5. Економічні інтереси

Люди, домогосподарства, підприємства та інші структури суспільства, вступаючи між собою у зв’язки, переслідують певні економічні інтереси.

Економічний інтерес – це реальний, зумовлений економічними відносинами та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб.

Економічний інтерес є, перш за все, породженням і соціальним проявом потреби, її усвідомленням. Але реалізуються інтереси через трудову, господарську діяльність людей, їхні економічні відносини.

Інтереси формуються і реалізуються через практичну діяльність людей. Зміст інтересів визначається матеріальними умовами життя, місцем, яке вони посідають в історико-конкретних виробничих відносинах, а також політичними, моральними та соціальними факторами.

В системі економічних інтересів варто виділяти індивідуальні інтереси, класові інтереси, інтереси трудових колективів та економічні інтереси держави.

Існують різні способи впливу на інтереси людей:

• Позаекономічний примус.

• Економічний вплив на інтереси людини.

• Моральне і матеріальне заохочення трудової активності.

Тема 4. Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності.

1. Сутність економічної системи.

2. Економічні відносини та їх структура.

3. Типи і еволюція економічних систем.

4. Економічний устрій: суть та роль у житті суспільства.

1. Сутність економічної системи

Економічна система – це об’єктивна єдність, закономірно пов’язаних одне з одним явищ і процесів економічного життя. Сутність її полягає в наявності відповідної міри якісної однорідності, взаємозв’язку елементів. Виробничі відносини повинні відповідати рівню розвитку продуктивних сил, загальноприйняті норми моралі та права – економічним відносинам. Економічна система – багатогранна система, всі елементи якої перебувають в органічному взаємозв’язку один з одним і не існують поза межами такої єдності не є абсолютною. Вона допускає і передбачає появу елементів нової якості, що відповідають етапам зрілості продуктивних сил і економічних відносин. Економічна система включає:

• провідний тип власності на ресурси;

• основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносини між ними;

• економічну форму результатів виробництва;

• принципи організації виробництва, розподілу, обміну і споживання;

• систему економічних законів.

Класифікація економічних систем ґрунтується як характер власності. Організаційні форми складаються з відповідних базисних елементів, які представлені підприємствами різних сфер діяльності, домашнім господарством.

В. Ойкен розрізняє поняття господарської організації чи господарського порядку відповідної економічної системи. Господарський порядок включає всі правила, норми та інституціональні форми, які обслуговують господарську діяльність. Критеріями господарського порядку є форми планування й управління, власності, ринку, ціноутворення, підприємництва, організації грошового обігу і фінансів. Управління економічними процесами може бути централізованим і децентралізованим, а ресурси -– перебувати в будь – якій формі власності; обмін товарами може здійснюватись на ринку вільної конкуренції чи на монополізованому тощо. Конкретизована в даній економічній системі сукупність організаційних форм закріпляється в юридичних законах і державних нормативних актах господарської конституції.

Економічна система розглядається як сукупність трьох складових: відносини між господарюючими суб’єктами, що забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів (послуг); системи координації; системи мотивації і контролю.

Матеріальною основою економічних систем виступають продуктивні сили і науково – технічний прогрес. Розрізняють три основні етапи: індустріалізація виробництва, механізація виробництва та його автоматизація. Тип єднання людини з технікою на різних етапах характеризується як технологічний спосіб виробництва, зміст якого становлять знаряддя праці в поєднанні з матеріалами, технологіями, енергією, інформатикою та організацією виробництва. Відокремлюють три технологічні способи виробництва: ручне, машинне та автоматизоване.

Науково – технічний прогрес може відбуватися еволюційним та революційним шляхами на основі перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. НТР має і свої негативні наслідки: можливість технологічної колонізації менш розвинутих країн високорозвинутими; шкідливий важко контрольований вплив на життєве середовище людини; технологічне безробіття; загострення руйнівної конкурентної боротьби у сфері технологій, що призводить до невиправданих витрат через дублювання досліджень і засекречування їх результатів.

Автоматизація і комп’ютеризація змінює роль і функції людини. Панівна форма власності на засоби виробництва визначає місце людини в суспільному виробництві, її частку в суспільному продукті, інтереси та мотивацію діяльності.