3. Страхування відповідальності: необхідність та особливості страхування. Види страхування відповідальності, об’єкти страхування

Страхування відповідальності — галузь страхування, в якій об'єктом страхування виступає відповідальність перед третіми юридичними або фізичними особами, котрі можуть зазнати збитків внаслідок будь - якої дії чи внаслідок бездіяльності страхувальника.

Необхідність запровадження такого об'єкта в страховій справі зумовлена тим, що особа, яка завдала збитків іншим особам, за законом або за рішенням суду повинна відшкодувати їх. У зв'язку з тим, що вони в сучасних умовах можуть бути досить значними (винуватцю цих збитків не вистачить і життя, щоб "відробити" їх відшкодування), та з метою захисту інтересів тих, хто пост­раждав (третіх осіб), і вводиться страхування відповідальності. Законодавці не в змозі вводити обов'язкове страхування в усіх випадках, завдаючи тим самим збитків іншим особам. Тому вве­дення обов'язкового страхування відповідальності обмежується лише випадками з екстремально високими збитками. Інші ж випадки підлягають страхуванню на добровільних засадах. Але для того, щоб страхування відповідальності можна було реалізувати, необхідні зацікавленість з боку суспільства та бажання страховика, здатного взяти на себе відповідальність за відшкодування зби­тків.

Отже, страхування відповідальності передбачає можливість завдання шкоди як здоров'ю, так і майну третіх осіб, яким за законом або за рішенням суду роблять відповідні виплати, що тією чи іншою мірою компенсують збитки.

Договір страхування відповідальності, укладений страхувальником і страховою компанією, захищає насамперед інтереси страхувальника від фінансових витрат, які можуть бути покладені на нього законом або судом у зв'язку з причиненими ним збитками третій особі Отже, страхуван­ня відповідальності як явище і як послуга страхового ринку виникло передовсім з метою захисту інтересів потенційних спричинювачів збитків.

З іншого боку, система страхування відповідальності захищає інтереси третіх осіб, оскільки винна в заподіянні збитків особа може виявитись неспроможною відшкодувати спричинені нею збитки.

Страхування відповідальності має певні особливості порівняно з майновим та особистим страхуванням:

— третьою стороною (третьою особою) можуть виступати будь-які, не обумовлені наперед, особи;

— попередньо не встановлюються страхова сума та застрахований.

Ці особливості пов'язані з тим, що і те, й інше виявляється тільки з настанням страхового випадку — при спричиненні збитків третій особі.

Страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів в Україні є обов'язковим. Це найпоширеніший вид страхування за кордоном. В Україні регламентація цього виду страхування здійснювалася Положенням про порядок і умови проведення обов'язкового страху­вання цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженим Постановою Ка­бінету Міністрів України від 28 вересня 1996 р. № 1175. Планувалося, що з 1 січня 2005 р. стане чинним (Закон України “Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, прийнятий Верховною Радою України 1 липня 2004 р.. Метою обов’язкового страхування цивільно - правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо - транспортної пригоди (ДТП) та захисту майнових інтересів страхувальників.

Суб’єкти обов’язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників транспортних засобів:

— страховики (страхові компанії);

— моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ);

— страхувальники;

— особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована;

— потерпілі.

Страховики є страховими організаціями, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відпо­відно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України “Про страхування”.

Страхування професійної відповідальності пов’язане з можливістю пред’явлення претензій особам за наслід­ки помилок, допущених ними під час виконання професійних обов’язків, зазначених у страховому полісі. Це вид захисту від претензій з професійної діяльності. Претензії страхувальнику, не пов’я­зані з виконанням ним професійних обов’язків, не підлягають страховому захисту.

У страхуванні професійної відповідальності виділяють дві групи ризиків:

— ризики, пов’язані з можливістю заподіяння третім особам тілесних пошкоджень та шко­ди здоров’ю. Такі випадки трапляються в роботі лікарів, хірургів, дантистів, фармацевтів, водіїв транспортних засобів, що працюють за наймом, тощо;

— ризики, пов’язані з можливістю заподіяння матеріальних збитків, куди включають тер­мін втрати права на пред’явлення претензій. Вони пов’язані з діяльністю архітекторів, будівельни­ків, консультантів тощо.

Термін втрати права на пред’явлення претензій встановлюється законодавством. Передбачається, що вина страхувальника, який підлягає страхуванню з даного виду, може проявлятися двояко: у формі необачності, недбалості, некваліфікованого виконання своїх обов'я­зків та у формі навмисних дій. Вину в формі навмисних дій страхувальника може встановити тіль­ки суд.

Страховий випадок — помилка, допущена страхувальником під час виконання професій­них обов’язків, яка призвела до матеріальних збитків або втрати здоров'я, заподіяння тілесних по­шкоджень чи смерті третіх осіб. Розмір страхового відшкодування визначається договором страхування при добровільно­му страхуванні. При обов’язковому — мінімальна страхова сума визначається чинним законодав­ством або згодою сторін.

Якщо претензії до одного страхувальника пред’являють відразу кілька осіб і обсяг спричи­нених збитків перевищує загальний ліміт відповідальності страховика, обумовлений договором, то відшкодування здійснюється пропорційно відношенню суми завданих збитків до загального ліміту відповідальності страховика.

Ставки платежу визначаються стосовно кожного виду професійної діяльності, що підлягає страхуванню, окремо. Ставки залежать від професії, віку, стажу роботи, дати отримання кваліфі­кації, дати підвищення кваліфікації, загальної кількості службовців, які підлягають страхуванню за цим видом. Визначають розмір страхового платежу два головних чинники: загальна чисельність службовців, зайнятих діяльністю, відповідальність за яку підлягає страхуванню, та встановлений ліміт відповідальності. За цим видом страхування, як правило, передбачається франшиза.