6. Еволюція грошей

Еволюція грошей являє собою двоєдиний процес. За сучасних умов грошима служать не золоті, а кредитно-паперові гроші. Звичайно золото і сьогодні не втратило спроможність виконувати функцію міри вартості, оскільки воно не загубило своїх властивостей. Але відбулися важливі зміни в зовнішніх умовах функціонування золота як грошей.

Еволюція функції грошей як міри вартості пов’язана з процесом демонетизації золота, тобто втрати благородними металами (сріблом, золотом) грошових функцій.

Міжнародно-правового закріплення демонетизація золота дістала в статуті Міжнародного валютного фонду (МВФ), доповненням до якого від 01.04.78 скасовано офіційну ціну на золото і його вилучено з розрахунків між МВФ і членами цієї організації. У сфері міжнародних економічних відносин золото виконує лише обмежені функції: фонду страхування наслідків інфляції; засобу забезпечення кредитів (для погашення заборгованості за платіжними балансами), а також резерву ліквідних грошових ресурсів.

Під час Першої світової війни золото остаточно зникло з обігу. Це було першим етапом демонетизації золота.

Другим етапом демонетизації золота стало подальше послаблення не тільки фактичного, але й формального зв’язку паперових грошей з офіційним золотим запасом, що тривало до останніх років.

Наступним етапом процесу еволюції грошей став випуск дебет-карток, що дістали поширення завдяки системі автоматичної видачі готівки. Ця система розрахунків за допомогою ЕОМ має назву „електронні гроші”.

Система електронних грошей включає ряд елементів: автоматизовану розрахункову палату, систему автоматизованого касира і систему терміналів, встановлених у пунктах купівлі товарів або надання послуг. Автоматизована розрахункова палата являє собою мережу банків, пов’язаних єдиним обчислювальним центром.

Ще одним нововведенням банківської технології є смарт-картка (smart – від англ. кмітливий, розумний). Смарт-картка по суті являє собою електронну чекову книжку.

Використання банківських карток дозволяє з’єднати всі банки в одну систему таким чином, що, користуючись персональним комп’ютером, клієнт може проводити розрахунки по картках будь-якого банку будь-якої країни світу.

Тема 7. Загальні основи ринку. Суб’єкти ринкової економіки.

1. Ринок, суть, функції та умови формування.

2. Інфраструктура ринку

3. Домогосподарства в системі економічного кругообігу.

4. Підприємство і підприємництво.

1. Ринок, суть, функції та умови формування.

Світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Ринок характеризується передусім тим, що продукт в його умовах створюється виробником не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін.

Багатьма економістами ринок розглядається як фаза обміну процесу відтворення. Відтворення як безперервний процес повторення і відновлення виробництва включає в себе виробництво. Поділ, обмін і споживання. Із них чотирьох простих моментів відтворення ринок обмежується лише одним – обміном. В економічній літературі зустрічаються й інші визначення поняття ринку. Найбільш поширеними з них є такі:

• ринок – це інститут, або механізм, що зводить разом покупців і продавців;

• ринок означає групу людей, що вступають у тісні ділові відносини і укладають важливі угоди, щодо будь-якого товару;

• ринок – це відносини між людьми, що проявляються через обмін, який функціонує на ґрунті законів товарного виробництва і обігу.

Основними умовами виникнення і функціонування ринку є:

• суспільний поділ праці, завдяки якому відбувається спеціалізація виробників на виготовленні тих чи інших конкретних продуктів;

• економічна відособленість окремих виробників як власників, т.б. мається на увазі різноманітність форм власності, серед яких першість належить приватній власності;

• конкуренція товаровиробників, боротьба за покупця;

• достатня ємкість ринку (платоспроможний попит);

• вільний обмін товаром та послугами;

• розвинута грошово-кредитна система.

Об’єктами ринку називають фізичні, юридичні особи, які вступають в економічні відносини товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, інших я- як виробники. Суб’єктами є:

• індивідуальні товаровиробники, фірми, сімї, держава, організації та т.п.

Суб’єктами ринку називаються специфічні групи товарів та послуг. Які мають сталий попит, які стабільно потрапляють на ринок і відрізняються по характеру , способу та цілям споживання. Об’єктами ринку є товари, послуги, технологія, інформація.

Ринок виконує такі функції:

• регулюючу – регулює виробництво товарів та послуг;

• розподільчу – встановлює необхідні відтворювальні пропорції, забезпечує збалансованість економіки;

• контролюючу – визначає суспільну значимість створеного продукту та витраченої на його виготовлення праці;

• стимулюючу – спонукає знижувати індивідуальні витрати праці. Використовуючи нову техніку;

• інформаційну – інформує про стан справ в господарчому житті.

Інакше кажучи ринок, який вступав в якості єдиного стихійного регулятора виробництва. Давно відійшов у минуле, і в розвинутих країнах заходу ринок є об’єктом свідомого державного регулювання.

Характерними рисами вільного т. б. не обмеженого монополіями та митними бар’єрами ринку є:

• вільна конкуренція між товаровиробниками та власниками ресурсів;

• вільний перелив капіталів між товаровиробниками та власниками ресурсів;

• вільний перелив капіталів між галузями і регіонами;

• реалізація товарів по цінам рівноваги, які виражають реальне співвідношення між попит і пропозицією.

Ринки поділяють:

• Ринок факторів виробництва;

• Ринок товарів та послуг;

Більш детально структуру ринку можна представити:

• Ринок споживчих товарів, послуг, житла, будівель та установ невиробничого призначення;

• Ринок засобів виробництва та виробничих видів діяльності;

• Ринок грошей, валюти, цінних паперів;

• Ринок праці, робочої сили, робочих місць;

• Ринок інформації , інтелектуального продукту, інновацій, “ноу-хау”, сучасних технологій.

В залежності від ринкового середовища ринки поділяють:

• ринок чистої конкуренції;

• монополістичний ринок;

• олігополістичний ринок;

• регульований ринок у відповідності з законодавством - легальний (офіційний-тіньовий).

Залежно від того, хто є покупцем товару, і з якою метою він купується розрізняють також споживчий ринок, ринки виробників, проміжних продавців, державних установ і міжнародний ринок.

Споживчий ринок – окремі особи і господарства, які купують товари для особистого споживання.

Ринок виробників – організації, що купують товари для використання їх у процесі виробництва.

Ринок проміжних продавців – організації, що купують товари для наступного перепродажу їх з прибутком для себе.

Ринок державних установ – державні організації, що купують товари або для наступного їх використання у сфері комунальних послуг, або для передачі цих товарів тим, кому вони потрібні.

Міжнародний ринок – покупці за межами країн, включаючи закордонних споживачів, виробників, проміжних продавців, держави і установи.

На конкурентному ринку товарів саме покупець визначає, що виробляти через систему цін. Щоб зрозуміти, як це відбувається, розглянемо механізм взаємодії попиту і пропозиції на ринку товарів та послуг.

Попит – це платоспроможна потреба людей, тобто потреба забезпечена грішми.

Величина попиту – це кількість товару чи послуги, яка буде придбана за певної ціни, за певний період часу.

Існує взаємозалежність між ринковою ціною товару і тією його кількістю, на яку пред’являється попит: чим менше ціна товару, тим більшим є обсяг попиту, і навпаки, чим вище ціна, тим менше знайдеться покупців на даний товар.

Ця зворотна залежність між ціною товару та обсягом попиту на нього називається законом попиту.

Якщо на абсцисі позначити кількість товару Q, який купується на ринку, а на ординаті – рух ціни Р, то вийде такий графік (мал.).

Залежність між ціною і обсягом попиту можна зобразити графічно.

Малюнок. Крива попиту

Крива D відображає зворотну залежність між ціною товару та обсягом попиту на нього.

Конфігурація кривої попиту та закономірності поведінки споживачів можна пояснити за допомогою двох ефектів:

- Ефекту доходу.

- Ефекту заміщення.

Ефект доходу полягає в тому, що зниження ціни товару робить людей реально багатшими, тобто на ту ж кількість грошей вони можуть купити більшу кількість цього товару. І навпаки, збільшення ціни знижує купівельну здатність споживачів.

Ефект заміщення полягає в тому, що товар, при зниженні ціни на нього дешевшає відносно інших товарів і купувати його стає економічно вигіднішим.

Закон попиту не діє в 3-х випадках:

• при ажіотажному попиті, який викликаний очікуваним підвищенням цін;

• для деяких рідкісних і дорогих товарів (золото, дорогоцінності, антикваріат та ін.), які є засобом поміщення грошей;

• при переключенні попиту на більш якісні і дорогі товари (наприклад, при переключенні попиту з маргарину на масло: зниження цін на маргарин не веде до збільшення попиту на нього).

Нецінові фактори попиту

Попит може змінюватися і під дією нецінових факторів, таких як:

• зміни в грошових доходах населення. Наприклад, ріст доходів збільшує попит на різні товари – меблі, побутову техніку, високоякісні продукти харчування – за всіх можливих цін на них;

• зміни в структурі населення. Наприклад, старіння населення, збільшення кількості пенсіонерів збільшує попит на ліки, медичне обслуговування;

• зміни цін на інші товари, особливо на товари – замінники (субститути). Наприклад, ріст цін на вершкове масло викличе підвищення попиту на маргарин;

• економічна політика уряду. Грошові допомоги, які виплачує держава збільшить попит на товари, які споживає ця група населення;

• зміна переваг споживачів під впливом реклами, моди та ін. Наприклад, збільшення попиту на спортивне взуття у 80-ті роки пов’язано з тим, що серед молоді стало модним носити це взуття щодня.

Малюнок. Зміщення кривої попиту

Відрізняють зміну величини попиту – рух вздовж кривої попиту під дією зміни ціни і зміну самого попиту – зсув кривої під впливом нецінових факторів.

Наприклад, якщо середній доход покупців збільшується, то, за інших незмінних умов, крива попиту D₁ зміститься вправо вгору (мал.) і тому ж рівню ціни Р1 буде відповідати більший рівень попиту (крива D₂).

Пропозиція. Закон пропозиції

Пропозиція – це та кількість товарів та послуг, які виробляються і продаються на ринку. Ринкова пропозиція визначається бажанням і здатністю продавців надавати товари для продажу на ринку.

Величина пропозиції – це та кількість товару, яка буде запропонована для продажу за даної ціни, за певний період часу. Залежність між ціною і величиною пропозиції вже не зворотня, а пряма.

Закон пропозиції передбачає, що по мірі збільшення цін виробники пропонують до продажу більшу кількість товару, а по мірі їх падіння – меншу.

Малюнок . Крива пропозиції

Графічно дана залежність зображена на мал. (абсциса позначає кількість товару Q, доставленого на ринок; ордината – рух ціни Р). Криву S називають кривою пропозиції.

Тенденція до збільшення виробництва при високих цінах пояснюється тим, що з одного боку, збільшення ціни приваблює дану галузь нових виробників.

А з іншого – при рості цін підприємець отримує додатковий прибуток і має можливість найняти більше робітників, купити більше сировини і машин, розширити виробництво.

Відрізняють зміну величини пропозиції (рух вздовж кривої пропозиції під дією зміни ціни) і зміну самої пропозиції (зсув кривої під дією нецінових факторів).

До нецінових факторів пропозиції належать:

• зміна витрат виробництва в результаті технічних нововведень, зміни джерел ресурсів, податкової політики, вартості ціни факторів виробництва. Наприклад, підвищення витрат зсуне криву пропозиції вліво, зниження – вправо;

• вихід на ринок нових фірм збільшить пропозицію незалежно від цін;

• зміна цін на інші товари, які приводять до переливу ресурсів (вихід фірм з галузі). Вихід фірм з галузі зменшить пропозицію;

• природні катастрофи, політичні дії, війни, руйнуючи економіку, впливають на скорочення пропозиції.

Малюнок. Ринкова рівновага

Рівновага попиту і пропозиції

Розглянуті криві, взяті окремо, показують, що відбувається з покупками і продажами, якщо ціна змінюється. Але на якому рівні має встановитись ціна?

Щоб відповісти на це питання, потрібно звести разом і співставити криві попиту і пропозиції.

Якщо накласти один на один два графіки, які позначають сукупний попит і сукупну пропозицію одного й того ж товару, отримаємо графік, який показує одночасну поведінку попиту і пропозиції даного товару. В якійсь точці дві криві перетинаються.

В точці зустрічі Е (мал.) попит кількісно дорівнює пропозиції (Q1) і ціна Р1 виступає як врівноважена ціна, або ціна рівноваги.

За більш високі ціни Р₂ виникає надлишок пропозиції над попитом (дорівнює по величині відрізку АВ). Цей надлишок в результаті конкуренції продавців буде сприяти зниженню ціни. За ціни нижчої ніж рівноважна (Р₃), попит перевищує пропозицію (відрізок CF). В цьому випадку надлишок попиту і конкуренція покупців будуть штовхати ціну вгору. Лише в точці Е досягається рівновага сил і стійка ціна, яка може зберігатись.

Важливо підкреслити, що за ціни рівноваги встановлюється рівність не покупок – продаж – така рівність існує за будь-якої ціни. За ціни рівноваги кількість продукції, в межах якої споживачі мають намір продовжувати закупки, буде відповідати тій кількості продукції, яку виробники мають намір постачати на ринок. Тільки за такої ціни відсутня тенденція до збільшення або зниження ціни.

В стані рівноваги попит і пропозиція збігаються. Саме тому, в стані економічної рівноваги господарюючий суб’єкт – чи то окремий виробник, фірма чи покупець – не має стимулів до зміни своєї економічної поведінки.

В точці рівноваги економічний рух припиняється.

Для того, щоб він почався знову, повинні змінитись зовнішні умови – рівень цін, технологія, очікування і переваги виробників чи споживачів. Звичайно рівність попиту і пропозиції – це теоретична абстракція оскільки в реальній господарський практиці таке співпадання буває дуже рідко. Але саме ця абстракція дозволяє виявити найбільш важливі закономірності. Функціонування ринкового механізму.

Переваги і недоліки ринкового механізму

Таким чином ми розглянули механізм ідеально функціонуючої ринкової системи. Незаперечними є переваги механізму чистої конкуренції:

• ефективний розподіл ресурсів на виробництво необхідних для суспільства товарів;

• можливість його успішного функціонування при наявності досить обмеженої інформації (достатньо мати дані про ціну на продукт та витрати його виробництва);

• гнучкість та високий рівень пристосування до нових умов. Так ринок відповів розробкою альтернативних енергоносіїв, впровадженням ресурсозберігаючих технологій, коли в 70-ті роки ціни на нафту виросли в 4-6 разів.

• оптимальне використання результатів НТП. Прагнучи отримати максимально високий прибуток, товаровиробники йдуть на ризик, впроваджують новітні технології, розробляють нові товари;

• свобода вибору та дій споживачів і підприємців. Вони незалежні в прийнятті своїх рішень, укладенні угод та т.п.;

• здатність до задоволення різноманітних потреб, підвищення якості товарів та послуг, більш швидке досягнення рівноваги;

• прагнення розширяти асортимент продукції, покращувати її якість, знижувати витрати і тим самим підвищувати конкурентоспроможність своєї продукції та т.п.

Але ринок досконалої конкуренції має також ряд недоліків. Він:

• не сприяє збереженню невідтворюваних ресурсів;

• не має економічного механізму захисту оточуючого середовища. Тільки законодавчі акти можуть змусити підприємців вкладати засоби в екологічно чисті виробництва;

• не може регулювати використання ресурсів, які належать всьому людству, наприклад рибних багатств океану;

• ігнорує іноді потенційно негативні, іноді руйнівні наслідки діяльності підприємців, викликані прагненням отримати доход. Наприклад, виробництво пестициду ДДТ було заборонене ще в 1960 році, а США виробляли його аж до 1972 року. Іншим прикладом є виробництво електроенергії на атомних станціях;

• не створює стимули для виробництва товарів та послуг колективного користування (дороги, дамби, освіта, суспільний транспорт та т.п.);

• не гарантує право на працю та доход, не забезпечує перерозподіл доходу, відтворює соціальну нерівність;

• не забезпечує фундаментальних досліджень в науці;

• орієнтований не на виробництво соціально необхідних товарів, а на задоволення запитів тих, хто має гроші.

Наявність у ринкового механізму суттєвих недоліків викликає необхідність його регулювання, головним чином шляхом втручання держави в економічне життя. Основні функції держави полягають в проведенні макроекономічної політики (антициклічної, антиінфляційної, політичної повної зайнятості) та антимонопольної політики, в наданні суспільних благ та вирішенні соціальних проблем.

Органічний зв’язок ринку і конкуренції виявляється, по-перше, в тісному взаємозв’язку між ринком і конкуренцією; по-друге, у тому, що умовою функціонування і розвитку сучасного цивілізованого ринку є конкурентна боротьба між різними суб’єктами підприємницької діяльності; по-третє, у тому, що ефективність функціонування ринку залежить від здатності суб’єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін; по-четверте, і в тому, що найважливішою умовою функціонування і розвитку цивілізованого ринку є реальний плюралізм типів і форм власності, що передбачає свободу економічної діяльності господарюючих суб’єктів на основі економічної відокремленості.

Термін „конкуренція” походить від латинського слова „concurrere”, що означає „зіштовхуюсь”.

А. Сміт розглядав конкуренцію як суперництво індивідуальних покупців і продавців на ринку за найвигідніші умови купівлі і продажу товарів.

Конкуренція як економічна категорія означає суперництво і боротьбу між товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків.

Позитивні сторони конкуренції:

• конкуренція є важливою рушійною силою розвитку економічної системи;

• конкуренція сприяє науково-технічному прогресу суспільства;

• конкуренція змушує знижувати витрати виробництва шляхом економії ресурсів, зростання продуктивності праці;

• конкуренція змушує покращувати якість продукції, її асортимент, обслуговування споживачів;

• конкуренція змушує знижувати та вирівнювати ціни;

• конкуренція стимулює перелив капіталів між галузями;

• внаслідок конкуренції відбувається дія закону вартості, закону попиту і пропозиції, інтенсифікація дії закону зростання продуктивності праці.

Негативні риси конкуренції:

• конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який у свою чергу, призводить на певному етапі до виникнення монополій;

• випускають надмірну кількість товарів, що призводить до криз перевиробництва;

• конкуренція посилює боротьбу між капіталістами за скорочення витрат виробництва шляхом зниження заробітної плати;

• зростає інтенсивність праці, що сприяє зростанню армії безробітних;

• використання нечесних методів конкуренції великими компаніями призводить до придушення малих та середніх підприємств, їх масового банкрутства;

• міжнародна конкуренція, що з боку транснаціональних корпорацій ведеться нецивілізованими методами (шляхом підкупу тощо) придушує національних товаровиробників у інших країнах.