3. Методи та функції політичної економії

Досліджуючи господарські процеси, політекономія застосовує ряд загальнонаукових методів пізнання:

• Спостереження та збір фактів.

• Експеримент.

• Моделювання.

• Метод наукових абстракцій.

• Аналіз і синтез.

• Системний підхід.

• Індукція і дедукція.

• Історичний та логічний.

• Графічний.

Економічні дослідження мають емпіричний характер (від гр. empeiria – досвід), тобто спирається на практичний досвід. Це передбачає спостереження, тобто сприйняття економічних процесів в їх реальному вигляді, та збір фактів, що відбуваються в дійсності. Наприклад, завдяки спостереженню та збору фактичної інформації можна визначити, як змінились товарні ціни за той чи інший період.

Експеримент передбачає проведення штучного наукового досліду, коли об’єкт, що вивчається, ставиться в спеціально створені і контрольовані умови. Наприклад, для перевірки ефективності нової системи оплати праці проводять її експериментальні дослідження на окремому підприємстві.

Метод моделювання передбачає вивчення соціально-економічних явищ за їх теоретичним взірцем тобто моделлю (лат. modulus – взірець).

Математичне моделювання дозволяє, наприклад, розрахувати найбільш раціональний варіант поведінки підприємства.

Абстрагування передбачає відволікання від несуттєвих сторін, властивостей об’єкту, що вивчається, з метою виявлення його суттєвих сторін та властивостей.

Метод аналізу та синтезу передбачає вивчення соціально-економічних явищ як за частинами (аналіз), так і в цілому (синтез).

Завдяки поєднанню аналізу та синтезу забезпечується системний, комплексний підхід до складних об’єктів дослідження, які складаються з багатьох елементів.

З методом аналізу та синтезу пов’язаний поділ економічної теорії на мікро- та макроекономіку (від гр. mikros малий та makros – великий), що передбачає два різні рівні дослідження господарських систем.

Так, мікроекономіка має справу з окремими елементами (частинами) цих систем. Вона вивчає економіку окремих фірм, домогосподарств (сімей), галузей; виробництво або ціну окремого продукту тощо.

Макроекономіка досліджує господарські системи в цілому, або так звані агрегати ( лат. Aggregatus – приєднаний), які являють собою сукупності економічних одиниць. До таких агрегатів відноситься світова економіка, національне господарство.

Індукція (лат. Inductio – наведення) та дедукція (лат. Deductio – виведення). Рух думки від окремих факторів до загального висновку це індукція, або узагальнення. А рух думки у зворотньому напрямку (від загального положення до окремих висновків) називають дедукцією.

Історичний та логічний методи (або підходи) теж застосовуються в єдності. Вони передбачають детальне вивчення соціально – економічних процесів в їх історичній послідовності.

Графічний метод (від гр. Grapno – пишу, креслю). Він ґрунтується на використанні різних креслень та малюнків – схем, таблиць, графіків та т.д.

4. Економічні закони та категорії

Політекономія, насамперед, покликана відкривати і формулювати економічні категорії та закони.

Економічні категорії є абстрактним виразом, науковим узагальненням реально існуючих економічних явищ.

Економічні категорії – це поняття, сформульовані економічною наукою для позначення економічних відносин, їх конкретних форм, проявів, сторін, властивостей та рис. Категорії економічної науки є сходинками пізнання об’єктивної економічної реальності, його засобом і водночас результатом.

Економічні категорії поділяються на загальні і специфічні. Зокрема, такі категорії, як “виробництво”, “продукт”, ”потреба”, “фактори виробництва”, “споживання” є загальними, тобто характеризують явища, властиві всім економічним системам. А категорії “товар”, “ціна”, “гроші”, “ринок”, “обмін” є специфічними, оскільки описують тільки товарне виробництво.

Економічним законом називається необхідний, стійкий причинно – наслідковий зв’язок і взаємозалежність економічних явищ і процесів. Економічні закони мають об’єктивний характер, тобто вони незалежні від волі і свідомості людей. Але виникають, розвиваються і функціонують лише в економічній діяльності людей і носить історичний характер. Загальні (діють в усіх економічних системах) та специфічні (діють лише в одній економічній системі)закони. Наприклад, закони зростання потреб чи підвищення продуктивності праці – загальні, а закони попиту і пропозиції, конкуренції – специфічні, оскільки вони характерні лише для ринкової економічної системи.

Політекономія виконує ряд функцій. Перша з них – пізнавальна функція, яка полягає в тому, щоб вивчати і пояснювати економіку суспільства та надавати отримані знання в теоретичному вигляді, тобто узагальнено та систематизовано.

Другу функцію можна назвати теоретико – методологічною або методологічною. Вона проявляється в тому, що економічна теорія служить теоретичною та методологічною базою для всієї системи економічних наук.

Завдяки освітній функції економічної теорії багато людей різних професій можуть оволодіти економічною культурою.

Практична функція полягає в розробці рекомендацій для раціональної економічної поведінки господарюючих суб’єктів, пріоритетів та цілей економічної політики.