3. Дія нормативпо-правових актів у часі, просторі і за колом осіб

Дія нормативно-правових актів — це фактична дія норм пра­ва, що у них містяться, на суспільні відносини. Інакше кажучи,

дія нормативно-правових актів полягає у врегулюванні певних суспільних відносин шляхом реалізації норм права, що в них містяться. Необхідною умовою забезпечення правомірності цієї реалізації є встановлення меж дії нормативно-правових актів, тобто норм права, що складають їх зміст.

Дія нормативно-правових актів встановлюється за трьома па­раметрами:

а) за терміном дії — часом, протягом якого нормативно-пра­вовий акт є чинним, тобто має юридичну силу (дія у часі);

б) за простором, на який поширюється дія нормативно-право­вого акта (дія у просторі);

в) за колом осіб, які підпадають під дію нормативно-право­вого акта і на його основі набувають юридичних прав та обов'язків (дія за колом осіб).

Дія нормативно-правових актів у часі обмежена моментом на­брання актами чинності (юридичної сили) та моментом її втрати. Нормативно-правовий акт може набирати чинності:

а) з часу, зазначеного в самому нормативно-правовому акті, або у спеціальному акті, який встановлює час набрання чинності певним нормативно-правовим актом;

б) з моменту прийняття нормативно-правового акта, на що, як правило, вказується у самому нормативно-правовому акті;

в) з моменту офіційного опублікування нормативно-правового акта;

ґ) з часу, з якого акт надійшов адресату (це притаманне відомчим нормативним актам).

Нормативно-правовий акт, щодо якого в тій чи іншій формі не зазначено час набрання чинності, вступає в силу на всій тери­торії України після завершення 10-денного строку з моменту його офіційного опублікування. Причому він повинен бути опуб­лікований не пізніше 7-денного строку після прийняття.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність на підставі:

а) закінчення обумовленого терміну його дії;

б) зміни обставин, для врегулювання яких він був призначений;

г) його відміни (скасування) іншим нормативно-правовим чи спеціально призначеним актом.

Чинність новоприйнятих нормативно-правових актів поширю­ється на відносини, що виникають після набрання актами чин­ності. Лише в окремих випадках під вплив нормативно-правових актів підпадають відносини, що виникли до набрання актами юридичної сили. Це стосується:

а) кримінального закону, якщо він пом'якшує чи скасовує покарання;

б) прямих вказівок суб'єкта правотворчості, що містяться в нормативно-правовому акті.

Така дія нормативно-правових актів називається зворотною силою закону.

Дія нормативно-правових актів у просторі — це поширення їх чинності на територію країни в цілому чи на певну її частину. До території країни належать: земля, надра, води та повітряний простір у межах державних кордонів, територія її посольств в інших країнах, військові судна у відкритому морі і в межах те­риторіальних вод інших держав, повітряні та космічні літаючі апарати тощо.

Нормативно-правові акти органів законодавчої влади, вищих і центральних органів виконавчої влади мають чинність на всій території держави, а місцевих органів виконавчої влади та орга­нів місцевого самоврядування — на відповідних частинах тери­торії держави.

Дія нормативно-правових актів даної держави не поширюється на ті частини її території, які займають посольства інших держав і вважаються територіями відповідних країн.

Дія нормативно-правових актів за колом осіб визначає мож­ливість їх дії стосовно певних категорій суб'єктів. За загальним правилом, дія нормативно-правового акта поширюється на всіх осіб, які перебувають у межах території держави або її певної частини. У той же час:

а) громадяни даної держави зобов'язані виконувати приписи нормативно-правових актів і поза її межами;

б) закони чи спеціальні нормативно-правові акти можуть діяти щодо певних категорій суб'єктів (військовослужбовців, пенсіонерів тощо).

Дія нормативно-правових актів поширюється не тільки на громадян країни, а й, за деякими обмеженнями, на іноземців, осіб без громадянства, які перебувають на її території.

У той же час нормативно-правові акти даної держави не діють по відношенню до певних категорій дипломатичних представників інших держав та ряду міжнародних організацій. Перелік таких суб'єктів визначається міжнародними угодами та національним законодавством.