- •Тема 1. Політична економія як фундаментальна суспільна наука
- •1. Предмет політичної економії
- •2 Виникнення і основні етапи розвитку економічної науки
- •3. Методи та функції політичної економії
- •4. Економічні закони та категорії
- •Тема 2. Виробництво і його основні чинники. Суспільний продукт.
- •1. Економічний зміст виробництва
- •2. Структура виробництва
- •3. Основні фактори виробництва
- •4. Суспільний продукт.
- •Тема 3. Економічні потреби суспільства і роль виробництва в їх задоволенні.
- •1. Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
- •2. Межа виробничих можливостей
- •3. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб
- •4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності
- •5. Економічні інтереси
- •Тема 4. Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності.
- •1. Сутність економічної системи
- •2. Економічні відносини та їх структура
- •3. Типи і еволюція економічних систем.
- •4. Економічний устрій: суть та роль у житті суспільства
- •Тема 5. Відносини власності в економічному житті суспільства.
- •1. Власність та її економічний зміст
- •2. Структура власності. Різноманіття форм власності у ринковій економіці
- •3. Тенденції розвитку відносин власності в Україні
- •Тема 6. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини.
- •1. Форми організації виробництва
- •2. Товар і його властивості. Вартість: альтернативні теорії. Двоїстий характер праці, втіленій у товарі
- •3.Форми вартості
- •4. Сутність і функції грошей
- •5. Закони грошового обігу. Інфляція
- •6. Еволюція грошей
- •Тема 7. Загальні основи ринку. Суб’єкти ринкової економіки.
- •1. Ринок, суть, функції та умови формування.
- •2. Інфраструктура ринку
- •3. Домогосподарства в системі економічного кругообігу.
- •4. Підприємство і підприємництво.
- •Тема 8. Змішана економіка та її типи.
- •1. Засади теоретичного аналізу змішаної економічної системи
- •2. Моделі змішаної економіки
- •3. Функції і роль держави у змішаній економіці
- •4 Концепції державного регулювання та моделі змішаної економіки
- •Тема 9. Суспільний продукт і його форми. Національний дохід.
- •1. Зміст суспільного відтворення і сукупний суспільний продукт
- •2. Система національних рахунків та її основні макроекономічні показники
- •3. Національний дохід і його роль у суспільному відтворенні
- •4. Національне багатство: зміст, структура
- •Тема 10. Економічне зростання і його чинники
- •1. Суть економічного зростання та його основні протиріччя
- •2. Економічні цикли: сутність, види. Економічні кризи
- •3. Фактори економічного зростання
- •4. Моделі економічного зростання
- •Тема 11. Розподіл національного доходу. Споживання, заощадження і добробут людини.
- •1. Національний дохід і його роль у суспільному відтворення
- •2. Система розподілу доходів
- •3. Споживання і заощадження
- •4. Нагромадження, його ефективність і напрями розвитку
- •Тема 12. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу
- •2. Суть, форми та принципи розвитку міжнародних економічних відносин
- •3. Особливості розвитку сучасних міжнародних економічних
- •Тема 13. Основні глобальні проблеми та міжнародне співробітництво щодо їх розв’язання.
- •1. Причини виникнення глобальних проблем
- •2. Проблема світової ядерної війни та забезпечення стабільного миру
- •3. Паливно-енергетична та сировинна проблеми
- •4. Основні шляхи розв'язання глобальних проблем
Тема 3. Економічні потреби суспільства і роль виробництва в їх задоволенні.
1.Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
2. Межа виробничих можливостей
3. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб
4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності
5. Економічні інтереси
1. Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва
Фактори виробництва та їх взаємодія. Людина здійснює виробництво для задоволення своїх різноманітних потреб, підвищення рівня свого матеріального і соціально-духовного споживання. Основним законом сфери виробництва є закон обмеженості ресурсів, а фундаментальним законом сфери особистого споживання – закон неухильного зростання потреб суспільства, які виробництво має задовольнити.
У будь-якому суспільстві воно щоденно має розв’язувати такі фундаментальні і взаємопов’язані питання:
1. Які продукти виробляти і в якій кількості?
2. Як виробляти продукти?
3. Для кого виробляти продукти?
4. В яких соціально-економічних умовах здійснювати виробництво?
Суспільне виробництво являє собою взаємодію трьох основних факторів: робочої сили, або, як її часто називають, праці, засобів виробництва і землі. У ринковій економіці сформувався ще один фактор – підприємницький талант.
Робоча сила – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, її здатність до праці. Праця представлена інтелектуальною або фізичною діяльністю, спрямованою на виготовлення благ і надання послуг.
Засоби виробництва – це створені у процесі виробництва всі види засобів праці і предметів праці.
Засоби праці – це річ або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці.
Предмети праці – це матеріали, що підлягають обробці. Їх поділяють на два види: 1) речовина, вперше відокремлена людиною від природи для перетворення на продукт, наприклад, вугілля і руда, боксити і пісок тощо; 2) предмети праці, що пройшли раніше певну обробку, тобто сировина, наприклад, залізна руда та вугілля в доменному виробництві, прядиво на ткацькій фабриці.
Разом засоби і предмети праці становлять засоби виробництва, без яких процес виробництва неможливий. Західні економісти пропонують засоби виробництва називати капіталом.
Земля, чи більш широко, природні ресурси, - це дар природи для виробничих процесів.
Підприємницька діяльність передбачає використання ініціативи, новаторства і ризику в організації виробництва. Ключовим елементом підприємницької діяльності є підприємницька здібність – особливий вид людського капіталу, представлений діяльністю щодо координації і комбінування всіх інших факторів виробництва з метою створення благ і надання послуг.
У процесі виробництва споживаються всі фактори, в тому числі й людський ресурс. Споживанням людського ресурсу є сама праця та підприємницька діяльність.
У трудовій діяльності людини значне місце належить мірі праці. Однією з таких мір є робочий день – одна з основних категорій трудових відносин.
2. Межа виробничих можливостей
Виробничий потенціал суспільства являє собою сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів виробництва, з урахуванням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості.
У самій серцевині виробничого потенціалу лежить факт обмеженості ресурсів. Закон обмеженості ресурсів стверджує, що блага є обмеженими, бо немає достатньо ресурсів, аби виробляти всі блага, що їх люди потребують для споживання.
Якщо ресурси землі, робочої сили і капіталу обмежені, то це означає, що в усякій даний момент існує межа виробничих можливостей, виробничого потенціалу суспільства. Якщо ми хочемо збільшити кількість одного продукту, то це можливо лише за рахунок зменшення виробництва іншого продукту. П. Самуельсон називає цю обмеженість виробничого потенціалу країни межею виробничих можливостей відбиває максимальні кількості продуктів і послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються.
Графік межі виробничих можливостей
Кожна точка на кривій виробничих можливостей являє собою якийсь максимальний обсяг виробництва двох типів продуктів. Щоб здійснити різні комбінації виробництва інвестиційних ресурсів і споживчих благ, що показані на кривій, суспільство має забезпечити повну зайнятість виробничих ресурсів і повний обсяг виробництва. Усі комбінації інвестиційних ресурсів і споживчих благ на кривій показують максимальні їх кількості, які можуть бути одержані лише в результаті найбільш ефективного використання всіх наявних ресурсів. Точки, що знаходяться за межами кривої, як, наприклад, точка W, недосяжні за даної кількості ресурсів і за даної технології виробництва.
Будь-яка точка всередині області, обмеженої кривою МВМ, наприклад, точка U, указує, що якісь ресурси не використовуються або використовуються не кращим чином.
Графік межі виробничих можливостей ілюструє той факт, що національна економіка, повністю використовуючи наявний потенціал, у короткостроковому періоді не може збільшити виробництво будь-якого блага, не зменшивши виробництво іншого блага.