24. Архітек. Пам*ятки стилю рококо в Україні.

Доба бароко в Україні припала на період, коли країна була розділена між міцними сусідніми державами. Тому Правобережна Україна мала зразки бароко, що йшли з католицького центру світу -Риму та Польщі. Один з перших зразків бароко у Львові - Стрітенський костел босих кармеліток (1642—1644 рр.), це копія церкви Св. Сусани у Римі (арх. Карло Мадерна, 1603 рік). Але ерудиція і таланти архітекторів швидко дали змогу відійти від копіювання римських зразків і творити оригінальні споруди (костел і монастир бернардинів, Гвоздець, костел і монастир кармелітів босих, Бердичів, каплиця Параскеви П'ятниці, Підкамінь, Домініканський монастир, Богородчани, Петропавлівський костел, Кам'янець-Подільський, костел Вознесіння, Золочів та ін.)Серед найкращіх зразків бароко і костел Непорочного Зачаття Діви Марії в Городенці, Івано-Франковська обл, (арх. Бернард Меретин).

Особливо талановиті і оригінальні невеликі костели польського архітектора Войцеха Лєнартовича в теперішніх Новоукраїнці і Угневі, справедливо не оцінені досі. Він будував без копіювання уславлених зразків. Надзвичайними стали і комплекси барокових будівель у Почаєві (арх. Г.Гофман) та у Кременці (Єзуїтський колегіум і костел, 1731—1743 рр., арх. П.Гіжицький).

Бароко на західних землях здебільшого церковне (костели, монастирі, каплиці). Але мало місце і світське бароко — садиба в Оброшино, палац в Ізяславі, палац греко-католицьких митрополитів в комплексі собору Св. Юра у Львові.

Чудовим зразком пізнього бароко на Правобережній Україні став костел Непорочного Зачаття Діви Марії в нинішньому селі Жданово(1786—1791 рр.),Вінницька обл, хоча в ці часи почав домінувати стиль класицизм.

Бароко на Лівобережній Україні.

Ці землі межували з Диким полем, тому заселення і розбудови йшли лише в північних і центральних районах. В нинішніх Донецькій, Луганській, Херсонській, Одеській областях нема зразків архітектури бароко.

Великим бароковим центром став лише Київ, де домінувало церковне будівництво. Київ став справжнім перехрестям різноманітних впливів, що йшли від самої України(арх. Григорович-Барський, Ковнір Степан Дем'янович),Польщі, Німеччини (арх.Шедель Йоган-Ґотфрід ), Растреллі (Російська імперія). Недослідженими і зруйнованими залишились барокові польські костели Києва. Поодинокими зразками світського бароко в Кієві стали Будинок митрополитів (1722, 1748-57 рр.) та колишня Бурса (1763—1767 рр.), Маріїнський палац (арх. В.Растеллі).Особливе місце посіла стара будівля Києво-Могилянської академії. Серед інших міст заслуговують уваги Харків ( Успенський собор), Козелець (собор Різдва Богородиці), барокові вівтарі деяких церков.

3.Мистецькі пам*ятки пізнього палеоліту, мезоліту та неоліту. Протягом тисячоліть на території сучасної України проживало багато народів, які мігрували, постійно змінювали один одного. Людські спільноти завжди розчленовувалися на дискретні групи, які ще називають племенами, невеликими народностями. У межах цих етнічних груп відбувалася трансляція культури від предків до нащадків, виникали й поширювалися культурні новації. Внаслідок постійних міграцій давнє населення України не було етнічно і культурно однорідним. Так протягом тисячоліть різноетнічні народи створювали на території України певні культурні традиції, які з часом ставали підґрунтям української культури.  Найдавніші пам'ятки мистецтва передісторичної людини на території України відносять до доби пізнього палеоліту(25-15 тис. років тому). Пізній палеоліт характеризується появою людини розумної (Homo sapiens ). У суспільстві складалися релігійні вірування, звичаї, виникало мистецтво Все це допомагало вижити первісній людині, яка майже цілком залежала від природного оточення. До пізньопалеолітичного часу належать широко відомі зразки прикладного та образотворчого мистецтва. Так, розкопки біля с. Мізин (Чернігівська обл.) виявили прекрасні браслети, вирізані із бивня мамонта. Мізинські браслети належать до унікальних зразків прикладного декоративного мистецтва стародавньої Європи. До творів мистецтва слід також віднести розфарбовані кістки мамонтів із мізинських помешкань та скульптури у формі невеликих статуеток, які відображали образ матері у родовій громаді. Крім жіночих статуеток зустрічаються фігури тварин з кістки і каменю.

Зображення на кістках тварин виявлені на Київщині, Полтавщині, на землях Західної України.  Крім образотворчого мистецтва, в пізньопалеолітичну добу набули певного розвитку й інші види мистецтва – музика, обрядовий танок. Про це свідчать знахідки кістяних флейт, жіночих статуеток у позі танцю тощо.  Чоловічі зображення епохи палеоліту трапляються рідко. Основну масу зображень складають тварини.

Отже, у палеолітичну епоху людина досягла відносно високого рівня матеріальної і духовної культури. Це стало основною для подальшого поступального суспільно-економічного та культурного розвитку людської цивілізації.  Мезоліт, який прийшов на зміну палеоліту, характеризується подальшим розвитком техніки обробки каменю.  Видатною пам'яткою духовного життя населення цього періоду є Кам'яна Могила (Запорізька обл..), завдяки якій ми маємо змогу спостерігати елементи мистецької творчості, побуту прадавніх племен. У гротах Могили виявлена велика кількість різноманітних зображень фігури людей, тварин, знаки у вигляді геометричних фігур тощо. Майже всі вони виконані у техніці різьблення. Знайдені окремі предмети очевидно культового призначення. Особливий інтерес викликає так званий Грот Мамонта. На його стелі зображені фігури чотирьох биків, які утворивши коло, спрямовують свої роги у різні боки. Вочевидь, первісний художник змалював сцену нападу на тварин якихось хижаків. На одній із картин гроту зображений шаман із піднесеними догори руками, який закликає диких звірів. Його оточують різне мисливське лаштування і вовчі ями. 

Доба неоліту, яка датується 4-3 тис. до н.е., була добою величезних змін у розбудові людської цивілізації. У неоліті вдосконалюються кам'яні знаряддя і виникають нові. Саме в неоліті людина починає займатися землеробством і скотарством. Особливої уваги заслуговує виникнення цього часу керамічного посуду. Ліпили його з глиняних джгутиків і обпалювали на відкритих вогнищах. До глини домішували траву, пісок. Зовнішня поверхня посудини старанно орнаментувалася. Хоч цей посуд і був примітивним, але він створив для людини можливість робити запаси продуктів харчування, вживати варену їжу тощо. Цю епоху в Україні яскраво репрезентує трипільська культура. У межах України відомі сотні трипільських поселень. Про рівень матеріального і культурного розвитку трипільців свідчить їх керамічне виробництво. Посуд трипільців можна розділити на дві великі групи: кухонний і столовий. Серед орнаментальних знаків зустрічаються зображення людей і тварин.  У трипільців особливого розвитку набула глиняна пластика. Вони виготовляли з глини жіночі статуетки, фігурки тварин, моделі помешкань. На пізньому етапі трипільська культура зазнала великих змін. Кількість розписної кераміки зменшується. У гончарстві домінує шнуровий орнамент. Орнаментація небагата, але своєрідна: візерунок розміщувався лише у верхній частині посудини. Численні знахідки зображень тварин дають підстави вважати, що людина  неолітичного періоду поклонялася тваринам і силам природи. Про рівень митецького розвитку говорять і прикраси, зокрема, кістяні напівкруги пряжки з пишною орнаментацією.