- •Плани лекційних занять Частина 1. Місце і роль страхування в суспільстві
- •Тема 1. Еволюція страхування й базування витоків страхування (2 год.)
- •Страхування і страховий захист
- •Страхування як одна з найдавніших категорій суспільних відносин
- •Страхування як економічна категорія
- •4. Місце страхування в системі грошових відносин
- •Тема 2. Функції, принципи та класифікації страхування (4 год.)
- •Страхова діяльність як вид підприємницької діяльності
- •Системи страхування
- •2.3. Функції та принципи страхування
- •Франшиза: умовна та безумовна. Призначення франшизи
- •Тема 3. Страхові ризики, їх класифікація, тарифи (4 год.)
- •Суб’єктивна та об’єктивна імовірність страхування
- •Страховий ризик і метод його визначення та оцінка. Управління ризиком у страхуванні
- •Страховий випадок. Страхова подія. Збиток
- •Правила страхування та актуарні розрахунки
- •Страховик зобов’язаний:
- •Страхувальник зобов’язаний:
- •Страховий тариф і математичні основи обчислення тарифних ставок
- •Класифікація страхових ризиків. Страхові і нестрахові
- •Класифікація страхових ризиків
- •Частина 2. Складові страхового процесу
- •Тема 4. Суб’єкти страхового процесу. Їх взаємозв’язок і роль
- •Суб’єкти страхового процесу: страховики, страхувальники, посередники, орган державного нагляду за страховою діяльністю
- •Страховий ринок і його організаційна структура
- •Необхідність регулювання страхової діяльності. Методи регулювання
- •Статистична та бухгалтерська звітність страховиків
- •Оподаткування доходів страховика, отриманих від інших видів діяльності, проводиться наступним чином. Джерелами інших (відмінних від страхування) доходів страховика є наступні:
- •Світовий страховий ринок. Проблеми розвитку страхового ринку в Україні
- •Тема 5. Об’єкти страхування: особистого, майнового, відповідальності (6 год.)
- •Особисте страхування і його різновидності. Визначення, критерії відношення до різновидності. Страхові та нестрахові події. Параметри укладання договору страхування
- •Майнове страхування: його значення, стан та розвиток в Україні. Порядок укладання договорів страхування: види і критерії відносин до виду
- •Страхування відповідальності: необхідність та особливості страхування. Види страхування відповідальності, об’єкти страхування
- •Тема 6. Перестрахування й співстрахування. Інвестиційна та господарська діяльність страховика (4 год.)
- •Необхідність та сутність перестрахування
- •Співстрахування і практика його використання
- •Особливості економічної діяльності страховика
- •Доходи, витрати і прибуток страховика
- •Інвестиційна і господарська діяльність страхових компаній
-
Страхування як одна з найдавніших категорій суспільних відносин
Страхування – одна з найдавніших категорій суспільних відносин. Історики датують зародження окремих елементів страхування ще за тисячі років до нашої ери. Початковий зміст цього поняття пов’язаний зі словом “страх”. У власників майна, які вступали між собою у виробничі відносини, виникала боязнь (страх). У власників майна, які вступали між собою у виробничі відносини, виникала боязнь (страх) за збереження, можливість втрати чи знищення майна у зв’язку зі стихійними явищами, пожежами, викраденням, іншими не передбачуваними небезпеками в економічному житті.
Людство завжди прагнуло уникнути негараздів. Не маючи можливості запобігти їх виникненню та впливу, воно намагалося обмежити згубний вплив небажаних подій. Вважається, що первинні форми страхування виникли у далеку давнину. Зокрема, в законах вавілонського царя Хаммурапі передбачалось укладання угоди між учасниками торгового каравану про спільну відповідальність за збитки, яких зазнавав будь - хто з його членів внаслідок розбійного нападу, пограбування тощо.
На території Стародавньої Греції практикувалися угоди купців-піратів щодо розподілу доходів від торгівельно - розбійницьких операцій, а також розподілу втрат внаслідок різноманітних морських небезпек.
Специфічна форма страхування існувала в Україні між чумаками. Зміст її полягав у тому, щоб спільно вішкодовувати збитки потерпілому в дорозі від падежу вола і т. ін.
Значного розвитку страхування набуло у Стародавньому Римі, передбачаючи взаємодопомогу членам римських професійних корпорацій, колегій, спілок на випадок захворювання, каліцтва, смерті (для виконання культових обрядів, встановлення пам’ятників, допомоги сім’ям, що втратили годувальника тощо). На відміну від первинних форм страхування, які не передбачали попереднього нагромадження страхового фонду, але зобов’язували відшкодувати збитки спільно у порядку їх перерозподілу між певною спільнотою, страхування у Стародавньому Римі ґрунтувалося на обов’язковості регулярних платежів, що дозволяло акумулювати грошові засоби та створювати страховий фонд до настання небажаного (страхового) випадку. Ці засоби мали суворо цільове призначення, їх не можна було використати, скажімо, на погашення боргу і т. ін., їх міг отримати тільки спадкоємець за заповітом, а не за законом, оскільки лише особа, визначена тим, хто заповідав, здатна найліпше використати грошові страхові засоби за цільовим призначенням. І хоч римське право регламентувало належність рабовласнику результатів усіх угод, укладених його рабом, господар не мав права на привласнення його (раба) страхової суми.
Статут колегії чи спілки регламентував випадки втрати права на отримання страхового відшкодування. Це, насамперед, самогубство та несплата на момент смерті щомісячних внесків пізніше встановленого терміну.
Середньовічне, або гільдійно - цехове страхування, спершу було досить схожим на страхування у професійних колегіях та спілках. Воно ґрунтувалось на наданні взаємодопомоги без попереднього переліку страхових подій та розмірів виплати за ними. У міру розвитку гільдійно - цехове страхування запровадило регулярні внески, встановило перелік страхових випадків, за яких передбачалося відшкодування збитків з урахуванням ступеня ризику, конкретизувалися форми та розмір страхових виплат. У цей період формується поділ страхування на майнове та особисте. Майнове страхування було покликане відшкодовувати збитки, що виникали внаслідок стихійного лиха,, пограбування, а також банкрутства (розорення) члена гільдії незалежно від причини.. Особисте страхування передбачало грошові виплати в разі смерті, хвороби, каліцтва тощо. Цікавою ознакою середньовічного страхування було зобов’язання членів гільдійної або цехової каси сприяти один одному в обмеженні збитків, спричинюваних пожежами, стихійними лихами, грабунками тощо. Недбале ставлення до охорони майна позбавляло права на отримання страхового відшкодування.
Крім того, в межах середньовічного страхування відбулося відособлення таких страхових фондів, які обслуговували не тільки членів страхової організації, а й сторонніх осіб. Це фонд для вдів, сиріт і т. ін. І, зрештою, так звані родові та общинні взаємодопомоги, різноманітні державні страхові заходи, що зародилися і застосовувалися в цей історичний період, можна розглядати як прообраз ринкових форм страхування.
В Італії зародилось і поняття капіталізації відсотка, яке складає основний фундамент сучасного страхування і полягає в можливості використання грошових коштів для отримання додаткового доходу, частину якого страхувальник передає страховику.
Страхування від побиття сільськогосподарських культур градом вперше з’явилося у другій половині XVIII ст.. у Франції, а страхування худоби – у кінці XV ст. у Європі. Варто зазначити, що у Західній Європі страхування від вогню зародилося й організовувалося в надрах самого суспільства, спочатку з розвитком грошових відносин в окремих господарсько - економічних групах і в окремих підприємців.