2. Принципи права

Принципи права — це основні засади, вихідні ідеї, які визна­чають спрямованість та суттєві положення права.

У принципах права в узагальненій формі відображаються об'єктивні закономірності розвитку суспільства. Притаманна принципам права властивість універсального й абстрактного за­своєння соціальної дійсності зумовлює їхню особливу роль у струк­турі правової системи, в механізмі правового регулювання, в правосвідомості та ін.

Своїми настановами принципи пронизують і об'єднують всю систему права, визначають правотворчу і правозастосовну діяль­ність компетентних суб'єктів. Принципи права формуються поступово, історично або відображають результати раціонально­го, наукового осмислення закономірностей розвитку об'єктивної дійсності.

Призначення принципів права полягає в тому, що вони забез­печують однакову спрямованість норм права, а також їхній вплив на суспільні відносини у формі правового регулювання та в різних формах правового впливу (інформаційного, цін-нісно-орієнтаційного, психологічного тощо).

Принципи права можуть діяти через правову систему, через механізм правового регулювання або можуть безпосередньо впливати на виникнення і стабільне існування конкретних пра­вовідносин.

Залежно від функціонального призначення й об'єкта відобра­ження принципи права поділяються на соціально-правові та спе­ціально-правові .

Соціально-правові принципи відображають систему цінностей, властивих суспільству, і мають або повинні мати форму вираження й забезпечення. До цієї групи відносяться, наприклад, принципи:

• пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй;

• визнання особи, її прав і свобод вищою суспільною цін­ністю;

• єдності загальних і специфічних інтересів та ін.

Спеціально-правові принципи відображають засади формуван­ня й функціонування права як специфічного соціального регуля­тора і залежно від сфери дії підрозділяються на загальноправові, міжгалузеві та галузеві.

Загальноправові (загальні або основні) принципи відобража­ють природу, якісну своєрідність права в цілому. До цієї групи відносяться принципи:

• гуманізму, відповідно до яких забезпечується домінування у формуванні та функціонуванні правової системи невід'ємних природних прав і свобод людини;

• рівності громадян перед законом, якими встановлюється, що всі громадяни незалежно від національності, статі, раси, релігійної й іншої приналежності, посадового положення мають рівні загальногромадянські права й обов'язки, несуть рівну відповідальність перед законом;

• демократизму, які означають, що право, законодавство по­винно адекватно відображати волю народу і формуватись через демократичні інститути народовладдя;

• законності, які обумовлюють здійснення всіх форм держав­ної діяльності, функціонування громадянського суспільства на основі й відповідно до вимог права;

• справедливості, які знаходять свій вираз у рівному юри­дичному масштабі поведінки і в суворій відповідності виду і міри юридичної відповідальності скоєному правопорушенню;

• взаємної відповідальності держави та особи, згідно з якими не лише особа відповідальна перед державою, а й держава перед особою, та ін.

Міжгалузеві принципи — це принципи, дія яких поширю­ється на декілька галузей права. Сюди відносяться, наприклад, принципи:

• здійснення правосуддя тільки судом;

• гласності судового розгляду;

• національної мови судочинства;

• незалежності суддів і підкорення їх тільки закону та ін.; Галузеві принципи визначають специфіку конкретної галузі

права; це, наприклад, принципи:

• політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності суспільного життя — у конституційному праві;

• свободи праці й зайнятості — у трудовому праві;

• пріоритету екологічної безпеки — у земельному праві та ін. Принципи права можуть бути:

а) легалізовані, тобто закріплені в законі;

б) виведені зі змісту і сенсу законодавства;

в) сформульовані юридичною практикою, наприклад: "вислу­хаємо й іншу сторону", "ніхто не може передати іншому більше прав, ніж він сам має" та ін.

Усі принципи права незалежно від обсягу їхньої норматив­ності здійснюють спеціально-юридичний, тобто регулятивний вплив на поведінку людей. При цьому принципи права можуть діяти двома шляхами:

• опосередковано, через конкретні приписи, на зміст яких вони впливають;

• безпосередньо, тобто виступати орієнтирами поведінки кон­кретних учасників правовідносин.

Таким чином, принципи права є засобами правової організації життя суспільства, які поширюють свій вплив на всі його сфери.