23. Українська графіка доби барокко

Книжкова графіка (гравюра і рисунок) - з’явилась тоді, коли виникла потреба ілюструвати друковані видання. Барокова графіка України 2-ї пол. XVII до 70-х років XVIII ст. набула особливого розвитку у зв’язку з діяльністю Києво-Могилянської академії, де викладали і малювання. І хоч книгодрукування розпочалося в Україні на Заході - в Острозі, у Львові, та пізніше західноукраїнські майстри переїздять до Києва, Чернігова, Новгорода-Сіверського, Стародуба, бо тут створюються досить помітні культурологічні осередки. Була поширена в Україні графіка, особливо книжкова. Її призначеня полягає в образному та декоративному оформленні книжки. Друкарні Києво-Печерської Лаври належала провідна роль у книгодрукуванні в Україні впродовж ХУІІ-ХУІІІ ст. З 1656 року по 1721 рік тут вийшло понад 200 видань. Видавалися букварі, у 1705 р. видана “Граматика”, єдиний примірник якої знайдено в університетській бібліотеці у Швеції. На межі ХУІІ-ХУІІІ ст. склався основний вид української книги з характерним ансамблевим ілюструванням і оформленням, пишним декором, використанням традицій народного декоративного мистецтва (“Служебник”, 1708р.,“Часослов”,1713р.).Плідну видавничу діяльність здійснювала друкарня Почаївської лаври. Тут видавалися книги релігійного змісту, підручники, художня й світська література.

Гравюра. Гравери: Щирський, О. та Л. Тарасевичі, Г. Левицький. Вони ілюстрували книги і займалися станковою графікою. Технічно спочатку розвивалась гравюра по дереву, а вже потім фахівці перейшли до гравюри по міді. Як і в бароковій літературі, в графіці популярними були різні панегіричні тези. У центрі панегіричної гравюри майже завжди був ідеалізований образ когось із духовної чи світської знаті. О. Тарасевич залишив глибокий слід у розвитку всього українського мистецтва. Серед найвизначніших граверів пізнього українського бароко, що переходить у рококо, слід назвати Григорія Левицького, який залишив нам у спадок цікаві граверні роботи - ілюстрації до «Діянь апостольських». Високого ступеня досконалості досягло в Україні граверство за доби Мазепи. В цей час осередком граверства став Київ. Основоположником школи граверів був Олексанр Тарасевич. Крім нього працювали Д.Талаховський, І.Мигура, І.Стрельбицький та інші. Гравери ілюстрували різні книги (“Патерик Печерський”), виготовляли гравюри на металі, на дереві. Частина цих гравюр присвячена видатним діячам України. Коло 20-ти гравюр присвячено Мазепі. Українська граверська школа часів Мазепи сягала своїми впливами Польщі, Литви, Білорусії і, звищайно, Московщини. Крім Києва, видатні гравери працювали в Чернігові і Новгород-Сіверському. У середині ХУІІІ ст. відроджується граверство у Львові. У ХУІІ-ХУІІІ ст. різьба на дереві досягла в Україні виняткової краси. Вікна, двері храмів та житлових будинків прикрашалися складними орнаментами з каменю та глини. Розвивається різбярство. Насамперед – це пишні іконостаси на декілька поверхів (Богородчанський у Галичині, Софіївського і Миколаївського соборів у Києві, Межгірського і Видубицького монастирів). Вирізані з дерева листи аканту і виноградні лози вражали своєю красою.