфіксальний і префіксальний, у яких афікси приєднувались до слов’янських кореневих морфем.

42. Членні прикметники старослов*янської мови,їх відмінювання. Поняття про прикметник. Творення повних прикметників у старослов’янській мові, їх відмінювання і функціонування.

Прикметник творився на грунті іменної категорії.

Прикметники праслов’янської мови разом із іменниками складали клас імен, майже не маючи формальних показників розрізнення. Проте, виділившись в окремий морфологічний клас слів, прикметник не відірвався остаточно від іменника, з яким він історично був близьким: граматичні категорії роду, числа, відмінка прикметника не самостійні – вони залежать від категорій іменника, з яким він поєднується у реченні. У старослов’янській мові виділялися ті самі розряди прикметників, що й у сучасній українській мові: якісні, відносні та присвійні. Прикм. за будовою могли виступати у двох формах: короткій та повній. Короткі форми просто називали ознаку предмета взагалі, повні прикметники конкретизували предмет, виділяли його з ряду подібних. Повні прикм. утворювалися від коротких шляхом додавання вказівних займ.н(чол..рід), "(жін.), ~(сер.рід) У реченні вони могли виконувати лише функцію означення.

43.Ступені порівняння прикметників у старослов. Мові

44. Числівник. Розряд числівників за значенням та будовою, особливості відмінювання.