3. Фактори продуктивності праці.
Цілеспрямоване управління продуктивністю праці, розробка конкретних програм більш ефективного використання трудового потенціалу підприємства вимагають чіткої класифікації факторів продуктивності праці. З огляду на можливості впливу підприємства і врахування у практичній діяльності усі фактори зростання продуктивності праці поділяють на дві узагальнюючі групи-зовнішні та внутрішні.
До групи зовнішніх факторів відносяться ті, що об'єктивно знаходяться поза контролем окремого підприємства (загальнодержавні та загальноекономічні-законодавство, політика і стратегія, ринкова інфраструктура), а внутрішніх-ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції, технологія і обладнання, матеріали і енергія; персонал, організація виробництва і праці, система мотивації тощо). Проте фактори, що є зовнішніми для підприємства, викликають його прямий господарський інтерес.
Врахувавши їх, можна мотивувати відповідні управлінські рішення, які дозволяють виробити стратегію щодо продуктивності праці на довготривалий період.
Фактори, що істотно впливають на продуктивність праці, можна об'єднати у такі групи:
-
матеріально-технічні (вдосконалення техніки та технології, застосування нових видів сировини та матеріалів та ін.);
-
організаційні (поглиблення спеціалізації, комбінування, вдосконалення системи управління, організації праці та ін.);
-
економічні (вдосконалення методів планування, систем оплати праці, участі працівників у прибутках та ін.);
-
соціальні (створення відповідного морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки та перепідготовки персоналу та ін.);
-
природні умови та географічне розміщення підприємств (ця група факторів виділяється та аналізується на підприємствах добувних та деяких переробних галузей промисловості). Кількісний вплив окремих факторів, що деталізуються за схемою, наведеною на мал.2.2, та їх загальний вплив на зміни у продуктивності праці на підприємстві визначаються у конкретному порядку.
Тема: Інвестиційні ресурси
-
Характеристика інвестицій.
-
Різновиди та структура.
-
Визначення необхідного обсягу і джерел фінансування.
-
Оцінка економічної ефективності капітальних вкладень.
1. Характеристика інвестицій.
В середньому приблизно одну третину обсягу фінансових коштів підприємств різних галузей економіки України становлять інвестиції (одноразові капітальні витрати).
Інвестиції-це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою одержання певного доходу (прибутку).
Для
характеристики інвестицій теоретичне
і практичне значення має визначення
різновидів за окремими ознаками, їх
функціонально-елементний склад (рис.4.1).
Фінансові Інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання (купівлі) акцій, облігацій та інших цінних паперів, що випускаються підприємствами або державою. За характером розпорядження вирізняють два види акцій-іменні та на пред'явника, а за розміром одержуваного доходу-звичайні та привілейовані. На відміну від іменних акції на пред'явника можуть вільно купуватись і продаватись. По звичайних акціях виплачуються дивіденди, розмір яких залежить від величини одержуваного у тому або іншому році підприємством (акціонерним товариством) прибутку, а по привілейованих-фіксований розмір (процент) незалежно від фактичної величини прибутку.
Реальні Інвестиції являють собою вкладення капіталу (грошей) в різні сфери і галузі народного господарства (суспільного виробництва) з метою оновлення існуючих і створення нових "капітальних" (матеріальних)благ, а як наслідок цих результатів-одержання набагато більшого прибутку.
Зовнішні прямі інвестиції— це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи іншого конкретного проекту, а Портфельні-закордонні інвестиції розміром до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту.
Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато де в чому залежить від пропорцій між державними і приватними інвестиціями.