2. Суспільний добробут

Суспільнийй добробут — повнота забезпеченостi крани життєво необхiдними засобами: матерiальними, соцiальними, культурними, духовними та екологiчними благами. З огляду на таке визначення суспiлъний добробут, звiсно, визначасться обсягом виробленого ВВП, але не в цiлому, а на душу населення. Це узагальнюючий показник рiвня добробуту країни. Але як ринковий показник вiн залишас поза увагою багато iнших дуже важливих аспектiв добробуту, спотворюючи його реальний стан. Розглянемо їх детальніше.

По-перше, показник ВВП,а тому i всi похiднi вiд нього показники, не враховують стан природного довкiлля. Ця проблема дуже багатогранна. З одного боку, система показникiв економiчного розвитку враховує позитивний результат — виробництво благ, але не враховує збитки, завданi супутнiм виробництвом антиблаг. Адже вiдомо, що суспiльство в цiлому за рiк добуває 25 – 30 тонн корисних копалин на одного жителя. Але технологiчнi можливостi належно переробки їх дуже обмеженi. Тiльки –7 % пiднятих з надр копалин використовуються як сировина. Все iнше забруднює атмосферу, йде у вiдвали, терикони, стiчнi води, завдаючи шкоди довкiллю. Катастрофiчно зменшусться площа лiсiв, кiлькiсть прiсної води, вимирають бiологiчнi види, забруднюються води океану, виснажуються грунти, порушусться озоновий шар, погiршується стан здоров’я людей. Цi негативнi зовнiшнi ефекти мають бути вилученi iз показника добробуту ВВП на душу населення.

По-друге, показник ВВП iгнорує такий важливий компонент добробуту, як вiльний час. Адже люди можуть мати досить високi доходи, але їм нiколи їх витрачати. Вони живуть, щоб заробляти. Їм не вистачає часу на спiлкування з природою, дiтьми, нiколи зважено осмислити сенс свого буття і виважено оцiкити свої дiї та їх наслiдки. Про здоров’я вони загадують тодi, коли вже не можна запобiгти захворюванню i т. iн.

По-третє, це послуги сектору домогосподарств, якi надаються на платних умовах iншим домогосподарствам, дiяльнiсть яких не зареєстрована (послуги будiвельникiв будiвництва гаражiв, дач, ремонту квартир, послуги з пошиття одягу, репетиторства, надання медичної допомоти тощо). Дрiбне виробництво, послуги i торгiвля можуть бути представленi і власне пiдприємницьким сектором економiки.

Законспiрований сектор легальних видiв дiяльностi, на вiдмiну вiд сектору домогосподарств, пов’язаний з придбанням ресурсiв і продажем товарiв і послуг, а тому обов’язково має бути врахований у вартiснiй оцiнцi ВВП.

Практика зумовила появу методiв опосередкованого визначення та облiку цього сектору. Наприклад, досвiдно установлено, що сприятливими галузями для тiньового сектору є будiвництво, виробництво горiлчаних виробiв, торгiвля тощо. Опосередкованим проявом тіньової економiки є вiдмiнностi у середньорiчних заявлених доходах та середньорiчному рiвнi споживання у регiонах.

Вказує на “тiнь” i значна частка готiвкового обороту в загальнiй масi економiчних опiерацiй.

Є ще один дуже важливий показник, який суттєво впливає на рiвень добробуту, але не знаходить вiдображення у вартiснiй оцiнцi ВНП. Це показник якостi товарiв та послуг. Важливим показником добробуту е ступiнь економiчно свободи та задоволенiсть свосю дiяльнiстю. “Втеча iнтелекту” за кордон — свiдчення низького рiвня цього показника.

З метою здійснення точнішого виміру рівня добробуту американські вчені Вільям Нордхауз і Джеймс Тобін зопропонували показник чистого економічного добробуту (ЧЕД).

ЧЕД = ВВП – (Негативні еоклогічні ефекти у грошовому вираженні) + (Позаринкова діяльність підприємств у грошовому вираженні) + (Результати тіньової діяльності підприємств, що виробляють блага) – (Резальтати тіньової діяльності підприємств, що виробляють антиблага) + (Грошове вираження збільшення вільного часу та якості відпочинку) – (Негативні наслідки свавілля монополій та урбанізації).

Пiдсумовуючи сказане, слiд зазначити, що країни з однаковим рiвнем ВВП на душу населення можуть мати рiзний рiвень суспiльного добробуту, оскiльки вiн характеризується, окрiм названого вище показника, ще багатьма не менш важливими: тривалiсть життя, рiвень освiти, рiвень законослухняностi, збалансованiсть харчування тощо. Цi показники значною мiрою залежать не тiльки вiд обсягу ВВП, а i вiд ступеня диференцiацiї доходiв у суспiльствi, соцiальної полiтики держав i т. iн. У зв’язку з цим з’являються новi макроекономiчнi показники, призначенi для вiдображення нових цiннiсних характеристик економiчного буття.