23. Оцінка технології годівлі та якості кормів

Відгодівля свиней - заключний процес у виробництві свинини. Від його правильної організації значною мірою залежать рівень виробництва і якість свинини, а також рентабельність галузі. 

Мета відгодівлі - отримання максимального приросту свиней при найменшому витраті кормів. Розрізняють два види відгодівлі - м'ясної і до жирних кондицій. На нашій фермі застосовується м'ясної відгодівлю. Застосування його дозволяє отримувати від 6-8-місячних свиней соковите м'ясо при оптимальних витратах кормів. На м'ясної відгодівлю ставлять добре розвинених підсвинків 3-4 місячного віку живою масою 25-40 кг.  Середньодобовий приріст на нашій фермі складає 600-700 г: тварини досягають живої маси 100-120 кг у 6,5-7,5-місячному віці при витратах на 1 кг приросту не більше 3,5-4 корм. од. 

Тип годівлі концентратно-коренеплідний. На фермі використовуються комбікорми-концентрати і соковиті корми у відповідності зі структурою раціонів. 

Соковиті корми раціонально використовуються в складі комбісілосов. Комбінований силос згодовують приблизно в тих самих кількостях, що й корнеклубнеплоди. У літній період використовуються комбікорми-концентрати і зелена маса посівних бобових трав. 

Використання в оптимальних кількостях соковитих, зелених кормів та трав'яного борошна забезпечує отримання свинини з великим вмістом м'яса.  На фермі є кормоцех, обладнаний машинами і механізмами для подрібнення концентрованих, соковитих, зелених кормів, кормозмішувач, пароутворювачі та установками для миття корнеклубнеплодов. Для транспортування готових кормів використовують трактори і кормороздавачі. 

Автомашина з кормами пропускають до кормоцех через дезбарьер, а після розвантаження машину ретельно миють водою і слабким дезрозчином. Кормоцех обладнаний вентиляцією, каналізацією, освітленням, санвузлом і роздягальнею, а так само забезпечений гарячою та холодною водою, халатами, фартухами і спец.взуттям для працюючого персоналу. 

У кормоцеху і на прилеглій до нього території систематично прибираються покидьки і залишки кормів. Усередині періодично проводять механічне очищення, профілактичну дезинфекцію і побілку вапном свіжогашеним стель, стін, перегородок. 

Всі кормоприготувальні машини, тару, кормороздавальні обладнання, кормопроводи, годівниці та поїлки містяться в чистоті, ретельно очищаються, миються і дезінфікуються. 

Для попередження появи гризунів проводять відповідні дератизаційні заходи, а в літній період приміщення кормоцеху обробляють інсектицидами проти мух. 

У боротьбі з мікотоксіческімі захворюваннями найбільш ефективна міра - правильна заготівля кормів, їх зберігання в добре провітрюваних приміщеннях. Тваринамне згодовують запліснявілі корми. 

24. Санітарно-гігієнічні вимоги до ферм, кормів, годівлі та догляду за сільськогосподарськими тваринами.

Останніми роками в господарствах різної форми власності помітно зросла захворюваність тварин на незаразні хвороби, частка яких становить близько 90% усіх захворювань. За нинішніх складних погодних умов великого значення набувають заходи, спрямовані на збереження поголів’я сільськогосподарських тварин, скорочення їхніх втрат, особливо молодняку, та забезпечення ветеринарного благополуччя.

Серед незаразних хвороб найчастіше з’являються захворювання, пов’язані з обміном речовин, органами травлення й дихання, акушерсько-гінекологічні хвороби. Серйозною проблемою є народження кволого нежиттєздатного приплоду, 20–30% і більше їх гине в період підсису. Основними причинами цих втрат є порушення умов годівлі, технології утримання та догляду. В умовах посухи ці проблеми можуть загостритися.

Загальна профілактика незаразних хвороб тварин базується на повноцінній годівлі, високій якості кормів і води, оптимальному мікрокліматі, дотриманні високої санітарної культури в тваринницьких приміщеннях та на території ферми, щоденному активному моціоні (за винятком несприятливої погоди), контролі за станом обміну речовин і здоров’ям тварин. 

Корми

Найвагомішим першочерговим заходом загальної профілактики є корми — заготівля, збереження та раціональне економне використання згідно із санітарно-зоогігієнічними вимогами до цих технологічних процесів. У собівартості продукції тваринництва на корми припадає 60–70% усіх витрат.

Зіпсовані корми не слід згодовувати. Тільки після ретельної перевірки на токсичність їх можна використовувати за призначенням ветлікаря. Але треба пам’ятати, що мікотоксини дуже стійкі до фізичних та хімічних факторів, тому знешкодження їх у кормах є малоефективним. 

Успіх виробництва тваринницької продукції визначається на 60% годівлею, на 20% — мікрокліматом і умовами утримання і на 20% — селекцією і віком тварин. 

Мікроклімат

Ще одним найголовнішим чинником скорочення втрат у тваринництві є створення оптимального мікроклімату в приміщеннях. За найкращих умов годівлі від продуктивних тварин неможливо досягти найкращої продуктивності, якщо мікроклімат у тваринницьких приміщеннях не відповідає зоогігієнічним параметрам. Температура повітря найбільше впливає на здоров’я тварин, їхню продуктивність та використання ними кормів. Верхній рівень температури для всіх організмів сільськогосподарських тварин становить 25°С, за винятком поросят (32°), нижній рівень для корів, худоби на відгодівлі сягає 5°, для телят — 12°, свиней — 15°, поросят — 25°, вівцематок, баранів — 8°, ягнят —10°С.

Тривала шкідлива дія несприятливого волого-температурного режиму часто залишається непоміченою, і збитки від нього не враховують. Крім того, втрати від пошкодження приміщень тривалою дією конденсату вологи можуть сягати величезних розмірів, а кошти на ремонт дорівнювати чверті вартості будівлі.