3.4.7. Навчання та індоктринація.

Щоб зайняти робоче місце, робітники мають задовольнити певні вимоги. Організація має визначити, які знання та вміння повинен мати робітник та які норми поведінки він має розділяти. Знання та вміння забезпечує навчання. Організаційні норми допомагає засвоїти індоктринація. В результаті індоктринації робітники стають лояльними по відношенню до організації, засвоюють її ідеологію і в своїх рішеннях і діях захищають її інтереси.

3.4 8. Об’єднання в структурні одиниці (департаменталізація)

Департаменталізація – організаційне об’єднання виконавців схожих робіт. Вона може бути вузькою або широкою і відбуватися шляхом групування ресурсів або робіт навколо результату діяльності.

За функціями

За продуктом 2

За технологіями

За чисельністю

За часом 1

За територією

Матрична

Інноваційна 4

Безструктурна

За продуктом

За споживачем 3

За ринком

Рис. –Типи департаменталізації

3.4.8.1. Цілі об’єднання:

- формування системи загального управління;

- користування загальними ресурсами;

- створення загальних мір оцінки результатів діяльності;

- сприяння взаємній адаптації.

Недоліки групування: проблеми в досягненні координації між групами.

3.4.8.2. Підстави для групування.

Підстави для групування можна розділити на дві групи: групування на підставі ринку (продукт, споживач, місце) та функціональне групування (знання, вміння, робочий процес, функція).

3.4.8.3. Критерії для групування.

Групування оперативних задач має віддзеркалювати „природні” взаємозалежності між „потоками роботи”.

В моделі Д.Томпсона існують три типи взаємодій і взаємозалежностей між структурними одиницями, які визначають технологію виробництва:

1.Розділена непряма взаємозалежність. Одиниці можуть впливати одна на одну, споживаючи загальні ресурси, матеріали, приймаючи участь у внутрішніх поставках і т.і. Ситуація, в якій кожна робоча одиниця вносить свій дискретний вклад в роботу організації і, в свою чергу, підтримується організацією в цілому, називається розділеною взаємозалежністю.

2.Послідовна (одностороння) взаємозалежність. В цьому випадку продукція одного підрозділу є вхідним продуктом для іншого. Друга структура напряму залежить від поставок першої.

3.Зворотна (двостороння) взаємозалежність. В цьому випадку продукція однієї структурної одиниці є вхідною для другої і навпаки (літак перед вилітом має пройти технічне обслуговування і після виконання рейсу знову повернутися для нового огляду).

4.Групова взаємозалежність – роботи виконуються на стаціонарному об’єкті (будова приміщення) послідовно або паралельно залежно від ситуації.

Організації мають згрупувати задачі так, щоб мінімізувати витрати на координацію та комунікації. В першу чергу створюються базові одиниці для координації зворотних взаємозалежностей (як самих складних), потім – послідовних і в останню чергу – розділених взаємозалежностей.

Ще один критерій групування зв’язаний з розміром підрозділу. Групи необхідно формувати так, щоб їх розміри були достатньо великими, для того щоб вони могли функціонувати ефективно (проблема концентрації або розосередження служб).

Крім того, проектування любої структурної одиниці має бути компромісом між „об’єктивними” факторами, що визначаються робочим процесом, та „суб’єктивними”, такими як соціальні потреби та особистості робітників.