2. Моделі змішаної економіки

Консервативна модель змішаної економіки характеризується незначним втручанням держави в економіку. Держава в такій економічній системі лише створює умови для розвитку приватного сектора і активізації ринкових важелів. Досягається це шляхом забезпечення певних правил гри на ринку і проведення відповідної бюджетної та податкової політики. Консервативній моделі змішаної економіки в якійсь мірі відповідає економічна система США. Адже тут, поряд з найширшою свободою приватного підприємництва існують державне регулювання, а також об'єднання виробників та профспілкові об'єднання, котрі обмежують конкуренцію і на ринку ресурсів і на ринку товарів та послуг.

Ліберальна модель змішаної економіки становить собою економічну систему, в якій забезпечується раціональна взаємодія державного і приватного секторів економіки, впроваджуються системи макроекономічного планування, програмування і прогнозування, відбувається переорієнтація приватного сектора економіки на вирішення соціальних проблем. Згідно з цими ознаками до ліберальної моделі змішаної економіки можна віднести економічну систему Японії, Німеччини та деяких інших країн.

Соціал-реформістську модель змішаної економіки характеризують існування різноманітних типів власності на засоби виробництва, поєднання планових та ринкових механізмів господарювання, скорочення майнової нерівності шляхом перерозподілу доходів на користь менш забезпечених верств населення. Цій моделі найбільш повно відповідає економічна система, що відома під назвою "шведський соціалізм", а також економічні системи Англії, Франції та деяких інших країн.

Поділ змішаної економіки на згадані вище моделі багато в чому умовний, оскільки між ними, особливо між ліберальною і соціал-реформістською моделями, є чимало спільного. Більш того, всі нинішні суспільства представлені змішаною економікою з елементами ринку, планування і традицій.

Економіка України і в минулому і сьогодні, якщо виходити з формальних ознак, була і є змішаною. Тільки в минулому в ній переважали елементи планової економіки, а в сучасних умовах, навпаки, переважають елементи ринку.

З точки зору теорії та практики в економічній літературі прийнято виокремлювати американську, або ліберальну, модель, неоліберальні моделі Західної Європи (німецьку, шведську та ін.), японську, моделі нових індустріальних країн Південно-Східної Азії (Південна Корея, Тайвань, Сінгапур та ін.). Кожна з цих моделей має свої специфічні особливості, спрямованість, але досить ефективно функціонує у відповідній країні чи на континенті.

Основними критеріями, на базі яких визначається специфіка різних моделей господарювання, є: цільове спрямування економіки; форми і структура власності (зокрема, питома вага державної власності); важелі і форми втручання держави в економіку, які зрештою розрізняються співвідношенням державного і приватного секторів, їх структурою і значенням, а також методами і комбінаціями взаємодії при регулюванні економічних процесів на різних рівнях. Тому неправомірно буде зводити єдиний узагальнюючий критерій «змішаності» економіки лише до структури (питомої ваги) різних форм власності, в т. ч. й до частки державного сектора в національному капіталі чи у ВВП, як і до питомої ваги зайнятих на державних підприємствах.

У даному аспекті економікс робить акцент на важливості (дійовості) функцій держави, а не на розмірах державного сектора або частці витрат держави у бюджеті країни. Зокрема, в Японії відносно незначна частка державної власності, але через систему податків, кредитів, фінансів, тобто економічних важелів (інструментів) державне втручання в економіку було досить ефективним і сприяло динамічному переходу країни від індустріальної до постіндустріальної стадії.

Західні економісти-фахівці досліджують і такий важливий фактор, як якість державного втручання в економіку. Під цим розуміється залежність ефективності державного втручання від характеру, організації та способу і дійовості функціонування державних інститутів.

Змішана економіка поєднує у собі різні форми власності й два механізми макроекономічного регулювання: ринковий і державний. Співвідношення між державним і ринковим регулюванням у різних країнах неоднакове.

Трьома найтиповішими моделями змішаної економіки є: американська, японська та шведська моделі.

Американська модель змішаної економіки. Основу американської моделі становить система всілякого заохочення підприємства, досягнення особистого успіху, збагачення найактивнішої частини населення. Завдання соціальної рівноваги громадян при цьому гостро не ставляться, а пряме державне втручання в економіку є незначним і охоплює такі питання, як визначення правил гри на ринку, використання бюджетної системи, перерозподіл доходів через податкові механізми та ін.

Американська модель ринкової економіки високоефективна за умови, коли населення зростає повільно, що дає змогу поступово нагромаджувати капітал, нарощувати промислове виробництво, підвищувати продуктивність праці в промисловості, а через запровадження нових технологій - і в сільському господарстві; до того ж мігрувати із сільського господарства у промисловість.

Японська модель змішаної економіки. Для цієї моделі характерним є активне втручання держави в економіку для створення такого макросередовища, в якому прогресивні га­лузі зростають найшвидше. Розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням, велику роль відіграє економічне планування. Розв'язанням соціальних завдань безпосередньо займаються корпорації та об'єднання. Цій моделі притаманне певне відставання темпів зростання заробітної плати порівняно зі зростанням продуктивності праці. За рахунок цього досягається зниження витрат виробництва й підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках. Така модель економіки може скластися лише за винятково високого розвитку національної свідомості, пріоритету інтересів нації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певні матеріальні жертви задля процвітання країни.

Шведська модель змішаної економіки. Характерною особливістю цієї моделі є її соціальна спрямованість на рівні державної політики. Шведська модель є своєрідним поєднанням ринкової економіки та соціалістичної ідеології, її часто називають розподільчим соціалізмом. Основний принцип цієї моделі полягає в розмежуванні двох економічних функцій: створення багатства і його розподілу. Перша функція реалізується в конкурентній ринковій економіці приватним сектором, другу виконує уряд, який перерозподіляє доходи. Скорочення майнової нерівності досягається за рахунок перерозподілу доходу через бюджет на користь менш забезпечених верств населення. Більше половини державних видатків спрямовані на соціальні потреби: забезпечення доступності освіти, охорону здоров'я, страхування на випадок безробіття, пенсійне страхування. У державному бюджеті акумулюється понад 50% валового внутрішнього продукту, при цьому державі належить тільки 5% засобів виробництва.

Модель змішаної економіки у кожній країні залежить насамперед від індивідуальних факторів (природні, демографічні, технічні, місце країни у світовому господарстві та ін.), цілей та пріоритетів державної політики.

Слід зазначити, що кожна з названих моделей не в змозі вирішити всієї різноманітності макроекономічних процесів держави. Тому вони повинні взаємодоповнюватися, щоб мати реальніше уявлення про економічне життя.