32. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-ін’єкції»

В основі методу – в екон.кругообігу постійно мають місце вилучення (зменшення видатків) або ін’єкції (збільшення видатків). Вилучення відбуваються у формі заощаджень, податків, імпорту. Ін’єкції здійснюються в формі інвестицій, держ закупівель, експорту. Економ рівновага існує лише тоді, коли вилучення дорівнюють ін’єкціям. У приватній економіці закритого типу, вилучення відбуваються лише у формі заощаджень, а ін’єкції – у формі інвестицій. Екон.рівновага: S=I

Згідно з граф.моделлю лише У1 є рівноважним, оскільки виробляється в умовах, коли заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям: S1>I,a I’>0. У2 більше рівноважного, оскільки вилучення в формі заощаджень більше запланованих інвестицій: S2>I, a I’<0. У3 менше рівноважного, оскільки вилучення у формі заощадженьб менше запланованих інвестицій: S3<I, a I’<0. Якщо заощадження перевищили заплановані інвестиції, то це означає, що пропозиція позичкових грошей перевищила попит на них з боку інвесторів. Завдяки цьому % ставка знижується, що сприяє збільшенню інвестиційного попиту до рівноваги із заощадженням. Якщо навпаки, то % ставка зросте. Це сприяє збільшенню заощадження до рівня попиту на гроші, тобто до інвестиційного попиту.

33.Рецесійний розрив як наслідок дефіциту сукупних витрат. Графічна та математична інтерпретація

В умовах неповної зайнятості, якщо сукуп.видатків не вистачає для закупівлі потенційного ВВП, то в економіці виникає рецесійний розрив.

Як бачимо, потенційному ВВП (Yp) відп.видатки на рівні Е2. Але фактично економіка витрачає Е1, що менше Е2. тому факт.ВВП (Y) менше потенц.ВВП: Y<Yр. Графічно рецес.розрив – відстань по вертикалі між лініями Е1 і Е2. кількісно – це величина, на яку сукуп.видатки мають початково зрости (), щоб факт.ВВП збільшився до потенц.рівня.

Графічна модель рецес розриву і формула рецес розриву не враховують інфляцію, оскільки ґрунтуються на припущенні, що збільшення запланованих автономних витрат і зростання фактичного ВВП до потенційного рівня не супроводжуються зростанням цін. Згідно з теорією сукупної пропозиції, така ситуація називається крайнім випадком, якому відповідає горизонт крива коротко строк суку пропозиції. Але згідно з основною моделлю сукуп пропозиції зростання фактичного ВВП супроводжується інфляцією, що відображує додатно нахилена крива сукуп пропозиції. За таких умов потенційний ВВП визначається формулою: де Р — індекс цін. Звідси можна визначити рецес розрив в умовах інфляції:

В умовах інфляції усунення розриву між фактичним ВВП і потенційним ВВП вимагає номінально більшого приросту запланованих автономних витрат, ніж в умовах стабільних цін. І це не випадково, якщо враховувати, що певна частка приросту запланованих сукупних витрат втілюється в інфляцію і не впливає на зростання обсягів вир-ва. Але оскільки графік рецесійного розриву спирається на реальні величини, то врахування інфляції нічого не змінює в його побудові.

34.Інфляційний розрив як наслідок надлишку сукупних видатків. Графічна та математична інтерпретація

В умовах повної зайнятості, коли сукупні видатки є надмірними порівняно з потенц.ВВП в економ виникає інфляційний розрив.

Як бачимо, для закупівлі потенц.ВВП економ має здійсн.видатки на рівні Е2. але насправді її видатки становлять Е1, що більше Е2. внаслідок цього факт.ВВП (Y) номінально перевищує потенц.ВВП (Yр). Графічно інфляц.розрив – відстань по вертикалі між лініями Е1 і Е2. кількісно – величина, на яку сукуп.видатки мають початково зменшитися (), щоб усунути інфляц.надлишок ВВП на умовах збереження повної зайнятості.

Інфляційний розрив викликає інфляційне збільшення фактичного ВВП порівняно з потенційним ВВП на мультиплікативній основі. Звідси можна зробити висновок, що потенційний ВВП номінально менший за фактичний ВВП на величину інфляційного розриву, помножену на мультиплікатор витрат:

Інфляц розрив є такою величиною скорочення запланованих автономних витрат, яка на мультиплікативній основі здатна забезпечити номінальне зменшення фактичного ВВП до потенційного рівня лише за рахунок зниження цін.

Інфляц розрив виникає в умовах повної зайнятості, коли сукупний попит перевищує потенційно можливу сукупну пропозицію, тобто потенційний ВВП. Це не збільшує обсяг вир-ва, а викликає лише зростання цін, тобто інфляцію. Але інколи зростання сукупного попиту в умовах повної зайнятості може викликати не лише інфляційне зростання, а й надмірну зайнятість, тобто тимчасовий вихід обсягів вир-ва за межі потенційного ВВП.

У мат інтерпретації величина інфляц розриву визначається величиною відхилення ВВП від природного рівня та значенням мультиплікатора сукупних видатків:

,де ∆АЕ - інфляц розрив,∆Y – відхилення ВВП від природного рівня, μ – мультиплікатор сукупних видатків.

Рецесійні та інфляційні розриви викликають короткострок відхилення фактичного ВВП від природного. У довгострок ж періоді рівновага в нац економ встановлюється при природному значенні ВВП. Змінюючи сукупні видатки держава може повертати фактичний ВВП до природного рівня. У цьому й полягає держ регулювання економічної кон’юнктури