4. Економічні цикли, їх види та причини.

Економічний цикл – часовий лаг між однаковими станами економічної кон’юнктури.

Рис.9.1. Довгострокове зростання економіки та кон*юктурне коливання. У – реальний обсяг національного виробництва; t – час.

На рис.9.1 СD - тренд – довгострокова тенденція розвитку економіки. Циклічні коливання відбуваються навколо такого тренду.

Теорія розвитку вивчає довгострокову тенденцію розвитку економіки (тренд), а теорія циклу – коливання навколо цього тренду.

За тривалістю відрізняють три види циклів, а саме:

1. Малі (тривалістю 3-4 роки) матеріальна основа цих циклів - це процеси у фінансовому секторі.

2. Середні (тривалістю 7-11 років) їх основа полягає у фізичному оновленні основних виробничих фондів.

3. Великі (довгі хвилі Кондратьєва) тривалістю 40-60 років. Їх основа - структурне оновлення технологічного способу виробництва .

Рис. 9.2. Фази сереньострокового економічного циклу.

Середньостроковий цикл має такі фази:

1.Фаза кризи. Виробництво швидко скорочується (АВ)

2.Фаза депресії. Виробництво не скорочується, але і не зростає (ВС).

3.Фаза пожвавлення Починається повільне зростання економіки (CD).

4.Фаза піднесення. Фаза стрімкого зростання (DE).

Економіка остаточно долає кризові явища, коли вона перевищила найбільший обсяг в передкризовий період.

Динаміка багатьох макроекономічних величин залежить від фази економічного циклу. Проциклічні економічні параметри – зростають на фазі піднесення і спадають на фазі кризи( випуск, завантаженість виробничих потужностей, грошова маса, швидкість грошового обігу, короткострокові ставки відсотку, рівень цін ,прибутки). Протилежну динаміку мають контрциклічні парамерти – рівень безробіття, запаси готової продукції.

Сучасні економічні цикли мають певні особливості:

• фази пожвавлення та піднесення стають більш тривалими та інтенсивними;

• періодичність криз скорочується, коливання стають менш регулярними

• межі між фазами циклу розмиваються;

• окремі фази такі як депресія, можуть випадати;

• безробіття існує на всіх фазах циклу;

• кризи поєднуються із інфляцією

• частішими стають нециклічні коливання.

В залежності від ступеня синхронізації з циклічними коливаннями відрізняють такі величини, що називаються індикаторами економічної активності:

2. Випереджаючі – середня тривалість робочого тижня, середнє число понаднормових годин, кількість нових підприємств, кількість нлвих будівельних контрактів, зміна запасів, індекси фондового ринку, прибутки, грошова маса.

3. Запізнюючі – чисельність безробітних понад 15 тижнів, витрати на нові підприємства та обладнання, питомі витрати на заробітну плату, середній рівень ставки відсотку комерційних банків.

4. Співпадаючі – валовий національний продукт, рівень безробіття, продукція промисловості, особисті витрати, ціни виробників, ставка Національного банку, заявки на рекламу.

5. Модель «мультиплікатора-акселератора» Самуельсона-Хікса.