6. Класифікація страхових ризиків. Страхові і нестрахові

Страховий ризик — певна подія, у разі настання якої проводиться страхування, це може бути сукупність подій, на випадок яких здійснюється страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Вона має ознаки ймовірності. У страховій теорії і практиці термін “страховий ризик” використовується у кількох значеннях, зокрема: ймовірність нанесення збитку при настанні страхового випадку; конкретний страховий випадок, тобто певна небезпека, від якої проводиться страхування; частина вартості майна, не охоплена страхуванням і залишена на ризику страхувальника; конкретні об’єкти страхування за їх страховою оцінкою і ступенем ймовірності нанесення збитку. Загальновизнаним є таке положення: не може бути предмету для страхової угоди, якщо її сторони не несуть жодного ризику матеріальних або фінансових втрат за несприятливого перебігу подій. Страхується той ризик, за яким можливо оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитку й обчислити ціну страхової послуги та можливу частку страхового відшкодування

Нестрахові ризики — події, які теж супроводжуються певними втратами для потерпілого, але не підлягають страхуванню, найчастіше у зв’язку з відсутністю бажаючих взяти на себе зобов’язання щодо відшкодування збитків, спричинених цими подіями. Це, як правило, ризики, за якими неможливо оцінити ймовірність страхового випадку, визначити розмір збитків та ціну страхової послуги.

З розвитком ринкових відносин зростає ступінь ризику, отже, зростає потреба суспільства у засобах захисту та механізмах обмеження ризику. Страхування компенсує збитки (або частину їх) у грошовій формі, а не відшкодовує товарно-матеріальні цінності і, таким чином, не може повністю усунути порушень перебігу відтворювального процесу. Але воно послаблює залежність суспільного виробництва та окремого підприємця від непередбачуваних небажаних випадків і являє собою вироблений суспільством механізм боротьби із порушенням економічної рівноваги. Та часткова або повна компенсація збитків — не єдина функція страхування. Важливе значення мають превентивні (запобіжні) заходи, спрямовані на запобігання страхового випадку (протипожежні заходи, запобігання дорожньо-транспортним пригодам, епідеміям тощо) та репресивні спрямовані на усунення страхового випадку (боротьба з пожежею, паводком, епідемією і т. ін.).

Класифікація – система підпорядкованих понять на основі певних спільних ознак, притаманних цим поняттям. Класифікація ризиків може бути досить різноманітною залежно від критерію, покладеного в її основу. З огляду на те, чи готовий суб’єкт взяти на себе відповідальність за страхове відшкодування збитків потерпілим внаслідок настання небажаних, уразливих з погляду економічних (або інших) інтересів подій, розрізняють страхові та нестрахові ризики.

В економічній літературі, присвяченій проблемам підприємництва, існує багато підходів до класифікації страхових ризиків, але чітка і повна система, яка б відображала різноманітність цих ризиків, відсутня. Тому проаналізовані літературні дані дають змогу навести наступну класифікацію стразових ризиків (таблиця 1.).

За своїм походженням ризики поділяються насамперед на природ­ні та антропогенні. Природне походження ризиків характеризується цілковитою незалежністю причин – випадкових подій і стихійних явищ. На противагу ризикам природного походження антропогенні ризики виникають лише як наслідок різноманітної господарської та науково - технічної діяльності людей. Завдяки постійному розширенню сфери діяльності людини людський чинник у генеруванні ризиків на­бирає дедалі більшої ваги. Антропогенні ризики давно стали предме­том спеціальних наукових досліджень, оскільки, на відміну від приро­дних ризиків, яким властивий статичний характер, антропогенні ризи­ки характеризуються великою динамічністю. Динамізм антропогенних ризиків є похідною економічних, технологічних та організаційних змін, що представляють собою необхідну умову розвитку суспільства.

У дея­ких випадках поділ ризиків на природні та антропогенні стає умовним. Так, ризик аварії ядерного реактора можна одночасно вважати антро­погенним, оскільки людина початкове інспірує ядерну реакцію, і при­родним – тією мірою, якою неконтрольований пізніше процес ядер­ної реакції може відбуватися під дією природних сил.

Таблиця 1