19.Інфляція попиту. Інфляція витрат

Інфляція попиту – виникає коли сукупний грошовий попит населення зростає порівняно з сукупною пропозицією, а тому ціни підвищуються щоб врівноважити попит і пропозицію;

Інфляція пропозиції (інфляція витрат) – виникає внаслідок зростання витрат вир-ва, що зменшує сукуп пропозицію порівняно з сукуп попитом. Тому для врівноваження попиту і пропозиції ціни зростають.

20.Соціально-економічні наслідки інфляції

Інфляція справляє неоднозначний вплив на економ. Незначна, помірна інфляція може стимулювати економ розвиток. В умовах зростання цін, накопичувати доходи в грош формі стає невигідним, тому зростають споживчі витрати та інвестиції у вир-во. Відбувається розширення сукуп попиту, що й стимулює зростання вир-ва. Тому незначна інфляція розглядається навіть як бажана. Вважається, що при темпах зростання цін до 10% на рік, інфляція не є небезпечною, оскільки залишається під контролем держави.

Проте галопуюча інфляція, а тим більше гіперінфляція приносить негативні наслідки, здійснює руйнівний вплив на економіку. Негативні наслідки інфляції:

-Інфляція призводить до знецінення грош заощаджень населення. Внаслідок цього знижується життєвий рівень насел, зменшується споживання тов та послуг, скорочується споживчий попит.

-Інфляція призводить до знецінення основних та оборотних засобів підприємств, що викликає падіння інвестицій і скорочення обсягів виробництва.

-Інфляція не однаково впливає на різні майнові групи населення. В більшій мірі страждають від неї люди з фіксованими доходами, які не можуть змінювати величину своїх номінальних доходів слідом за ростом цін. Як правило це люди з низькими доходами: студенти, пенсіонери, працівники бюджетної сфери. Багатші люди в меншій мірі страждають від інфляції, оскільки вони можуть захистити себе, утворюючи тов запаси, інвестуючи в різноманітні активи. Тому інфляція викликає перерозподіл майна і доходів громадян, соц розшарування суспільства.

-Інфляція спотворює ціни, що робить неможливим прогнозування їх динаміки і збільшує інвестиційні ризики. Тому стають невигідними інвестиції в галузі з великими термінами окупності, а це приводить до спотворення галузевих пропорцій економіки.

-Інфляція викликає падіння обсягів виробництва та зростання безробіття.

Головна небезпека інфляції полягає в тому, що вона може вийти з під контролю, оскільки в її механізмі закладено тенденцію до прискорення темпів інфляції. Тому держава повинна здійснювати антиінфляційне регулювання.

21.Антиінфляційні заходи держави

Інфляція – підвищення загального рівня цін в економіці.

Основними заходами держави у боротьбі з інфляцією, передусім з головуючою та гіперінфляцією, є: 1) регулювання попиту та пропозиції; 2) індексація доходів; 3) контроль за цінами та заробітною платою.

Найтиповіші дії держави за розбіжності попиту і пропозиції такі: якщо платоспроможний попит перевищує пропозицію за умов вир-ва ВНП нижче від оптимальної величини, держава повинна привести в дію три основних методи регулювання:

- знизити податок на прибуток, щоб стимулювати інвестиції компаній і фірм;

- збільшити витрати державного бюджету і насамперед державні закупівлі товарів і послуг;

- зменшити відсоткову ставку за кредит і, отже, збільшити грошову масу в економіці.

Крім цих заходів слід провадити активну амортизаційну політику, збільшувати обсяг капіталовкладень у державному секторі тощо.

Якщо пропозиція вища від платоспроможного попиту, а вир-во ВНП перевищує оптимальну величину, держава повинна домагатися зниження сукуп попиту. Для цього їй необхідно збільшити податки на прибуток, скоротити держ витрати, збільшити плату за надання кредитів і, отже, зменшити грошову масу.

Застосування наведених важелів економ регул не дає миттєвого ефекту. Наприклад, перші позитивні результати від збільшення чи зменшення податків на прибуток, подорожчання чи здешевлення кредиту з'являться не раніше, ніж через півроку.

Індексація доходів здійснюється залежно від темпів інфляції. Вона застосовується в усіх розвинутих країнах і визначається рівнем прожиткового мінімуму (або типовим споживчим кошиком) і узгоджується з динамікою індексу цін: За постійної інфляції індексацію через певні проміжки часу повторюють.

Контроль за цінами і з\п здійснюють протягом нетривалого проміжку часу, оскільки в іншому разі відкритий тип інфляції трансформується у закритий і руйнується механізм ринкового саморегулювання. Крім того, держава впливає на інфляцію здебільшого опосередковано, через механізм очікувань.

Загалом боротьбу з інфляцією необхідно вести шляхом використання комплексу заходів, передусім скорочення бюджетного дефіциту, поступового усунення диспропорцій в економ, проведення рац податкової політики, посилення конкурентоспроможності вітчизняного вир-ва, підвищення курсу національної валюти, стимулювання інвестиційної діяльності та ін.

Шляхи стабілізації грош обігу. З'ясування основних причин (внутрішніх і зовнішніх) інфляції вказує і найважливіші шляхи стабілізації грош обігу. Розрізняють такі методи стабілізації грошового обігу: 1) нуліфікація, 2) ревалоризація, 3) девальвація.

Нуліфікація грошей — різновид грош реформи, коли знецінені грошові знаки анулюються, тобто оголошуються недійсними.

Ревалоризація — повернення до попередньої купівельної сили грошових знаків.

Для цього з обігу треба вилучити зайві гроші. Цей метод застосовується при невеликих масштабах інфляції.

Девальвація — зниження обмінного курсу (ціни) валюти порівняно з іноземною.

Основними антиінфляційними заходами держави є регулювання попиту та пропозиції, індексація доходів, контроль за цінами і заробітною платою.