Страховик зобов’язаний:

• ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

• впродовж двох робочих днів з моменту, коли йому стало відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення документів, необхідних для виплати страхової суми (страхового відшкодування);

• при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування в передбачений договором термін;

• відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання збиткам, або зменшенню їх, якщо це передбачено умовами договору;

• тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Страхувальник зобов’язаний:

• вчасно вносити страхові платежі;

• надавати страховику достовірну інформацію про ступінь ризику, обставини, які можуть впливати на його зміну, та про будь-які зміни стану страхового ризику;

• повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об’єкта страхування;

• вживати заходів щодо зменшення збитків, спричинених страховим випадком;

• повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші обов’язки страхувальника.

Об’єкт страхування є вирішальним фактором, від якого залежать характер договору страхування і його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідальності), страхова премія, франшиза, термін дії договору, винятки, обмеження та ін.

Страхова діяльність, як і будь-який різновид економічної діяльності, пов’язана з витрата­ми. Визначення витрат, необхідних для страхуван­ня даного об’єкта, називається актуарними розра­хунками. Іншими словами, актуарні розрахунки – система ма­тематичних і статистичних методів розрахунку страхових тарифів. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень інвестиційного доходу страховика. Актуарні розрахунки дають змогу визначити частку кожного страхувальника у створенні страхового фонду. Поняття “актуарні розрахунки” походить від сло­ва актуарій, що в перекладі з грецької мови означає “скорописець”, “обліковець”. Сучасне значення по­няття “актуарій” — фахівець зі страхової справи, який займається розробкою наукових методів обра­хунку тарифних ставок, резервів, премій, розміру страхового ризику і т. ін. За допомогою актуарних розрахунків визначаєть­ся частка участі кожного страхувальника в створенні страхового фонду, тобто розмір тарифних ставок. Форма, за якою ведеться обрахунок витрат на веден­ня певного об'єкта страхування, називається актуарною калькуляцією. За її допомогою можна визна­чити собівартість послуги страховика, страхові платежі, розмір страхового ризику, суму та частку ви­трат на ведення справи з обслуговування договору страхування.

Актуарні розрахунки у страховій справі ґрунту­ються на таких засадах:

— страхові події мають імовірний характер, що мусить впливати на величину страхових платежів;

— загальна закономірність тут проявляється че­рез сукупність відокремлених страхових випадків, що зумовлює необхідність розрахунку собівартості страхової послуги стосовно всієї страхової сукуп­ності;

— нерівномірність та імовірний характер подій, що підлягають страхуванню, зумовлюють необхід­ність формування спеціальних резервів, які перебу­вають в розпорядженні страховика, а також визна­чення їх оптимального розміру;

— необхідність прогнозування сторнування (змен­шення страхового портфеля) договорів та експерт­ного оцінювання їхньої величини;

— необхідність дослідження норми позичкового процента впродовж певного проміжку часу та вияв­лення тенденцій його руху;

— наявність повного або часткового збитку, пов'я­заного зі страховим випадком, зумовлює необхідність вимірювання його величини та здійснення його розпо­ділу в просторі та в часі за допомогою спеціальних таблиць;

— необхідність дотримання еквівалентності між страховими внесками страхувальника та страховим забезпеченням з боку страховика;

— потреба у виділенні групи ризику в межах да­ної страхової сукупності.

Завдання актуарних розрахунків:

— дослідження та групування ризиків у межах страхової сукупності;

— визначення математичної імовірності настан­ня страхового випадку, обчислення частоти і міри складності наслідків спричинених збитків як за гру­пами ризику, так і за всією страховою сукупністю;

— математичне обґрунтування необхідних витрат на ведення страхової справи та прогнозування тен­денцій їх розвитку;

— математичне обґрунтування необхідних резерв­них фондів страховика, а також джерел та способів їх формування;

— дослідження норми дохідності капіталу при інвестуванні страховиком зібраних страхових внес­ків, а також тенденцій її зміни протягом певного часового інтервалу;

— визначення залежності між величинами про­центної ставки та брутто-ставки.

Класифікація актуарних розрахунків:

— за видами страхування: актуарні розрахун­ки в майновому, особистому страхуванні та страху­ванні відповідальності. У майновому страхуванні у зв'язку зі значним коливанням ризику актуарні роз­рахунки передбачають визначення надбавки за ри­зик. Ця надбавка, як правило, не визначається при актуарних розрахунках за особистим страхуванням, де ризик більш-менш рівномірний;

— залежно від часу складання: планові (для нових видів страхування) та звітні (за здійсненими операціями).

• залежно від ієрархії: для всієї країни (за­гальні), для регіону (зональні), для району (територі­альні).