- •1. Походження права
- •2. Принципи права
- •3. Функції права
- •4. Структура права
- •1. Поняття і види норм права
- •2. Логічна структура норми права
- •1. Внутрішня і зовнішня форми права
- •2. Нормативно-правові акти: поняття, ознаки, види
- •3. Дія нормативпо-правових актів у часі, просторі і за колом осіб
- •4. Систематизація пормативно-правових актів
- •1. Поняття правоутворення
- •2. Правотворчість: поняття, ознаки, стадії, принципи
- •3. Законодавчий процес: поняття та стадії
- •4. Поняття законодавчої техніки
- •1. Система права
- •2. Система законодавства
2. Принципи права
Принципи права — це основні засади, вихідні ідеї, які визначають спрямованість та суттєві положення права.
У принципах права в узагальненій формі відображаються об'єктивні закономірності розвитку суспільства. Притаманна принципам права властивість універсального й абстрактного засвоєння соціальної дійсності зумовлює їхню особливу роль у структурі правової системи, в механізмі правового регулювання, в правосвідомості та ін.
Своїми настановами принципи пронизують і об'єднують всю систему права, визначають правотворчу і правозастосовну діяльність компетентних суб'єктів. Принципи права формуються поступово, історично або відображають результати раціонального, наукового осмислення закономірностей розвитку об'єктивної дійсності.
Призначення принципів права полягає в тому, що вони забезпечують однакову спрямованість норм права, а також їхній вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання та в різних формах правового впливу (інформаційного, цін-нісно-орієнтаційного, психологічного тощо).
Принципи права можуть діяти через правову систему, через механізм правового регулювання або можуть безпосередньо впливати на виникнення і стабільне існування конкретних правовідносин.
Залежно від функціонального призначення й об'єкта відображення принципи права поділяються на соціально-правові та спеціально-правові .
Соціально-правові принципи відображають систему цінностей, властивих суспільству, і мають або повинні мати форму вираження й забезпечення. До цієї групи відносяться, наприклад, принципи:
• пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй;
• визнання особи, її прав і свобод вищою суспільною цінністю;
• єдності загальних і специфічних інтересів та ін.
Спеціально-правові принципи відображають засади формування й функціонування права як специфічного соціального регулятора і залежно від сфери дії підрозділяються на загальноправові, міжгалузеві та галузеві.
Загальноправові (загальні або основні) принципи відображають природу, якісну своєрідність права в цілому. До цієї групи відносяться принципи:
• гуманізму, відповідно до яких забезпечується домінування у формуванні та функціонуванні правової системи невід'ємних природних прав і свобод людини;
• рівності громадян перед законом, якими встановлюється, що всі громадяни незалежно від національності, статі, раси, релігійної й іншої приналежності, посадового положення мають рівні загальногромадянські права й обов'язки, несуть рівну відповідальність перед законом;
• демократизму, які означають, що право, законодавство повинно адекватно відображати волю народу і формуватись через демократичні інститути народовладдя;
• законності, які обумовлюють здійснення всіх форм державної діяльності, функціонування громадянського суспільства на основі й відповідно до вимог права;
• справедливості, які знаходять свій вираз у рівному юридичному масштабі поведінки і в суворій відповідності виду і міри юридичної відповідальності скоєному правопорушенню;
• взаємної відповідальності держави та особи, згідно з якими не лише особа відповідальна перед державою, а й держава перед особою, та ін.
Міжгалузеві принципи — це принципи, дія яких поширюється на декілька галузей права. Сюди відносяться, наприклад, принципи:
• здійснення правосуддя тільки судом;
• гласності судового розгляду;
• національної мови судочинства;
• незалежності суддів і підкорення їх тільки закону та ін.; Галузеві принципи визначають специфіку конкретної галузі
права; це, наприклад, принципи:
• політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності суспільного життя — у конституційному праві;
• свободи праці й зайнятості — у трудовому праві;
• пріоритету екологічної безпеки — у земельному праві та ін. Принципи права можуть бути:
а) легалізовані, тобто закріплені в законі;
б) виведені зі змісту і сенсу законодавства;
в) сформульовані юридичною практикою, наприклад: "вислухаємо й іншу сторону", "ніхто не може передати іншому більше прав, ніж він сам має" та ін.
Усі принципи права незалежно від обсягу їхньої нормативності здійснюють спеціально-юридичний, тобто регулятивний вплив на поведінку людей. При цьому принципи права можуть діяти двома шляхами:
• опосередковано, через конкретні приписи, на зміст яких вони впливають;
• безпосередньо, тобто виступати орієнтирами поведінки конкретних учасників правовідносин.
Таким чином, принципи права є засобами правової організації життя суспільства, які поширюють свій вплив на всі його сфери.