Практичне заняття № 2

Тема: Технології групової роботи

Ключові слова: метод групової роботи, стадії розвитку групи, методи та прийоми групової роботи.

Теоретичні завдання:

1. Охарактеризувати процес становлення методу групової роботи.

2. В яких випадках використовується групова робота?

3. Назвіть фактори, що сприяють чи заважають груповій роботі.

4. Назвіть стадії розвитку групи.

5. Визначити роль соціального працівника в процесі групової роботи.

6. Розкрити основні підходи до створення груп взаємодопомоги.

Практичні завдання:

1. Проаналізувати наведену нижче соціально-педагогічну тех­нологію групової роботи (див. дод. до практичного №3 (модульII)

2. Розробити технологію організації групової роботи для однієї з груп клієнтів.

Література:

1. Технологии социальной работы: Ученик /Под общ. ред. .И.Холостовой. М.: ИНФРА-М, 2002.

2. Організація діяльності консультативних пунктів "Довіра" центрами соціаль­них служб для молоді (методичний посібник) / За ред. П.Б.Лазоренка, І.М.Пінчук. - К.: Державний центр соціальних служб для молоді, 2003.

3. Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. д-ра ист. наук Е.И.Хо­лостовой. - М.: Юрист, 2000.

4. Шакурова М.В. Методика й технология работы социального педагога: Учебное пособие для студентов высш. пед. уч. заведений. - М.: Изд. центр "Академия", 2002.

5. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник.- К.: Центр навчальної літератури, 2006., с. 125-140.

Додаток до практичного №2(модульII)

Технологія створення груп взаємодопомоги людей, віл-їнфікованих та хворих на снід

Крок 1 - зупиніться та поміркуйте:

• про можливі труднощі і перешкоди (витрати часу, сил, грошей, реакція вашої родини тощо);

• переваги, які дає група (підтримка, допомога, якої не було, нові друзі, задоволення від допомоги, нове заняття та інше); порівняйте - що переважає?

Крок 2 - знайдіть однодумців. Хто може допомогти їх знайти?

• друзі, сусіди, сім'я;

• дільничний лікар, медична сестра;

* працівники громадських організацій, ресурсних центрів. Де розмістити оголошення?

* у міській (районній) професійній газеті (яіоцо вона є), в газеті безкоштовних об'яв;

• на місцевому радіо і телебаченні;

• у лікарні, центрі СНІДу, бібліотеці, консультації.

Крок 3 - зберіться разом та обговоріть:

• внесок кожного в роботу групи;

• кого приймати до групи;

• цілі групи;

• чим ви будете займатися на зустрічах групи;

• чи необхідна конфіденційність;

• чи потрібні групі спеціалісти, які саме;

• як часто і де будуть відбуватися зустрічі групи;

• правила та обмеження для членів групи.

Правила, які ви відпрацьовуєте, можуть протягом роботи змінюватися.

Крок 4 - вчитися в інших.

Знайдіть інші групи, вивчіть їхній досвід, установіть з ними контакт.

Крок 5 - намагайтеся створити комфортну та приємну атмосферу:

• проводьте зустріч у затишному приміщенні, куди легко добиратися;

• потурбуйтеся про те, щоб кожен із членів групи знав до­рогу до місця зустрічі;

• потурбуйтеся, щоб до приміщення під час роботи групи не заходили сторонні особи;

якщо дозволить кількість осіб у групі, сідайте у коло; нехай кожний відрекомендується так, як він хоче, щоб до нього зверталися інші члени групи; організуйте чай, каву, прохолодні напої; давайте людям час познайомитися між собою, робіть пе­рерви для неформального спілкування. З моменту створення групи вам потрібно серйозно замис­литися, чого ви бажаєте досягти?

Не поспішайте на перших зустрічах остаточно сформулю­вати цілі групи, особливо, якщо між вами немає повної згоди. Краще спочатку визначте нескладні завдання, з якими всі згодні, а у процесі розвитку групи змінюйте та ускладнюйте їх.

Працюйте над визначенням реальних цілей:

• складіть список цілей, які висувають перед собою інші групи, обговоріть їх з членами своєї групи;

• зателефонуйте учасникам зборів і попросіть прийти зі своїми ідеями;

• розробіть коротку анкету, щоб ознайомитися з позиція­ми членів групи;

* скористайтеся методом "мозкового штурму". Які цілі може ставити перед собою група?

• захист анонімності членів групи, можливість зустрічати­ся і обговорювати свої проблеми;

• сприяння встановленню взаєморозуміння між ВІЛ-інфікованими та персоналом медичних закладів;

• надання моральної підтримки учасникам групи;

• збирання й повідомлення інформації про нові ліки, наукові досягнення, законодавство та інші актуальні питання.

Чим може займатися група?

Більшість груп обирають для себе такі види діяльності:

• регулярні зустрічі для взаємної підтримки;

• телефонний зв'язок між членами групи;

• обмін інформацією;

• спільні заходи, навчальні, оздоровчі та інші заняття для членів групи;

• допомога тим, хто не може брати участь у роботі групи;

• боротьба за зміни у державних (регіональних) службах, корисних для групи;

• запрошення на зустрічі фахівців-лекторів.

Як організувати діяльність груп? Основні правила організації групи на першому етапі:

• розподіляйте обов'язки рівномірно;

• намагайтеся обговорювати витрати;

• надавайте кожному можливість брати участь у прийнятті рішення;

* якщо хтось пропустив зустріч, проінформуйте його (її) про ухвалені на цій зустрічі рішення;

• передбачайте час на обговорення організаційних питань і дискусій;

• приділяйте особливу увагу новим членам групи;

* якщо потрібно ухвалити важливе рішення, плануйте для цього окрему зустріч.

Серед основних правил, необхідних для нормального існу­вання різних груп, такі:

• дотримання конфіденційності;

• повага до свого і чужого часу;

• розподіл обов'язків,

Чи потрібен групі лідер?

Хоча група грунтується на самокеруванні, необхідно працю­вати над її структурою та допомагати членам групи оволодіти навичками ефективної роботи. Ініціатором групи може бути один із її членів, який має спільну для всіх проблему, або лю­дина, котра володіє технікою утворення і ведення групи - пси­холог, медичний працівник, соціальний працівник, інші.

З якими труднощами часто зіштовхуються лідери груп взає-мопідтримки:

• замкнутість та інертність членів групи, небажання, неготовність спілкуватися;

• надмірна балакучість деяких учасників;

• домінування в розмові декількох членів, об'єднаних спільним інтересом, який необов'язково розділяють інші члени групи;

• деструктивна поведінка - брутальність, безтактність, па­сивна агресивність, особисті випади тощо;

• нездатність лідера обговорювати з групою власні проблеми.

Навички, необхідні лідеру, полягають в тому, щоб:

• допомогти членам групи відчути себе в безпеці, відвер­то висловити свої почуття, розповісти про проблеми, поділитися досвідом;

• створити атмосферу, у якій члени групи відчують взає­мну підтримку;

• допомогти членам групи зрозуміти, що їх поєднує, а та­кож визнати неминучі розходження і навчитися переборювати конфлікти, що виникають;

* не дозволяти групі віддалятися від теми і порушувати правила;

* надавати кожному можливість брати участь у розмові.

Лідер не повинен:

* аналізувати, пояснювати і тлумачити особисті проблеми учасника;

* давати поради, якщо про це не просять;

* тиснути на члена групи заради висловлення власних думок; ображати будь-кого із членів групи; оцінювати методи лікування;

* дозволяти порушувати правила групи, залишаючи це без уваги і відповідних наслідків; ставати на певну сторону в конфлікті між членами групи.

Лідер повинен знати:

* у яких випадках потрібне втручання;

* як працювати з "важкими" учасниками;

* як може відбуватися зустріч групи;

* методи формування групи.